Справа № 2-258/11  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

при секретарі Андрійчук М.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Відділ опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, Житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс»про визнання угоди дійсною, розділ майна, яке знаходиться у спільній частковій власності з виділом часток власників в натурі,-

В С Т А Н О В И В:

16.08.2010 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи Відділ опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, Житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс»про розділ майна, яке знаходиться у спільній частковій власності з виділом часток власників в натурі. Просила  здійснити розділ майна, яке знаходиться у спільній частковій власності, виділивши в натурі частку ОСОБА_1 в спільній частковій власності  - квартирі АДРЕСА_1; виділити в натурі частку ОСОБА_2 в спільній частковій власності  - квартирі АДРЕСА_1, у разі,я кщо виділ в натурі часток співвласників квартири АДРЕСА_1 є неможливим припинити право ОСОБА_2  на належну їй частку у спільній частковій власності.

В обґрунтування позовних  вимог зазначила , що 09.12.1997 року  між ОСОБА_3, яка діяла в якості продавця та ОСОБА_4, ОСОБА_1, які діяли в якості покупців було укладено біржовий контракт (договір купівлі-продажу)  10\100 частини (квартира № 3) жилого будинку АДРЕСА_1. 21.12.2001 року між ОСОБА_4 в якості дарувальника та  ОСОБА_2 в якості обдарованої було укладено договір дарування 10\200 частини будинку АДРЕСА_1. Позивачці не вдається дійти до згоди з відповідачкою у питанні щодо  користування та розпорядження  спільною частковою власністю –спірною квартирою АДРЕСА_1 Внаслідок цього ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду із даним позовом, оскільки  мирним шляхом  домовитись з відповідачкою  про виділ у натурі часток всіх власників спірної квартири позивачці не вдалось.  Зазначила, що між нею та відповідачкою у справі в перебігу тривалого часу  існують неприязні відносини, отже сумісне володіння та користуванням спірним жилим приміщенням  стало неможливим.  В обґрунтування своїх доводів щодо склавшихся між нею та ОСОБА_2 неприязних відносин зазначила, що відносно ОСОБА_2 Жовтневим районним судом м. Маріуполя  за фактом спричинення позивачці легких тілесних ушкоджень  було порушено кримінальну справу, яка на теперішній час знаходиться у провадженні слідчого СВ Жовтневого РВ ММУ УМВС України Водько Т.А. Вважає, що у разі, якщо виділ частки відповідачки із спільної часткової власності є неможливим, необхідно припинити право власності відповідачки  на належну їй частку спірного жилого приміщення, встановивши грошовий еквівалент вартості  часток власників у спірному жилому приміщенні.

27.05.2011 року від позивачки надійшла  заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивачка просить визнати угоду купівлі-продажу (біржовий контракт) №  18627 від 09.12.1997 року, укладений між нею та ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої дійсним; припинити право власності відповідачки на 100\200 частини будинку АДРЕСА_1, встановивши грошовий еквівалент вартості зазначеної частки, належної ОСОБА_2; визнати за нею право власності на 100\200 частини будинку АДРЕСА_1. В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначила, що 09.12.1997 року  між ОСОБА_3, яка діяла в якості продавця та ОСОБА_4, ОСОБА_1, які діяли в якості покупців було укладено біржовий контракт (договір купівлі-продажу)  10\100 частини (квартира № 3) жилого будинку АДРЕСА_1. Біржовий контракт було зареєстровано у МКП «Маріупольське БТІ 25.12.2001 року № 39743, але не було  посвідчено нотаріально, оскільки у момент складання угоди позивачці не було відомо, що договір підлягає нотаріальному посвідченню. Зазначила, що після придбання 10\100 частини будинку АДРЕСА_1 сторони договору виконали свої обов’язки. Зазначила, що оскільки відповідно до  висновку будівельно-технічної експертизи від 16.11.2009 року  розділити квартиру № 3 в будинку АДРЕСА_1 є неможливим вважає за доцільне припинити право власності відповідачки ОСОБА_2 на належні їй  10\200 частини будинку АДРЕСА_1, встановивши грошовий еквівалент вартості зазначеної частки, належної ОСОБА_2

Позивачка в судове засідання не з'явилась –в матеріалах справи міститься заява позивачки про підтримку позовних вимог, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

В судовому засіданні представник позивачки за довіреністю –ОСОБА_7, підтримав уточнені позовні вимоги ОСОБА_1, просив позов задовольнити, не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась –з невідомих суду причин, про слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась –з невідомих суду причин, про слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи –Служби у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради - в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи міститься заява представника третьої особи про розгляд справи в її відсутність.

Представник третьої особи –ЖКП «Жилкомплекс»- в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява представника третьої особи про розгляд справи в його відсутність на розсуд суду.

Відповідно до положень ст. 224 Цивільно-процесуального Кодексу України (далі за текстом ЦПК України) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи зі згоди позивачки.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, при цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що  09.12.1997 року між ОСОБА_4, ОСОБА_1 в якості покупців та ОСОБА_3 в якості продавця було укладено договір купівлі-продажу 10\100  частини (квартири № 3, відповідно до інвентаризаційної справи на зазначений будинок) будинку АДРЕСА_1, який було посвідчено Маріупольською універсальною товарною біржею /а.с.13/  Зазначений біржовий контракт було зареєстровано у БТІ м. Маріуполя 25.12.2001 року  за №39743 /а.с.14/, внаслідок чого, право власності на 10\100 частини будинку перейшло по позивачки та ОСОБА_4  у розмірах по 1\2 частки кожній (по 10\200 частини).

Зазначена 10\100 частина домоволодіння АДРЕСА_1 складається з  частини жилого будинку літ. «А-1», а саме:  кухні літ. «3-1»площею 8,5 кв. метрів, жилої кімнати літ. «3-2»площею 13,8 кв. метрів, 1\2 частини коридору літ. «І», площею 2,3 кв. метрів, 1\2 частини коридору літ. «ІІ», площею  2, 6 кв. метрів, 1\8  частини вбиральні літ. «К»,  1\2 частини сараю літ. «Р»,  жилою площею 13,8 кв. метрів, знаходиться на земельній ділянці площею 737 кв. метрів пропорційно частині, відповідно до копії інвентаризаційної справи на квартиру № 3 в будинку АДРЕСА_1 /а.с. 16-18/.

Відповідно до договору дарування від 01.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належну їй 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 (10\200 частини будинку АДРЕСА_1).

Згідно із ст. 220 ч.2 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального її оформлення, суд може за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною.

Судом встановлено, що сторони після складення вказаного договору купівлі-продажу виконали свої обов’язки, тому суд вважає необхідним визнати угоду дійсною.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновків, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачці та відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності –по 10\200 частки кожній.

Відповідно ч.1 ст.367 ЦК України - майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

               Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у ч.1 п.7 постанови від 04.10.91р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок»- в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частку будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.          

               З зазначеного виходить, що виділу в натурі підлягає 10\200 жилого будинку АДРЕСА_1 (1\2 частина квартири № 3), яка належить на праві часткової власності ОСОБА_2, яка складається з 1\2 частини кухні літ. «3-1»; 1\2 частини жилої кімнати літ. «3-2»; 1\4 частини коридору літ. «І»; 1\4 частини коридору літ. «ІІ»; 1\16 частини вбиральні літ. «К», 1\4 частини сараю літ. «Р-1», жилою площею 6,9 квадратних метрів

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно із с. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або матеріальної  компенсації вартості його частки.

У ч. 2 ст. 183 ЦК України зазначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

З аналізу зазначених норм діючого законодавства надходить, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Згідно із висновком будівельно-технічної експертизи від16.11.2009 року  розділити квартиру № 3 в будинку АДРЕСА_1 у натурі із виділом  1\2 частини з організацією окремих  входів не є можливим відповідно до норм ДБН, оскільки площа, яка приходиться на ідеальну 1\2 частину  менша ніж мінімальна площа для однокімнатної квартири. Вартість 1\2 частини квартири № 3 в будинку АДРЕСА_1 складає 34 707 гривень.

Частиною 1 статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)     частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)     річ є неподільною;

3)     спільне      володіння      і      користування      майном      є неможливим;

4)     таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

          У даному конкретному випадку суд приходить до переконання про можливість припинення права власності ОСОБА_2 на належну їй 10\200 частини будинку АДРЕСА_1 (1\2 частину квартири АДРЕСА_1), оскільки відповідно до зазначеного висновку експерту, спірна квартира є неподільною судовому засіданні встановлений факт наявності неприязних відносин між сторонами –співвласниками спірної квартири, отже спільне володіння і користування спірним майном є неможливим. Цей факт підтверджується,  зокрема копіями постанов про відмову в порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 /а.с. 29-35/; копією постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя про порушення кримінальної справи від 13.05.2009 року за заявою ОСОБА_1 про  притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за фактом  нанесення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, за ст. 125 Кримінального Кодексу України /а.с.27/.

У силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції  України, ст. ст. 319, 358 ЦК України  всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Суд, дійшовши до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення  права власності ОСОБА_2 на належну їй 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, бере до уваги той факт, що зазначена 1\2 частина спірної квартири не є єдиним нерухомим майном, що знаходиться у власності відповідачки. Відповідно до інформаційної довідки МКП «Маріупольське БТІ»від 08.06.2011 року № 5038 ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_6.

З огляду на вищенаведене суд вважає за можливе припинити право власності ОСОБА_2 на належну їй на праві власності 10\200 частини будинку АДРЕСА_1 (1\2 частину квартири АДРЕСА_1) за умови попереднього внесення позивачкою вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_2 вартість зазначеної частини квартири у грошовому еквіваленті, а саме 34 707 гривень, відповідно до висновку експерту від 16.11.2009 року.

Таким чином оскільки є всі підстави для припинення права власності на частку у спільному майні та сума вартості цієї частки внесена на депозитний рахунок суду, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Відділ опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, Житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс»про визнання угоди дійсною, розділ майна, яке знаходиться у спільній частковій власності з виділом часток власників в натурі задовольнити.

Згідно із ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягнення понесені позивачкою судові витрати, а саме державне мито у розмірі 365 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 21, 24, 41 Конституції  України , ст. ст. 10, 11, 60, 88, 143, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 183 ч. 2, 220 ч.2, 319, 358, 364 ч. 1,2,  365 ч. 1 п. 2,3, 367 ч. 1, постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.91р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок»; суд,-     

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Відділ опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, Житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс»про визнання угоди дійсною, розділ майна, яке знаходиться у спільній частковій власності з виділом часток власників в натурі задовольнити.

Визнати дійсним біржовий контракт (договір купівлі-продажу) від 09.12.1997 року № 18627 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1, посвідчений Маріупольською універсальною товарною біржею на 10\100 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1   та зареєстрованого у БТІ м. Маріуполя 25.12.2001р. за №39743.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 10\200 частину домоволодіння літ «А-2»(1\2 частину квартири № 3), яке знаходиться за АДРЕСА_1, яка складається з 1\2 частини кухні літ. «3-1»; 1\2 частини жилої кімнати літ. «3-2»; 1\4 частини коридору літ «І»; 1\4 частини коридору літ. «ІІ»; 1\16 частини вбиральні літ. «К», 1\4 частини сараю літ. «Р-1», жилою площею 6,9 квадратних метрів .

Визнати за  ОСОБА_1 право власності на 10\200 частину домоволодіння літ «А-2»(1\2 частину квартири № 3), яке знаходиться за АДРЕСА_1, яка складається з 1\2 частини кухні літ. «3-1»; 1\2 частини жилої кімнати літ. «3-2»; 1\4 частини коридору літ «І»; 1\4 частини коридору літ. «ІІ»; 1\16 частини вбиральні літ. «К», 1\4 частини сараю літ. «Р-1», жилою площею 6,9 квадратних метрів .

           Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 10\200 частини домоволодіння (1\2 частини квартири № 3), яке знаходиться за АДРЕСА_1,  яка складається з 1\2 частини кухні літ. «3-1»; 1\2 частини жилої кімнати літ. «3-2»; 1\4 частини коридору літ. «І»; 1\4 частини коридору літ. «ІІ»; 1\16 частини вбиральні літ. «К», 1\4 частини сараю літ. «Р-1», жилою площею 6,9 квадратних метрів у розмірі 34 707 (тридцять чотири тисячі сімсот сім) гривень,  що внесена ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації  в Донецькій області згідно з квитанцією № 127.  

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати: державне мито у розмірі 365 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Заочне  рішення може бути переглянуте  судом,  який  його  постановив, за письмовою  заявою відповідача,  яка  може  бути  подана  до Жовтневого  районного  суду  в  перебігу  десяти  днів  з моменту  отримання  копії  рішення.

Рішення суду може бути оскаржено особами, які брали участь у розгляді справи в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя                                                                                          О.Л. Соловйов