справа №2-6138/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Дементьєвої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості –

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся із вищевказаним позовом представник позивача. В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяві послався на наступне. 30 липня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого позивачем відповідачу надані кредитні кошти в розмірі 9679,9 гривень. В свою чергу, відповідач зобов’язався повернути кредитні кошти до 31 січня 2010 року, сплативши відповідні відсотки за користування кредитом, а також інші обов’язкові платежі. Оскільки відповідач взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконав, представник позивача звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, яка станом на 05 листопада 2010 року склала 5382,26 гривні. Також представник позивача просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності. Також в заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст.197 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 30 липня 2007 року укладено кредитний договір №400014505, за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредитні кошти в розмірі 9679,9 гривень. В свою чергу, відповідач зобов’язався повернути вказані кредитні кошти до 31 січня 2010 року щомісячними платежами, сплатити 6% річних за користування кредитними коштами, а також сплатити інші обов’язкові платежі. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору №400014505 від 30 липня 2007 року.

Як свідчить наявний в матеріалах справи меморіальний ордер №143866 від 31 липня 2007 року позивачем на виконання умов кредитного договору №400014505 від 30 липня 2007 року були надані обумовлені в договорі кредитні кошти в повному обсязі.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов’язання за кредитним договором №400014505 від 30 липня 2007 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 05 листопада 2010 року становить 5382,26 гривень, з яких 3684,9 гривень –заборгованість по кредиту, 16,56 гривень –заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 1680,8 гривень –комісія за розрахункове обслуговування кредиту. Викладене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №400014505 від 30 липня 2007 року станом на 05 листопада 2010 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №400014505 від 30 липня 2007 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем даного договору із дотримання вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов’язань за даним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 53,82 гривні та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, нормами Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»заборгованість за кредитним договором №400014505 від 30 липня 2007 року в сумі 5382,26 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»судові витрати у справі у вигляді судового збору (державного мита) в розмірі 53,82 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя          А.В. Брага