Справа №  1-40/11

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ                                                       

В И Р О К

                                               І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24.06.2011року                                                                                               смт Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

 головуючої  -      судді Присяжнюк Л.М.

за участю секретаря –  Комісарик М.С.                            

                 прокурора –Баса В.В.,

потерпілих –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,                                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Вижівка кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого,  не судимого,

                   - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого,  не судимого,

-          у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України;

                                                        ВСТАНОВИВ:

Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 19 лютого 2011 року,  перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, біля бару «Спокуса»  в смт. Стара Вижівка намагалися зайти у вказаний бар шляхом стуку у двері та усних вимог їх відчинити. У цей час в барі «Спокуса»працівники Старовижівського РВ УМВС України, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, за повідомленням бармена про вчинення в барі хуліганських дій проводили огляд місця  події і відбирали пояснення в очевидців. На прохання працівників міліції припинити свої дії, оскільки бар зачинений, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не реагували,  ОСОБА_4 почав застосовувати фізичну силу, зокрема штовхати та шарпати за форменний одяг працівника міліції ОСОБА_3, внаслідок чого формена куртка останнього була розірвана по шву з правої сторони. Після цього, працівники міліції, з метою припинення зазначених діянь, застосували до нього спецзаходи фізичного впливу, а саме: гумову палицю ПР-73, кайданки. ОСОБА_5 чинив фізичний опір, почав не дозволяти працівникам міліції застосовувати до ОСОБА_4 спецзасоби, штовхав та шарпав за формений одяг міліціонера ІТТ ОСОБА_2, при цьому обидва підсудні виражалися в адресу працівників міліції нецензурними словами.

Крім того, ОСОБА_4 умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_3, заподіявши легке тілесне ушкодження.

Допитані в судовому засіданні, з приводу інкримінованих їм злочинів, підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свою вину визнали та показали, що за вказаних обставин, місця і часу, дійсно вступили в конфлікт з працівниками міліції, внаслідок якого чинили опір працівникам правоохоронних органів під час виконання ними своїх посадових обов’язків, виражалися нецензурною лайкою у їх адресу, агресивно себе поводили, штовхали та шарпали за формений одяг потерпілих, крім того ОСОБА_4 пояснив, що наніс удар кулаком в обличчя міліціонеру ОСОБА_3. У вчиненому щиро розкаялися та просили суворо їх не карати.

Суд, у відповідності до ст.299 КПК України, з’ясувавши правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду фактичних обставин справи, не маючи сумніву в істинності їх позицій, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини, визнав недоцільним досліджувати інші докази щодо обставин справи, які не оспорюються учасниками судового розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_4 своїми умисними діями, спрямованими на вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків та умисними діями, які виразились у заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням ним службових обовязків скоїв злочини, передбачені ст. 342 ч.2 та 345 ч.2 КК України.

Підсудний ОСОБА_5 своїми умисними діями, спрямованими на вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків, скоїв злочин, передбачений ст. 342 ч.2 КК України.

При обранні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого підсудними злочину, всі обставини справи та дані про особу винних.

До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання, суд  відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вину визнали та щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, мають постійне місце проживання, де характеризується позитивно, потерпілі на суворому покаранні не наполягають, тому суд вважає, що їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання ОСОБА_4 в межах санкцій ст. ст. 342 ч.2, 345 ч.2 КК України у виді обмеження  волі, з застосуванням ст.75 КК України, а ОСОБА_5 в межах санкції ст. 342 ч.2 у виді штрафу.

На думку суду, обране покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудних, кожного зокрема, та попередження вчинення ними нових злочинів.

            Цивільний позов по справі не заявлено.

У відповідності до вимог ст.81 КПК України суд у справі вирішує долю речових доказів (а.с. 97-102).

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

                                                             ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання за ч.ст.342 КК України –4 місяці арешту, за ч.2 ст.345 КК України –2 роки  обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань та шляхом поглинення менш суворого більш суворим  покаранням, остаточно до відбуття  визначити 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити  ОСОБА_4  від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, а саме:   

 - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

 - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання;

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 342 ч.2 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 2000 ( дві тисячі) грн.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд, запобіжний захід щодо ОСОБА_5 підписку про невиїзд скасувати.

Речові докази – форменний одяг повернути законному володільцю ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

 Суддя :                                                                                            Л.М.Присяжнюк