Справа № 2-2013/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

14.07.2011 року                                                                                м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

                                                     головуючого судді                         Кобеляцької-Шаховал І.О.

                                                за участю секретаря                       Скоробогатової А.О.

                                                                     позивача                         ОСОБА_1

                                                                     представника позивача ОСОБА_2

                                                                     представника третьої особи ОСОБА_3

                        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа –ОСОБА_6, зацікавлена особа - державна виконавча служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на автомобіль,  –

В С Т А Н О В И В:

                        Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль.

                      В  обгрунтування своїх позовних вимог він посилається на наступні обставини.

           В серпні 2006 року він вирішив придбати автомобіль. Він домовився з ОСОБА_4 та  її чоловіком ОСОБА_5 про продаж належного їм автомобіля НОМЕР_1. Він оглянув автомобіль, поцікавився ціною. Господарі  назначили ціну за машину в розмірі 5 800 доларів США. Його влаштував технічний стан автомобіля та його ціна. Він попросив відповідачів готувати документи на продаж, але вони сказали, что продати автомобіль їм потрібно швидко і запропонували видати на його ім”я довіреність на розпорядження вказаним майном. Його такий варіант влаштував. ОСОБА_4 видала на його ім”я довіреність від 09.08.2006 року, затверджену приватним нотаріусом Нікопольського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно якої уповноважила його розпоряджатись на свій розсуд (продавати, міняти, заставляти, здавати в оренду) автомобілем НОМЕР_1. Він же, в свою чергу, передав відповідачці та її чоловікові гроші в розмірі 5 800 доларів США. Факт передачі ним грошей був оформлений між ними в простій письмовій формі у вигляді розписки, написаній та підписаній власноручно ОСОБА_4 як власницею проданого майна. Він же став користуватись придбаним автомобілем, і користується ним до теперішнього часу. Гроші за автомобіль ним передані ОСОБА_4 в повному обсязі в розмірі 5 800 доларів США. Таким чином, суттєві умови договору купівлі-продажу були ними виконані. В 2010 році він звернувся до Нікопольського ДАІ для проходження технічного огляду автомобіля Мерседес-Бенц -124 200 Д держномер НОМЕР_1, але не зміг цього зробити, бо автомобіль виявився арештованим за виконавчим листом, виданим Нікопольським міськрайонним судом від 18.08,2009 року по цивільній справі № 2-3061/09. На момент його звернення до суду  1 долар США коштував 7,96 грн.  Тобто, спірний автомобіль був придбаний ним за 46 168 грн. Таким чином, він не має можливості розпорядитись майном, яке фактично належить йому. По вказаній причині вимушений звернутись до суду з позовом. Просить суд визнати угоду купівлі-продажу автомобіля Мерседес-Бенц -124 200 Д держномер НОМЕР_1, укладений між ним та ОСОБА_4 09.08.2006 року, - дійсною. Визнати за ним право власності на автомобіль Мерседес-Бенц -124 200 Д держномер НОМЕР_1.

                       В судовому засіданні позивач позов доповнив, просив суд не тільки визнати договір купівлі-продажу автомобіля дійсним та визнати право власності на автомобіль, але й звільнити його автомобіль з-під арешту та виключити його з акту опису, оскільки зараз автомобіль виявися арештованим і знаходиться на штрафмайданчику. Суду пояснив, що зараз він опинився в такому становищі, коли не може розпоряджатись майном, за яке заплатив і яке фактично належить йому. Коли купував автомобіль, думав, що генеральної довіреності цілком достатньо. Вважав, що за той час, поки діє довіреність, ще встигне переоформити автомобіль. А коли гроші на переоформлення машини назбирав, кудись зникли відповідачі. І він опинився в поганій ситуації. Зараз надія лише на суд.

                         Представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримала в повному обсязі і суду пояснила, що рішення суду, за яким арештували автомобіль її довірителя, не могло вступити в законну силу, оскільки на момент його винесення відповідачів ОСОБА_4 в Нікополі, та й взагалі в Україні не було. Тому вручити їм заочне рішення не могли. Як на руках у третьої особи опинилось заочне рішення, яке вступило в законну силу, це відомо лише їм. Вона добре знає сім”ї сторін і з упевненістю стверджує, що ОСОБА_4 втекли з України саме через борги перед третьою особою ще в 1997 році і знаходяться на теперішній час за кордоном. Перед своїм від”їздом, ОСОБА_4 розпорядились своїм майном, в  тому числі продавши спірний автомобіль її довірителю. Через те, що ОСОБА_4 немає в Україні, і в її довірителя виникли проблеми з оформленням автомобіля. Знає достеменно, що на момент винесення рішення про стягнення боргу з ОСОБА_4, що потягло за собою арешт автомобіля її довірителя, їх на Україні не було. Вважає, що автомобіль позивача арештований незаконно і просить суд визнати право власності позивача на автомобіль, знявши з нього арешт і виключивши його з акту опису.  

                         Відповідачі в судове засідання не прибули. Про день та час розгляду справи були повідомлений належним чином через оголошення в газетах „Урядовий кур”єр” та „Вісник Придніпров”я”. Про причину неявки в судове засідання суд не повідомили, заперечень на позов не надали. Справа слухалась відповідно до ст.169 ЦПК України у відсутність відповідачів.

                         Згідно з ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (поставляє заочне рішення).

          Представники третьої особи в судових засіданнях, які відбулись 08.04.2011 року та 19.05.2011 року, проти задоволення позову заперечували, в інші судові засідання не прибули, хоча третя особа була попереджена про час розгляду справи належним чином судовими повістками з поштовими повідомленнями та телеграммами. Раніше в судових засіданнях пояснювали, що вважають вимоги позивача необгрунтованими та незаконними з наступних підстав. Як вбачається з позовних вимог, предметом спору є автомобіль Мерседес-Бенц-124 200Д, д/н НОМЕР_1, який є власністю ОСОБА_4 і на який в межах боргу за договором позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Нікопольским міськрайонним судом накладено арешт, тому ОСОБА_6 слід вважати третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у серпні 2006 року, він, маючи намір придбати автомобіль Мерседес-Бенц-124 200Д, д/н НОМЕР_1, домовився з власницею цього автомобіля про його купівлю. Але, маючи намір стати власником зазначеного авто, він чомусь погоджується на те, щоб ОСОБА_4 видала йому довіреність на право розпорядження вказаним майном. Ст.244 ч.3 ЦК України визначено поняття довіреності: «Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами...»Таким чином, на їх думку, свідомо погоджуючись на пропозицію ОСОБА_4 передати йому автомобіль за довіреністю, позивач не мав наміру самому стати власником цього автомобілю. Чинним законодавством визначені підстави набуття права власності, зокрема ч.І ст.328 ЦК України передбачено: „Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів”. Ст.210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Регламентом ч.4 ст.335 ЦК України визначено: „Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.” Таким чином, позивач, якщо він дійсно мав намір придбати автомобіль Мерседес-Бенц-124 200Д, д/н НОМЕР_1 у власність, повинен був належним чином оформити договір купівлі-продажу та зареєструвати зазначений автомобіль на своє ім'я в органах МРЕВ. Але позивач, погоджуючись на довіреність, аж ніяк не міг би перереєструвати придбаний автомобіль на своє ім'я. Оскільки автомобіль Мерседес-Бенц-124 200Д, д/н НОМЕР_1 на даний час на праві приватної власності належить ОСОБА_4, яка визнана рішенням Нікопольського міськрайоного суду боржником за договором позики, укладеним між її чоловіком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і на який в межах боргу за виконавчим листом, виданим Нікопольским міськрайоним судом від 18.08.2009 року по цивільній справі №2-3061/09, накладено арешт, у ОСОБА_1 не має підстав вимагати визнання за ним права власності на даний автомобіль.

                         Представник зацікавленої особи в судовому засіданні покладався на думку суду.

                          Вислухавши учасників процесу, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

                         Згідно зі ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

                         Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

                         Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

                        Відповідно до ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

                        Згідно зі ст.220 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

                        Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

                        Як встановлено в судовому засіданні, в серпні 2006 року позивач вирішив придбати автомобіль. Він домовився з ОСОБА_4 та  її чоловіком ОСОБА_5 про продаж належного їм автомобіля НОМЕР_1. Позивача влаштував технічний стан автомобіля та його ціна в 5 800 доларів США. Сторони вирішили вчинити продаж автомобіля, оформивши на ім”я позивача довіреність на розпорядження вказаним майном. Тому ОСОБА_4 видала на ім”я ОСОБА_1 довіреність від 09.08.2006 року, оформлену приватним нотаріусом Нікопольського нотаріального округу        ОСОБА_7, відповідно якої уповноважила його розпоряджатись на свій розсуд (продавати, міняти, заставляти, здавати в оренду) автомобілем НОМЕР_1 (а.с.7). Позивач, в свою чергу, передав відповідачці гроші в розмірі 5 800 доларів США. Факт передачі грошей за купівлю автомобіля був оформлений між сторонами в простій письмовій формі у вигляді розписки, написаній та підписаній власноручно ОСОБА_4 як власницею проданого майна (а.с.6, 21). В розписці ОСОБА_4 зазначила, що вона отримала повний розрахунок за автомобіль Мерседес-Бенц 124  200Д держ.номер НОМЕР_1 в розмірі 5 800 $ (п”ять тисяч вісімсот доларів) від ОСОБА_1 (а.с.21). Позивач же отримав автомобіль, яким користувався до моменту накладення на нього арешту. Таким чином, суттєві умови договору купівлі-продажу сторонами були виконані повністю. В 2010 році позивач звернувся до Нікопольського ДАІ для проходження технічного огляду автомобіля Мерседес-Бенц -124 200 Д держномер НОМЕР_1, де виявилось, що автомобіль арештований за виконавчим листом, виданим Нікопольським міськрайонним судом від 18.08.2009 року по цивільній справі № 2-3061/09.

                        Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду пояснили, що в 2006 році вони разом з ОСОБА_1 поїхали до ОСОБА_4 В їх присутності ОСОБА_1 віддав ОСОБА_4 5 800 доларів США за куплений ним у ОСОБА_4 автомобіль. Всі разом з ОСОБА_4 поїхали до нотаріуса і оформили на ОСОБА_1 довіреність, бо так було дешевше купувати автомобіль і так робили практично всі.

                         Судом на вимогу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 була також оглянута цивільна справа № 3061/09 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики. На а.с. 10 вищевказаної цивільної справи є договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Будь-які договори між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відсутні.  В даній цивільній справі немає жодного доказу, який би доводив перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в шлюбі, в зв”язку з чим можна було б припустити, що спірний автомобіль є сумісною власністю подружжя ОСОБА_5, в зв”язку з чим на нього накладено арешт за борги ОСОБА_5 Крім того, в оглянутій цивільній справі немає жодного доказу про те, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 отримували вищезазначене заочне рішення суду, в зв”язку з чим воно могло набути чинності.    

                         Суд також приймає до уваги і той факт, що фактична купівля-продаж спірного автомобіля відбулась між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 ще 09.08.2006 року (а.с.6-7), тобто більше, ніж за рік до укладення договору позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який було укладено лише 30.11.2007 року (а.с.10-11 цивільної справи № 2-3061/09).

                         За таких обставин суд вважає накладення арешту на автомобіль Мерседес-Бенц 124  200Д держ.номер НОМЕР_1  неправомірним і вважає за можливе позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

                       Враховуючи викладене та керуючись ст. 203, 204, 220, 328, 334, 638, 392 ЦК України, ст.3-10, 30, 60 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

                       Визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля Мерседес-Бенц 124  200Д держ.номер НОМЕР_1, укладений від 09.08.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1.     

                         Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Мерседес-Бенц 124  200Д держ.номер НОМЕР_1.

                         Звільнити з-під арешту та виключити з акту опису та постанови про розшук майна боржника автомобіль Мерседес-Бенц 124  200Д держ.номер НОМЕР_1.

                         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення чи отримання рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:І. О. Кобеляцька-Шаховал