Справа№1512/2-о-3/11
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20.07.2011 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Літвінової І.А.,
секретар судового засідання –Ганєв А.Е. ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Одесі цивільну справу за заявою Одеської міської ради, за участю зацікавленої особи - виконавчого комітету Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та про визнання спадщини відумерлою,
ВСТАНОВИВ:
Заявник, Одеська міська рада, звернулася до суду з заявою про визнання квартири за АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та про передачу її у власність територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради.
У подальшому представник заявника уточнив вимоги, доповнивши їх вимогою щодо встановлення факту, що невідома жінка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, смерть якої зареєстровано згідно актового запису про смерть № 553 від 14.07.2009р. Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси (Свідоцтво про смерть НОМЕР_1), і ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, якій на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, є одна і та ж сама особа.
При цьому представник заявника - Одеської міської ради посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла громадянка ОСОБА_2, яка була власником квартири АДРЕСА_1. У зв’язку з тим, що право власності на вказану квартиру зареєстровано за померлою особою, Одеська міська рада просить визнати зазначене нерухоме майно відумерлою спадщиною. Також, Одеська міська рада просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що невідома жінка про смерть якої складено актовий запис № 533 від 14.07.2009р. та гр. ОСОБА_2 є одна і та ж сама особа.
У судовому засіданні представник заявника - Одеської міської ради заяву підтримав у повному обсязі.
Представник зацікавленої особи виконавчого комітету Одеської міської ради у судове засідання не з’явився, подав клопотання про підтримку вимог Одеської міської ради та просив розглядати справу за відсутністю представника виконавчого комітету Одеської міської ради.
Суд вважає наявні у справі матеріали повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутністю представника зацікавленої особи.
Вислухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява Одеської міської ради є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
У судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, про що стало відомо виконавчим органам Одеської міської ради.
Відповідно до листа Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 31.08.2010 року № 05-19/725, громадянка ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку у Київському територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, як самотня особа та отримувала безоплатні соціальні послуги. Зазначене підтверджується її заявою щодо її обслуговування удома та прийняття на облік для надання соціальної допомоги вдома від 01.02.2003 року, на підставі якої з ОСОБА_2 було укладено відповідний договір. Громадянка ОСОБА_2 була знята з обліку у зв’язку із смертю.
Однак, відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області від 21.02.2011р. № 448/08-21, актовий запис про смерть гр. ОСОБА_2 відсутній, що в свою чергу унеможливлює прийняття судом відповідного рішення про визнання її мана відумерлою спадщиною, з подальшою передачею у власність територіальної громади міста.
Своїм листом від 14.03.2011р. № 349 Комунальна установа «Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Київського району м. Одеси»повідомила, що про факт смерті гр. ОСОБА_2 стало відомо з доповідної записки соціального працівника, який обслуговував гр. ОСОБА_2 Так, після виходу з відпуски 08.07.2009р. соціальний робітник ОСОБА_4, при відвідуванні підопічної, побачила, що двері в квартиру опечатані печаткою Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. З інформації наданої сусідами гр. ОСОБА_2, вона померла у червні –липні 2009 року, та була похована за державні кошти.
На підставі зазначеної інформації Київським районним судом м. Одеси було постановлено ухвалу від 18.03.2011р. про витребування з Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області копії матеріалів перевірки за фактом смерті гр. ОСОБА_2, 1922р.н., яка померла у 2009 році, та мешкала за адресою: АДРЕСА_1.
На виконання зазначеної ухвали Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було направлено суду матеріали відмови у порушенні кримінальної справи № 4929 по факту смерті гр. ОСОБА_2, 1922р.н., відповідно до якого 07.07.2009р. в АДРЕСА_1, було виявлено труп гр. ОСОБА_2, без наявних тілесних ушкоджень.
Відповідно до Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 15.07.2009р., гр. ОСОБА_5, яка була сусідкою гр. ОСОБА_2, пояснила, що не бачила сусідку біля неділі та у зв’язку з наявним трупним запахом біля квартири гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_5 викликала міліцію. Співробітниками районного відділу міліції сумісно з представниками ЖКС була відчинена квартира, де було виявлено труп жінки. На підставі акту розтину трупа № 1391 від 08.07.2009р., причину смерті гр. ОСОБА_7 встановити не вбачалося можливим, у зв’язку із гнильними змінами.
Листом Бюро судово-медичної експертизи від 17.05.2011р. № 23 було повідомлено суд, що 13.07.2009р. на підставі письмового дозволу на поховання від 13.07.2009р. було видане Лікарське свідоцтво про смерть невідомої жінки за № 1391, яке у подальшому було передано співпрацівнику Спеціалізованого підприємства комунально –побутового обслуговування для реєстрації смерті у відділі РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси та для оформлення поховання тіла як не витребуваного.
Крім того, 14.07.2009р. на адресу Бюро судово-медичної експертизи надійшов протокол впізнання, виданий о/у ОУР Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ст. лейтенантом міліції Майло І.А. де вказано, що труп невідомої жінки, зареєстрований за № 1391, визнаний як ОСОБА_2, 10.02.1922р.н., яка мешкала за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1.
Однак, незважаючи на наявність протоколу впізнання, Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси було зареєстровано факт смерті гр. ОСОБА_2, як факт смерті невідомої особи, про що зроблено актовий запис № 553 від 14.07.2009р. та видано Свідоцтво про смерть НОМЕР_1, що підтверджено Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00009215295 від 08 липня 2001 року.
Зазначені матеріали справи підтверджують факт того, що невідома жінка, факт смерті якої зареєстровано за актовим записом № 553 від 14.07.2009р., про що видано Свідоцтво про смерть НОМЕР_1, та гр. ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкала за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, є одна і та ж сама особа.
Згідно ч. 2. ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»від 31.03.1995р. № 5 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998р. № 15), справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутися до суду в інтересах інших осіб (ст. 122 ЦПК), а також за заявою прокурора (п. 4).
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, щодо встановлення факту, що невідома жінка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, смерть якої зареєстровано згідно актового запису про смерть № 553 від 14.07.2009р. Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси (Свідоцтво про смерть НОМЕР_1), і ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, якій на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, є одна і та ж сама особа, підлягають задоволенню.
Також, листом Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” від 22.09.2010 № 7628-02/975 було повідомлено, що гр. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17.06.2004 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4064663 від 07.07.2004 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Після спливу одного року з часу відкриття спадщини, представник заявника своєчасно подав до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Листом Третьої Одеської державної нотаріальної контори від 09.12.2010р. № 5781/01-14 було повідомлено суд, що згідно перевірки Спадкового реєстру (спадкові справи) після смерті ОСОБА_2, спадкова справа не заводилася.
Таким чином, на підставі досліджених доказів у справі, суд доходить до висновку, що після смерті ОСОБА_2 жодна особа з заявою про прийняття спадщини не зверталася, що свідчить про відсутність спадкоємців за законом та за заповітом, а тому заявлені вимоги є доведеними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч. 1 ст. 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ст. 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 278 Цивільного процесуального кодексу України встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Одеської міської ради про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та передачу її у власність територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради, підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 274, 275 ЦПК України, ст. 1277 ЦК України суд,
ВИРІШИВ:
Встановити факт, що невідома жінка, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, смерть якої зареєстровано, згідно актового запису про смерть № 553 від 14 липня 2009 року Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси (Свідоцтво про смерть НОМЕР_1), і ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, якій на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, є одна і та ж сама особа.
Визнати квартиру АДРЕСА_1, відумерлою спадщиною.
Передати у власність територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Літвінова І. А.