У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді –Шеремет А.М.,
суддів: Гордійчук С.О., Бондаренко Н.В.,
при секретарі Панас Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 16 червня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії „Оранта” (далі –ВАТ НАСК „Оранта”) про стягнення різниці середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 16 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ НАСК „Оранта” про стягнення різниці середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вважаючи дане рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом було порушено норми ст. ст. 235, 236 КЗпП України та не дотримано вимог п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України.
Судом порушено норми процесуального права п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, згідно з якою в резолютивній частині рішення суду слід було зазначити висновок суду по суті позовних вимог.
Вказує, що в процесі розгляду справи нею було зменшено розмір позовних вимог, однак в порушення вимог ст. 31 ЦПК України в рішенні суду першої інстанції ця обставина не зазначена.
Безпідставним є висновок суду про те, що рішення апеляційного суду від 03 березня 2008 року виконано.
Не погоджується позивач і з висновками суду про те що вона не має права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, тому що фактично була допущена до роботи. Вважає, що в даному випадку порушено вимоги ст. 77 Закону України „Про виконавче провадження”.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
В запереченні на апеляційну скаргу ВАТ НАСК „Оранта” просить апеляційний суд подану апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 03 березня 2008 року рішенням апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді головного бухгалтера РОД НАСК „Оранта” з 19 березня 2007 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
25 листопада 2008 року ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
Рішенням Рівненського міського суду від 11 серпня 2009 року ОСОБА_1 поновлено на роботі.
31 березня 2010 року апеляційним судом Рівненської області рішення міського суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі відмовлено.
Згідно із ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про їх необґрунтованість. В рішенні суду першої інстанції наведені відповідні мотиви та докази, з якими погоджується колегія суддів апеляційного суду.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ВАТ НАСК „Оранта” від 04 березня 2008 року за № І16\1-К ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді головного бухгалтера Рівненської Дирекції НАСК „Оранта" з 19 березня 2007 року. Їй виплачено заробітну плату за один місяць за час вимушеного прогулу. Даний наказ не змінений, не скасований є дійсним.
21 березня 2008 року НАСК „Оранта" наказом № 29 про затвердження змін до штатного розпису апарату Рівненської дирекції НАСК „Оранта" було введено з 04 березня 2008 року посаду головного бухгалтера. 3 квітня 2008 року ОСОБА_1 була ознайомлена з колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Крім того, з розрахункових листів ВАТ НАСК „Оранта”, за якими з березня 2008 року по листопад 2008 року позивачка ОСОБА_1 отримала заробітну плату, посадовий оклад якої становив 2100 грн. 00 коп., грошову компенсацію за період відпустки та інші виплати, передбачені чинним законодавством.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 16 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Шеремет А.М.
Судді: Гордійчук С.О.
Бондаренко Н.В.