Справа № 2-183/11 Головуючий у 1 інстанції:Ференс-Піжук О.Р.

Провадження № 22-ц/0390/864/11

Категорія:42 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Здрилюк О І

суддів -  Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі   Марчук С.В.,

          з участю пр-ка позивача – Савицької Г.Р.,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою відповідачів на рішення Нововолинського міського суду від 19 квітня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Нововолинського міського суду від 19 квітня 2011 року позов у даній справі задоволено.

       Постановлено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 із житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою у секторі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі по 4 грн. 25 коп. судового збору та по 18 грн. 50 коп. витрат, понесених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати це рішення та провадження в справі закрити.

Вважають, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

      Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі підлягають виселенню з квартири АДРЕСА_1, оскільки на вказану квартиру ухвалено звернути стягнення іншим судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відповідачі після письмового повідомлення про добровільне звільнення квартири вимоги банку не виконали.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Нововолинського міського суду від 02.02.2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» і звернуто стягнення на майно – квартиру АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили (а.с.57-58).

05.05.2010 року позивач направив на адресу відповідачів вимогу про добровільне звільнення жилого приміщення та зняття з реєстраційного обліку (а.с.41, 42).

Покликання відповідачів на ту обставину, що вони не отримували цю вимогу банку не ґрунтується на законі, який вимагає від позивача надати докази про направлення такого повідомлення. Крім того, вказане повідомлення відповідачами не одержане не тому, що воно не надсилалось позивачем, а тому, що самі відповідачі самоусунулись від виконання своїх обов’язків і не цікавляться поштовою кореспонденцією, яка надходить на їх адресу, в зв’язку з чим повідомлення було повернуто банку за закінченням терміну зберігання листа на поштовому відділенні за місцем проживання відповідачів (а.с.105).

Оскільки відповідачі вимоги банку на час ухвалення судового рішення не виконали, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність виселення відповідачів із спірного приміщення та зняття їх з реєстраційного обліку за даною адресою.

Безпідставною є вимога апелянтів про закриття провадження у справі з тих підстав, що уже є таке, що набрало законної сили рішення суду про відмову позивачеві у виселенні відповідачів із спірної квартири.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між тими ж сторонами, про той же предмет вирішувався Нововолинським міським судом  02.02.2010 року, однак підстави позову були інші, оскільки відповідачі не були попереджені про добровільне звільнення спірного приміщення, а також були відсутні докази щодо зареєстрованих у спірній квартирі осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Нововолинського міського суду від 19 квітня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий          

Судді