Справа № 2-а-5560/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

"22" липня 2011 р.

Сніжнянський міський суд  Донецької області в складі:

головуючого - судді   В. В. Кучма

при секретарі -   Гладир Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2010 рік,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду зі справжнім позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення недоотриманих сум компенсації на оздоровлення за період 2010 року. При цьому посилається на те, що як постраждалий унаслідок аварії на ЧАЕС є інвалідом 3 групи 1 категорії і як такий знаходиться на обліку в УПСЗН виконкому Сніжнянської міської ради. Відповідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання компенсаційних виплат на оздоровлення щорічно у розмірі чотирьох встановлених мінімальних заробітних плат, діючих на момент виплати, але фактично отримав 90 гривен і  вважає, що недоплачена сума цього виду допомоги за спірний період має бути 3386,00 грн, яку і просить стягнути з відповідача.

До початку судового засідання від представника позивача ОСОБА_2, який діє за дорученням, надійшла  письмова заява, за якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, справу просить розглянути без його участі, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином під підпис  .

Відповідач  до судового засідання не з*явився, хоча належним чином під підпис повідомлений  про дату та час розгляду справи в счуді.

Вивчив письмові пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає,  що  позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні фактично встановлено, що позивач  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як такий віднесений до першої категорії постраждалих осіб. Вказані обставини підтверджуються посвідченням НОМЕР_1. яке видане 16.11.1999 року Донецькою облдержадміністрацією, та вкладкою до нього, також актом огляду МСЕК від 10.02.03 р № 1080296, згідно якого останньому встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково, інвалідність пов»язана з наслідками на ЧАЕС (а.с. 6).

Як такий що належить до кола осіб -  постраждалих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Але, як витікає з листа УПСЗН виконкому Сніжнянської міської ради від 18.04.11 р №08-1576 відповідачем відповідно до постанови КМ України №562 від 12.07.05 р „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19.04.10 р були призначені до виплати компенсаційні виплати на оздоровлення за період 2010 в сумі 90 грн, які з того часу також лишились не виплачені.

Втім відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і я такі відносяться до другої категорії, передбачена щорічна компенсація на оздоровлення у розмірі п»яти мінімальних розмірів заробітної плати. На підставі абзацу 7 частини 4 ст. 48 вказаного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і відповідні Закони України про державний бюджет, а не постанова КМ України №562 від 12.07.05 року.

Відповідно до ст.ст. 13, 48 Закону №796-XII оспорювані суми є компенсацією за шкоду, заподіяну здоров”ю, а згідно ст. 268 ч. 1 п. 3 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров”я.

У період з 01.04.10 р по 01.07.10 р, тобто коли у квітні цього року відповідачем були призначені до виплати на оздоровлення, за Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»вiд 20.10.09 №1646-VI був встановлений  та застосовувався мінімальний розмір заробітної плати в сумі 869 грн. Таким чином, розмір виплати, яка мала бути проведена згідно призначення, мала складати (4*869)-90=3386 грн.

Відповідно до положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходячи з дизпозитивності сторін розглядає і вирішує адміністративні справи не інакше як за зверненням осіб та в межах заявлених позовних вимог. Але суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Таким чином, виходячи із змісту позову, оскільки позивач як особа, яка постраждала у наслідок Чорнобильської катасторфи, просить поновити як таке її право на отримання щорічної компенсації на оздоровлення в належному розмірі на відповідний рік, але при цьому помилково визначає ціну позову у відпоідності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати на момент проведення виплати, то суд для повного захисту права позивача для його поновлення вважає заможливе вийти за межі позову та стянути з відповідача на користь позивачки фактично не виплачену суму компенсації на оздоровлення у вищезазначеному розмірі.

На підставі п.п. 4, 11 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 р з наступними змінами і доповненнями сторони звільнені при зверненні з позовом до суду від сплати державного мита, таким чином судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 13, 48, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”, ст.ст. 11, 71, 159, 161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                          П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2010 рік  - задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену щорічну допомогу на оздоровлення за період 2010-го року в сумі 3386 (три тисячі триста  вісімдесят шість ) гривен.

Постанова може бути оскаржена сторонами на протязі десяти днів з дня отримання її копії до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.

Суддя :

В. В. Кучма