ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-3377/11
"26" травня 2011 р. року м. Сімферополь
Суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Воробйова С.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та покладення обов’язків вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим (далі Управління) про визнання протиправними дії Управління щодо відмови йому в призначенні та перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі М.Сімферополь АР Крим перерахувати та виплатити йому з 22.05.2008 року до дня прийняття постанови судом державну пенсію у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди.
Ухвалою суду від 20.04.2011 року позовні вимоги позивача до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим про визнання дій відповідача протиправними та покладення обов’язків вчинити певні дії у частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму пенсії за період з 22.05.2008 року по 18.09.2010 року були залишені без розгляду.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення, які мотивовані тим, що виплата пенсії проводилася позивачеві у розмірах, встановлених законодавством та в розмірі, який передбачений постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року у повному обсязі, що і здійснювалося Управлінням.
Справа розглядається у порядку скороченого провадження, що відповідає вимогам ст.183-2 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до I категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням, йому встановлена ІІІ група інвалідності, причинний зв'язок інвалідності із виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджений довідкою МСЕК (а.с.5,6,).
Оскільки державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачується позивачу в розмірах значно менших, ніж встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у відповідності із Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у чому позивачу було відмовлено.
Відповідно до ст.49 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорії I, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IIІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами, внесеними Законами України „Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 01.07.1992 року № 2532-XII та від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірах: інвалідам IIІ групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році дія Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не зупинялася.
Пунктом 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008 року були внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими був значно зменшений розмір держаної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність з 22.05.2008 року.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються мінімальний розмір заробітної плати та мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суддя вважає, що посилання відповідача на положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можна брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
За таких обставин суддя вважає, що позивач має право на отримання пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законом на відповідні періоди.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.
Суддя вважає безпідставним посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України № 796-XII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Крім того, Кабінет Міністрів України визначає лише порядок виплати пенсій і не може встановлювати розмір, оскільки порядок означає «як, яким чином» проводити виплату, а розмір включає поняття «скільки» і отожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.
Враховуючи те, що постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, на підставі яких проводилося нарахування пенсії позивачу, істотно звужують його права, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що застосуванню підлягає Закон України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, суддя приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в проведенні перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Управління діяло незаконно, чим порушило законні права та інтереси позивача.
Статтею 8 КАС України визначена заборона відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, і суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому, у сенсі наведених приписів закону, ствердження відповідача про те, що за основу розрахунку розміру підвищення до пенсії дітям війни не може бути прийнятий розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки цей розмір застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не заслуговують на уваги суду, оскільки, чинним законодавством України не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру мінімальної пенсії за віком.
Слід також зазначити, що відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
За Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Згідно з абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.02 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та вислугу пенсій.
Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах и районах у містах, затвердженого Постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими, відповідно, головним управлінням цього Фонду в АР Крим, областях, містах Київі та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного Фонду України та мають завданням забеспечення призначення та виплати пенсій.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак цей орган має можливість відкоригувати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачу з урахуванням уже отриманих ним сум такої соціальної допомоги.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати необґрунтоване, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Отже, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачені певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати дітям війни підвищення до пенсії в передбаченому Законом розмірі.
З урахуванням наведеного, суддя дійшов до висновку, що порушені права позивача будуть захищені та відновлені шляхом визнання дій Управління щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні та перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст.50,54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Управління перерахувати та виплатити ОСОБА_2 з урахуванням фактично виплачених сум в межах позовних вимог за період з 19 вересня 2010 року до 26 травня 2011 року (час ухвалення рішення судом) державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди.
Згідно з ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Оскільки від сплати судового збору позивач звільнений, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 21, 87, 94, 105, 159, 162-163, 167, 183-2, 185-186, 254, 256 КАС України, суддя, –
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні та перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст.50,54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим перерахувати та виплатити з урахуванням фактично виплачених сум ОСОБА_2 за період з 19 вересня 2010 року до 26 травня 2011 року державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Допустити негайне виконання постанови суду.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя