Справа № 2-29/11

провадження № 22-ц/0390/787/11 Головуючий у 1 інстанції:Федонюк С.Ю.

Категорія: 27 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21.06.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Овсієнка А А,

суддів -  Осіпука В.В., Свистун О.В. ,

при секретарі   Кузьмич І.П.  ,

          з участю: представника позивача ПАТ «УкрСиббанк» Гея В.Г.

                відповідача ОСОБА_2,

                представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

                відповідача ОСОБА_4

                представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

                відповідача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_4, приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 про визнання недійсними договору поруки, додаткової угоди до нього та договору іпотеки, стягнення моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору та додаткової угоди до нього за апеляційною скаргою позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічними Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 березня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

          Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення солідарно            170930 грн. 66 коп. боргу за кредитним договором № 11374855000 від 24 липня 2008 року.

У відповідь ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4, приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 про визнання недійсними укладених в забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором договору поруки № 218955 від 24 липня 2008 року, додаткової угоди до нього № 1 від 10 лютого 2009 року, договору іпотеки від 24 липня 2008 року, реєстровий № 2028, стягнення з приватного нотаріуса ОСОБА_6 10000 грн., а з ПАТ «УкрСиббанк» 40000 грн. моральної шкоди. Наряду з цим ОСОБА_2 просив також зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_6 виключити з реєстрів іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки - спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1, Волинська область.

ОСОБА_4 також подала зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору № 11374855000 від 24 липня 2008 року та додаткової угоди до нього       № 1 від 10 лютого 2009 року.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 24 березня           2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 21393,07 доларів США боргу за кредитним договором № 11374855000 від 24 липня 2008 року, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору         № 11374855000 від 24 липня 2008 року та додаткової угоди до нього № 1 від 10 лютого         2009 року відмовлено за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсними укладені в забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором договір поруки № 218955 від 24 липня 2008 року, додаткову угоду до нього № 1 від 10 лютого 2009 року, договір іпотеки від 24 липня 2008 року, реєстровий № 2028. Зобов’язано приватного нотаріуса ОСОБА_6 виключити з реєстрів іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки - спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1, Волинська область. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з приватного нотаріуса ОСОБА_6 10000 грн. та з ПАТ «УкрСиббанк»        40000 грн. моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4, приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6, з кожного зокрема, по 645 грн. 33 коп. судових витрат на користь ОСОБА_2

Не погоджуючись із даним рішенням виключно в частині визнання недійсним договору іпотеки та спонукання нотаріуса до вчинення дій, позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічними ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції в цій частині у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи і порушенням судом норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та спонукання нотаріуса до вчинення дій.

Апелянт покликався зокрема на те, що жодних належних та переконливих доказів на підтвердження того, що на момент укладення спірного договору іпотеки у квартирі, яка являється предметом іпотеки, дійсно був зареєстрований та проживав малолітній син власника квартири ОСОБА_4 – ОСОБА_8, відповідачем ОСОБА_2 не надано, а тому згода органу опіки і піклування на укладення такого договору не була потрібна.

Крім того, апелянт вказував і безпідставність стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу з огляду на недоведеність їх дійсного розміру.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2 та визнаючи недійсним укладений 24 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» договір іпотеки належної ОСОБА_4 однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Волинська область, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що такий договір всупереч вимогам ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» укладено без згоди органу опіки і піклування, хоча в даній квартирі на той час постійно проживав та був зареєстрований малолітній син ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже, в силу вимог ч.1 ст.215 ЦК України, такий договір іпотеки є недійсним.

          Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.            

Обов’язковість нотаріального посвідчення договору іпотеки встановлена також ч.1 ст.18 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-IV «Про іпотеку».

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України від 26.04.2001 р. № 2402-III «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з ч.4 ст.12 Закону України від 02.06.2005 р. № 2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

За правилами ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

При цьому, згідно з ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено і це об’єктивно підтверджується належними доказами, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором від 24 липня 2008 року № 11374855000 (а.с.11-15), 24 липня 2008 року між   ОСОБА_4 (з письмового дозволу її чоловіка ОСОБА_2) та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки належної ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу (а.с.177, 178) однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, Волинська область, посвідчений приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі під № 2028 (а.с.158-159).

При цьому, відповідний орган опіки і піклування згоди на вчинення такого правочину не давав.

Однак, з пояснень відповідачів у справі слідує, що станом на 24 липня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 були зареєстровані, а ОСОБА_4 та її малолітній син ОСОБА_8 до того ж фактично постійно проживали у вищевказаній квартирі.

Позивачем у справі визнається і не оспорюється факт реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за вищевказаною адресою, тоді як жодних належних та допустимих доказів, які переконливо спростовували б твердження останніх про те, що станом на день укладення договору іпотеки у згаданій квартирі фактично постійно проживали ОСОБА_4 та її малолітній син ОСОБА_8, представником ПАТ «УкрСиббанк» суду не надано.

Натомість, довідкою СГІРФО Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області № 844 від 03.03.11 (а.с.288), об’єктивно підтверджується той факт, що у спірній квартирі з 29 березня 2007 року зареєстрований малолітній ОСОБА_8,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який, згідно свідоцтва про народження (а.с.103), являється сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Така довідка видана безпосередньо тим відповідним органом, який згідно вимог чинного законодавства уповноважений здійснювати реєстрацію місця проживання фізичних осіб, і при цьому жодних доказів, які спростовували б достовірність викладених у цій довідці відомостей представником ПАТ «УкрСиббанк» не надано, а тому судом першої інстанції було підставно прийнято до уваги та покладено в основу рішення саме дану довідку як належний та допустимий доказ на підтвердження факту реєстрації малолітньої особи у квартирі, що є предметом іпотеки.

При цьому, наявність чи відсутність у будинковій книзі штампу про реєстрацію місця проживання ОСОБА_8 не може відігравати визначальної ролі у доказуванні факту проживання та реєстрації місця проживання останнього, оскільки будинкова книга взагалі не передбачена ст.6 Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в якості документа, який задіюється при реєстрації місця проживання фізичної особи, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі і сам апелянт.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, вищевказана квартира на момент укладення оспорюваного договору іпотеки являлася зареєстрованим та фактичним постійним місцем проживання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина власника квартири ОСОБА_4, і оскільки при укладенні договору іпотеки була відсутня згода органу опіки і піклування, то згідно з вимогами ч.1 ст.215 ЦК України дана обставина є підставою для визнання такого договору недійсним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків суду першої інстанції, а отже - не містять жодних підстав для скасування чи зміни ухваленого у даній справі судового рішення в частині визнання недійсним договору іпотеки та покладення у зв’язку з цим на нотаріуса ОСОБА_6 обов’язку виключити з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна внесені нею записи про іпотеку та заборону відчуження згаданої вище квартири.

Разом з тим, не можна погодитися з рішенням суду в частині присудженого до стягнення на користь ОСОБА_2 за результатами розгляду його зустрічного позову розміру судових витрат.

Так, задовольнивши частково зустрічний позов ОСОБА_2, суд з порушенням вимог ст.88 ЦПК України стягнув на користь останнього з ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4, приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6, з кожного зокрема, по 645 грн. 33 коп. судових витрат, в тому числі: 17 грн. судового збору, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1882 грн. витрат на правову допомогу.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п.п.1, 2 ч.3 ст.81 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення та витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 було сплачено 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що стверджено наявними в матеріалах справи квитанціями.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера (а.с.224), 1 лютого 2011 року ОСОБА_2 сплачено адвокату ОСОБА_3 1882 грн. витрат за правову допомогу.

Однак, в матеріалах справи наявний лише укладений між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_3 договір про представництво інтересів від 8 вересня 2010 року (а.с.78), за яким ОСОБА_2 наділяв адвоката ОСОБА_3 усіма правами сторони та третьої особи у цивільному процесі.

В той же час, будь-який договір про правову допомогу (в розумінні положень ст.ст.56, 84 ЦПК України) взагалі відсутній, а оскільки такий вид судових витрат, як витрати на представництво інтересів у суді, чинним ЦПК України не передбачений, то немає й підстав для відшкодування вищезгаданих витрат на правову допомогу.

Крім того, оскільки приватний нотаріус ОСОБА_6 не являлася стороною оспорюваних правочинів, а в задоволенні позову до неї про стягнення моральної шкоди відмовлено, то відповідно до норм ст.88 ЦПК України відсутні правові підстави й для стягнення з неї на користь позивача ОСОБА_2 понесених останнім судових витрат.

А тому, визнавши недійсними договори поруки та іпотеки, суд першої інстанції повинен був у відповідності з вимогами ч.1 ст.88 ЦПК України стягнути на користь           ОСОБА_2 в рівних частках з ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 17 (сімнадцять) грн. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (по 8 грн. 50 коп. судового збору та по 18 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного відповідача).

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, з кожного зокрема, по 27 (двадцять сім) грн. судових витрат на користь ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.  307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 березня               2011 року в даній справі в частині стягнення судових витрат скасувати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, з кожного зокрема, по 27 (двадцять сім) грн. судових витрат на користь ОСОБА_2.

В решті рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 березня               2011 року залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

      .

Головуючий:                                  

Судді: