№ 2а-3025/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 року                                                 м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька, у складі:

Головуючого судді -                               Сибірцев В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, про визнання дій відповідача протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, згідно із ст.ст.50,54,67,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»із змінами та доповненнями з 01.04.2011 року,  

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька  про визнання дій відповідача протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, згідно із ст.ст.50,54,67,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»із змінами та доповненнями з 01.04.2011 року, в якому зазначив, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і отримує пенсію по інвалідності в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька. Відповідно до статтей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсія інваліда ІІІ групи не повинна бути меншою 6 пенсій за віком. Зазначає, що розмір пенсії, яка йому виплачуються, не відповідає нормам зазначеного закону, оскільки визначається не кратними розмірами прожиткового мінімуму. Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку йому пенсії у належному розмірі, на що отримав відмову. Вважає дії Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька незаконними та просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.04.2011 року та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності із законом.

Позивач, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився. Надав суду письмову заяву, у якій зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі і просить справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, надіслав заяву з проханням розглянути справу без участі представника управління, а також письмові заперечення на адміністративний позов, в яких посилався на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії, просив відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється у порядку письмового провадження, на підставі наявних у суду матеріалів та доказів.

За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін в порядку письмового провадження.   

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.            

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Із копії довідки серії 10 ААА № 443003 (а.с.8) вбачається, що при огляді на МСЕК 18.01.2011 року, позивачу встановлена 3 група інвалідності до 01 лютого 2014 року, у зв’язку з захворюванням, пов’язаним виконанням ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В запереченнях наданими відповідачем до позову, підтверджується той факт, що позивач перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька з 31.03.2011 року, де одержує пенсію по інвалідності 3 групи на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону.    

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірах: інвалідам 3 групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.

У своїй запереченнях відповідач вважає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачеві, посилаючись на те, що пенсія позивачеві призначена та виплачується у строгій відповідності діючому законодавству.

Частиною 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч.1 ст.2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.4 ст.1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться і непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій також включається і мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 01 січня 2011 року - 750 гривні, з 01 квітня 2011 року - 764 гривні, з 01 жовтня - 784 гривні, з 01 грудня - 800 гривень.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо відмови позивачу в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, починаючи з 01.01.2011 року, і на час розгляду справи в суді, суд виходить з того, що в оскаржуваний позивачем період було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено 3 групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснювалися у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушено закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). Після введення з 01.11.2006 року в дію ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач був зобов’язаний здійснювати перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом незалежно від наявності письмового звернення від позивача. За наведених обставин, відмовляючи позивачеві в перерахунку призначеної йому пенсії (фактично приведенні розміру пенсії у відповідність до норм чинного законодавства), відповідач діяв всупереч приписам ст.ст. 50, 54 ч. 4, 67 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і такі дії відповідача є протиправними і порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Керуючись  ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” , та  ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -    

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача  протиправними і зобов’язання відповідача до вчинення певних дій –задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю починаючи з 01.04.2011 року такими, що не відповідають ст.50, ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28.02.1991 року - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату починаючи з 01.04.2011 року державної пенсії згідно ст.54 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

На постанову може бути подана апеляційна скарга Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає  законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: