Справа №1-78/11/0314
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2011 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Хитрика Р.І.,
при секретарі - Форсюк Т.М.,
з участю прокурора - Горбача В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рожище справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, одруженого, на утриманні якого перебуває двоє малолітніх дітей, судимого вироком Ківерцівського районного суду від 18.05.2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням;
- вироком Рожищенського районного суду від 22.01.2008 року за ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України на 850 грн. штрафу,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 будучи службовою особою –приватним підприємцем, який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи, прийняв на роботу в період з лютого по березень 2011 року ОСОБА_2, з листопада 2010 року по березень 2011 року –ОСОБА_3, які працювали на посаді різноробочих на пилорамі, що розташована в АДРЕСА_2, згідно усного графіку роботи з 9.00 год. до 18.00 год. При цьому, в порушення вимог ст.ст. 21, 24, 24-1, 48 КЗпП України трудові договори укладені з ними не були, відповідні записи до трудової книжки не здійснені.
Приватний підприємець ОСОБА_1 використовував працю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудових договорів і при цьому за вищевказаний період здійснював виплату заробітної плати в «конвертах»поза бухгалтерським обліком без сплати за вказаних працівників страхових внесків до Фондів державного соціального страхування та податку з доходів громадян, чим порушено вимоги ст.ст. 19, 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст. 17, 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, суду показав, що дійсно він займається підприємницькою діяльністю. В період з лютого по березень 2011 року прийняв на роботу ОСОБА_2, з листопада 2010 року по березень 2011 року –ОСОБА_3, які працювали на посаді різноробочих на пилорамі, що розташована в АДРЕСА_2, згідно усного графіку роботи з 9.00 год. до 18.00 год. Трудових договорів з ними не укладав, відповідні записи в їхні трудові книжки не заносив. Заробітну плату здійснював поза бухгалтерським обліком. У вчиненому розкаюється.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, показав, що з лютого по березень 2011 року працював в приватного підприємця ОСОБА_1 на пилорамі, яка розміщена в АДРЕСА_2, різноробочим. Офіційно влаштованим не був. Заробітну плату отримував поза бухгалтерським обліком.
Потерпілий ОСОБА_3 показав, що з листопада 2010 року по березень 2011 року працював в приватного підприємця ОСОБА_1 на пилорамі, яка розміщена в АДРЕСА_2, різноробочим. Офіційно влаштованим не був. Заробітну плату отримував поза бухгалтерським обліком.
Суд, у відповідності до ст. 299 КПК України, з’ясувавши правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду фактичних обставин справи, не маючи сумніву у істинності їх позицій, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку, визнав недоцільним досліджувати інші докази щодо обставин справи, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1, у вчиненні з умислом дій, які виразились в грубому порушенні законодавства про працю, і кваліфікує ці дії підсудного за ч. 1 ст. 172 КК України.
Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до невеликої тяжкості.
Суд враховує і особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, займається підприємницькою діяльністю, має на утриманні двох малолітніх дітей.
До обставин, які пом'якшують покарання підсудному суд відносить щире каяття у скоєному, повне визнання вини у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, яка обтяжують покарання підсудного є рецидив злочину.
З врахуванням вищенаведеного, пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, особи винного, думки потерпілих, які претензій матеріального та морального характеру до підсудного не мають, суд приходить до висновку, що для покарання і виправлення ОСОБА_1, слід призначити покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст.172 КК України - у виді штрафу в максимальному розмірі.
Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та призначити покарання у виді 850(вісімсот п’ятдесят) гривень штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області, через Рожищенський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя