Справа № 2-542/11

провадження № 22-ц/0390/925/11 Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І.

Категорія: 5 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23.06.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Гапончука В. В.,

суддів -  Киці С.І., Подолюка В.А. ,

при секретарі   Матюхіній О.Г.  ,

          з участю

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному нерухомому майні, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

          ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка як у своїх інтересах, так і в інтересах малолітньої ОСОБА_4, звернулися в суд із позовом до ОСОБА_2 в якому зазначали, що їм належить на праві спільної часткової власності квартира за адресою АДРЕСА_1. Вказуючи, що внаслідок неможливості спільного проживання з відповідачем та, відповідно відсутності можливості здійснення права спільного володіння та користування нерухомим майном, а також неподільності квартири просили ухвалити рішення, яким припинити право ОСОБА_2 на 1/6 частину у спільній квартирі за вимогою інших співвласників.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28.03.2011 року позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину в квартирі АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частини зазначеної квартири. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 11296,00 грн., а також розподілено між сторонами судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначала, що вона не зверталася з зазначеним позовом до суду та не підписувала будь-яких наявних у справі документів, а тому просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Ч.3 ст.303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Під час судового розгляду було встановлено, що однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (1/2 частина), ОСОБА_1 (1/6 частина), ОСОБА_2 (1/6 частина), ОСОБА_4 (1/6 частина).

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При ухваленні оскаржуваного рішення було враховано, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі; однокімнатна квартира є річчю неподільною; спільне володіння і користування майном між сторонами є неможливим у зв’язку з конфліктними відносинами між ними; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки він має право на проживання в іншому житлі, а тому з цих підстав позов було задоволено.

На думку колегії суддів судом першої інстанції були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Так, однією з підстав для задоволення позову зазначалося, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, а однокімнатна квартира є річчю неподільною. При цьому в справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували даний факт чи його спростовували.

Також, судом було встановлено, що спільне володіння і користування майном між сторонами є неможливим у зв’язку з конфліктними відносинами між ними.

Але, як стверджує позивач ОСОБА_1, вона не зверталася з зазначеним позовом до суду і їй не було невідомо про судовий розгляд даної справи. Крім того, відповідач ОСОБА_2, який визнав повністю апеляційну скаргу, вказав, що був присутній лише на першому судовому засіданні, яке відбулося 11.11.2010 року, і фактично був позбавлений можливості висловити свої заперечення щодо позову, оскільки не був надалі належним чином повідомлений про час та місце проведення судових засідань у справі. Дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично не давали пояснення по справі, не висловлювали свої доводи та заперечення та не подавали докази на їх підтвердження чи спростування. При цьому судом було зроблено висновок про неможливість спільного володіння та користування майном лише на підставі характеристики відповідача, виданої дільничним інспектором, та факту притягнення його до адміністративної відповідальності за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або появу у громадських місцях у п'яному вигляді.

Зазначені докази, які були взяті до уваги судом, не доводять конфліктність відносин між сторонами, а лише характеризують особу відповідача, а для встановлення неможливості спільного володіння і користування майном слід було заслухати пояснення сторін та дослідити інші докази.

Не є належним чином підтвердженим доказами і висновок суду про наявність права відповідача на проживання в іншому житлі. Так, в матеріалах справи наявна лише довідка №1516 від 10.09.2010 року Рудниківської сільської ради  про те, що ОСОБА_2 має право проживання в житловому будинку батьків, який знаходиться в селі Острови Маневицького району. Даний доказ не є належним, щодо встановлення права відповідача на проживання у визначеному жилому приміщенні. Крім того, згідно довідки №1964 від 08.11.2010 року Рудниківської сільської ради приватизованого майна, яке б належало ОСОБА_2, на території сільської ради не зареєстровано.

Також, внаслідок неналежного повідомлення позивача ОСОБА_1 про час та місце проведення судових засідань по справі вона була позбавлена можливості висловити свої пояснення щодо заявленого позову, відстоювати свої права та інтереси та подавати суду докази. При цьому судом не з’ясовувалося, чи має намір даний позивач разом з ОСОБА_3 внести вартість частки квартири, належної відповідачу, на депозитний рахунок суду, а було задоволено позов лише на користь позивача ОСОБА_3, хоча дана вимога в заяві не ставилася. Наявність в матеріалах цивільної справи заяви ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі на думку колегії суддів не свідчить беззаперечно про наявність такого волевиявлення позивача, оскільки підпис на даній заяві не є посвідченим уповноваженою особою, заява не подавалася стороною особисто в судовому засіданні та не є зареєстрованою належним чином, як вхідна кореспонденція суду.

Крім того, не перевірялося судом і факт наявності порушень прав та інтересів малолітньої ОСОБА_4 та можливості застосування передбачених законом способів їх захисту.

При розгляді даної цивільної справи мало місце порушення судом положень ст. 11 ЦПК України, оскільки при ухваленні рішення було визнано право власності на 1/6 частину квартири за позивачем ОСОБА_3 Дана вимога не ставилася в позовній заяві, але була розглянута судом за межами заявлених вимог.

На підставі вище викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2011 року по даній справі підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.  303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2011 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному нерухомому майні відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .

Головуючий:                                  

Судді: