2-а-5622/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         03.06.2011 року суддя Ленінського районного суду м. Вінниці Овсюк Є.М.,  розглянувши у скороченому провадженні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання діяння протиправним, зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

          06.05.2011р. в суд звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання діяння протиправним, зобов’язання вчинити дії. Ухвалою від 13.04.2011 року по справі було призначено розгляд справи в порядку скороченого провадження.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 1989 по 2010 рік проходив військову службу в Збройних Силах. 20 грудня 2010 року наказом Начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України №1003 був звільнений в запас за станом здоров'я та з 27 грудня 2010 року наказом командира військової частини А0201 №241 був виключений зі списків особового складу військової частини, знятий з усіх видів забезпечення та набув право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262-ХП. Позивач як військовий пенсіонер, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262-ІІ. Згідно з повідомленням Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке було позивачу адресоване, позивачу призначена пенсія за вислугу років і при обчисленні враховано грошове забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років та середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяця та вид підвищення або надбавки до пенсії як учаснику бойових операцій по захисту Батьківщини у мирний час та учаснику бойових дій. 4 лютого 2011 року позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахування призначеної мені пенсії у відповідності зі ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію. 20 лютого 2011 року позивач отримав відповідь за підписом Начальника управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян вих..№314/С-12 від 15.02.2011 року з фактичною відмовою у перерахуванні призначеної мені пенсії та посиланням на те, що пенсія мені призначена відповідно до норм законодавства. Наведене змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.05.2011 року було відкрито скорочене провадження по даній справі.

02.06.2011 року на адресу суду надійшло письмове заперечення з Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позову виходячи з наступного.

          Позивач як військовий пенсіонер, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262-ІІ.

ОСОБА_1 пенсія нараховується з 22.12.2010р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»№ 2262-ХП від 09.04.1992.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим ( спеціальним) знанням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також у ст. 7 постанови КМУ № 393 від '17.07.92 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, та членам їх сімей»вказано, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за військове звання або спеціальне звання, процентної надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця.

Крім того, відповідно до п.5 постанови КМУ № 45 від 13.02.2008 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», для перерахунку пенсії враховуються щомісячні надбавки, доплати   та   підвищення,   конкретні  розміри   яких  за   відповідними посадами (категоріями) встановлені КМУ - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок.

Суд критично ставиться до твердження позивача, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни, а зокрема до ч.3 ст.43 Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», які пізніше Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними, оскільки позивачем не було враховано, що рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 стосовно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»стосується лише Закону України «Про державний бюджет на 2008рік».

Відповідно до п.24 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. №2456-111 зазначено, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду; ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України визначає, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто рішення Конституційного суду України що стосується Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»має дію в часі до 31.12.2008р. і на сьогоднішній день не має юридичної сили, тому що стосується лише Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 6-12, 71, 159-163, 183-2 КАС України,  -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання діяння протиправним, зобов’язання вчинити дії –відмовити.

Постанова суду набуває законної сили, якщо протягом десяти днів з дня її отримання  не було подано апеляційної скарги.

Суддя: