Справа № 2а-490/09 Головуючий у 1 інстанції:Невар О.В.

Провадження № 22-а/0390/946/11

Категорія:10.3.1 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Осіпук В. В.

суддів -  Овсієнка А.А., Свистун О.В.,

          розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про зобов’язання провести перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни за апеляційною скаргою відповідача управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 10 липня 2009 року,          

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Маневицького районного суду від 10 липня 2009 року позов задоволено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

           В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідачем нарахування підвищення до пенсії позивачу у вказаному розмірі не проводилося.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007 року, то вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному вказаною статтею, за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року є обґрунтованими.   

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція ст. 6 Закону. Враховуючи вказане, вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року є підставними.

Розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Так, станом на спірний період розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно пп. 7 п. 2.2. ст. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та підставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, зобов’язавши управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду.

Постанова суду в частині поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року не оскаржувалась апелянтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування прийнятої в даній справі постанови.

          Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

 Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі відхилити.

Постанову Маневицького районного суду від 10 липня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді