Справа № 2-946/11

провадження № 22-ц/0390/791/11 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І.Б.

Категорія: 46 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07.06.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Гапончука В. В.,

суддів -  Киці С.І., Подолюка В.А. ,

при секретарі   Матюхіній О.Г.  ,

          з участю

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідачів – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та поділ майна, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 04 квітня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

          ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в якому зазначав, що з 28.08.1999 року перебував в шлюбі з ОСОБА_5 Спільне життя між ними не склалося в зв’язку з чим шлюбні відносини було припинено. Під час шлюбу ними було придбано спільне майно, яке він просив поділити, а також по договору міни з доплатою було придбано квартиру за адресою АДРЕСА_1. Вказує, що співвласником даної квартири є також і дочка ОСОБА_5 – ОСОБА_6, оскільки обмінювана квартира належала на праві спільної сумісної власності відповідачам. Вважає, що всі кошти, які вносилися як доплата за договором міни, були сплачені за його рахунок. Даний факт підтверджує тим, що певний період часу він працював в Португалії, продав належну йому земельну ділянку, а також мав інші доходи у виді пенсії.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 04.04.2011 року позов задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, зареєстрований 28.08.1999 року. Проведено поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя і виділено у власність ОСОБА_1 холодильник LG, телевізор LG та диван. У власність ОСОБА_5 виділено телевізор «Самсунг», спальний гарнітур, меблеву стінку та пральну машинку «Бош». В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій зазначав, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а тому просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Ч.1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ч.3 зазначеної статті апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.08.1999 року.

Згідно договору міни від 18.04.2003 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обміняли належну їм на праві власності квартиру за адресою АДРЕСА_2, вартістю 8766 грн., на квартиру за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1, вартістю 31239 грн., яка належала на праві власності ОСОБА_8

Пунктом 5 даного договору передбачено, що відповідачі доплачують ОСОБА_8 за обмінювану квартиру 19610 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1999 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2003 року, розпорядження №393-р від 29.12.1999 року відділу по приватизації житлового фонду виконавчого комітету Луцької міської ради та інших документів вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належала на праві спільної сумісної власності квартира за адресою АДРЕСА_2 внаслідок її безоплатної приватизації відповідачами.

Як позивач, так і відповідачі доводили, що проводили за власні кошти доплату вартості квартири за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1 при її обміні.

При цьому позивача доводив факт несення ним грошових витрат на придбання обмінюваної квартири тим, що мав постійний дохід у виді пенсії, яку отримувала його дружина по оформленому дорученню. Дані пояснення підтверджуються довідкою №11/2-1-3/3745 від 25.10.2010 року, виданою Волинським обласним управлінням Державного ощадного банку України та виписки з рахунку №НОМЕР_1.

Крім того ОСОБА_7 була продана земельна ділянку для ведення садівництва, що підтверджується довідкою №28 від 20.07.2010 року, виданою головою правління СТ «Маяк» та показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що придбав дану ділянку за 400 доларів США в позивача. Даний свідок вказував, що кошти за придбану землю сплатив раніше, ніж відбулося документальне оформлення даного правочину.

Також позивач зазначав, що певний період часу працював в Португалії, а зароблені кошти теж були використані на придбану квартиру. Факт перебування позивача в Португалії на заробітках сторонами визнавався та, крім того був підтверджений показаннями свідка ОСОБА_10 і наявними в матеріалах справи документальними доказами. Даний свідок зазначав, що зі слів позивача знає, що зароблені в Португалії кошти останній витратив на придбання та облаштування квартири за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заперечували щодо визнання спірної квартири об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона обмінювалася на належну їм квартиру за адресою АДРЕСА_2. Крім того відповідачі доводили, що ОСОБА_6 для сплати визначеної договором міни суми доплати за квартиру взяла 14.01.2003 року в громадянки ОСОБА_11 в позику грошові кошти в сумі 23000,00 грн. і особисто здійснила дану доплату, внаслідок чого вимоги позивача в частині поділу квартири є безпідставними та необґрунтованими.

Надані відповідачами копії розписок про отримання 14.01.2003 року ОСОБА_6 від ОСОБА_11 в позику грошових коштів в сумі 23000,00 грн. та про повернення 27.12.2003 року вказаної суми ОСОБА_6 ОСОБА_11 колегія суддів не оцінює як належні докази, оскільки оригінальні примірники даних розписок суду для дослідження не були представлені, а наявні в матеріалах справи копії не є належним чином завіреними.

Статтею 112 ЦК Української РСР, яка була чинна на дату укладення договору міни, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Аналогічні положення викладені в ст.355 ЦК України, якою визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Врахувавши зазначені фактичні обставини справи, норми права та подані сторонами докази колегія суддів приходить до висновку, що при обміні спірної квартири за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_6 збереглася належна їй частка у квартирі за адресою АДРЕСА_2 вартістю 4383,00 грн. (8766,00 грн. (вартість квартири за адресою АДРЕСА_2) / 2 = 4383,00 грн.). Дана частка становить 14,03% від загального розміру спірної квартири (4383,00 грн. х 100% / 31239,00 грн. (вартість квартири за адресою АДРЕСА_1) = 14,03%).

При цьому в даному випадку у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 виникло право спільної сумісної власності подружжя на частину нерухомого майна, яке є предметом позову.

Так, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні давав показання, відповідно до яких він є сином попереднього власника квартири за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1. В результаті обміну квартир ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зобов’язувалися здійснити доплату у визначеному сторонами угоди розмірі. Зазначені кошти отримував безпосередньо він та його батько - ОСОБА_8 При цьому передачу їм грошових коштів здійснювала ОСОБА_5, попередньо отримавши їх у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк». З її слів свідку було відомо, що дані грошові кошти належали позивачу.

Дані показання оцінюються судом, як такі, що підтверджують факт придбання квартири за належні подружжю кошти. Крім того, про факт набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_5 права власності на частину спірного нерухомого майна під час шлюбу також свідчать інші, зазначені вище документальні докази.

Сторони не надали суду належних та достатніх доказів на підставі яких було б можливо встановити ступінь їх участі коштами у придбанні спірної квартири та чіткий розмір належних їм часток, а тому при визначенні їх розміру слід виходити з засад рівності та справедливості.

Так, на думку колегії суддів слід визнати, що доплата за обміняну квартиру проводилася сторонами по справі в рівних частках, а саме по 6536,67 грн. кожним (19610,00 грн. (розмір доплати) / 3 = 6536,67 грн.).

В зв’язку з цим частку належну відповідачу ОСОБА_6 необхідно визначити в розмірі 350/1000 частини спірної квартири (4383,00 (вартість Ѕ частини квартири за адресою АДРЕСА_2) + 6536,67 грн. (розмір доплати, який вносився ОСОБА_6) = 10919,67 грн.; 10919,67 (вартість частини квартири, яка належить ОСОБА_6) / 31239,00 грн. (вартість квартири за адресою АДРЕСА_1) = 350/1000).

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Ч.1 ст.70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно, частки позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 у спірній квартирі слід визнати рівними та визначити у розмірі 325/1000 частини нерухомого майна, що належить кожному з них (31239,00 грн. (вартість квартири за адресою АДРЕСА_1) - 10919,67 (вартість частини квартири, яка належить ОСОБА_6) = 20319,33 грн. (вартість частини квартири, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_5 / 31239,00 грн. / 2 = 325/1000).

При цьому колегія суддів приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_5 розпорядилася Ѕ частини квартири за адресою АДРЕСА_2, обмінявши її на квартиру за адресою АДРЕСА_1, в інтересах сім’ї, тим самим здійснила її відчуження та, відповідно, дана частка не є такою, що належить на праві особистої приватної власності відповідачу, і підлягає поділу.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає до часткового скасування, то слід змінити дане рішення і в частині розподілу судових витрат. Так, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 126,13 грн., що становить 1% від суми його позовних вимог (10413,00 грн. (вартість 1/3 квартири) + 1500,00 грн. (вартість холодильника LG) + 500,00 (вартість телевізора LG) + 200,00 (вартість дивана) = 12613,00 грн. х 1% = 126,13 грн.). Позовні вимоги задоволені на суму 12352,68 грн., що становить 98% від заявлених вимог (10152,68 грн. (вартість 325/1000 квартири) + 1500,00 грн. (вартість холодильника LG) + 500,00 (вартість телевізора LG) + 200,00 (вартість дивана) = 12352,68 грн. х 100% / 12613 грн. (розмір позовних вимог) = 98%). Відповідно розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача повинен становити 399,71 грн. (126,13 грн. (судовий збір) + 120,00 (витрати на ІТЗ судового процесу) = 246,13 грн. х 98% = 241,21 грн. + 8,5 грн. (судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу) + 150,00 грн. (витрати на правову допомогу, визначені судом першої інстанції) = 399,71 грн.).

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права, то рішення Луцького міськрайонного суду від 4 квітня 2011 року по даній справі підлягає скасуванню в частині відмови в позові про поділ квартири із ухваленням нового рішення про задоволення позову, та зміні в частині стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст.  303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 04 квітня 2011 року у даній справі в частині відмови в позові про поділ квартири скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про поділ квартири за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 325/1000 частини квартири за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 325/1000 частини квартири за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 350/1000 частини квартири за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1.

Рішення в частині стягнення судових витрат змінити, виклавши його в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 399,71 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .

Головуючий:                                  

Судді: