ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р.
| № 2-20/8613-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів | Добролюбової Т. В. Гоголь Т. Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Міжнародного молодіжного центру “Гурзуф” санаторно-курортного об’єднання всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби |
на рішення господарського суду | від 24.04.2006 року Автономної Республіки Крим |
у справі | № 2-20/8613-2006 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики “Нагольчанська” |
до | Гурзуфської селищної ради |
про | визнання права власності |
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:1) Ходаковський дов. від 25.09.2006 № 01/1545;
2) Фомінічев В.Є , дов. від 01.09.2006 № 24;
3) Кучеров І.А., дов. від 21.08.2006 № 05/987;
4) Клименко Н.І., дов. від 01.09.2006 № 01/1523
від відповідача: не з’явились, належно повідомлені про час і місце судового засідання;
від ММЦ “Гурзуф”: не з’явились, належно повідомлені про час і місце судового засідання
У травні 2006 року ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська” звернулось до суду з позовом до Гурзуфської селищної ради про визнання права власності на 2-х поверхову будівлю котеджу загальною площею 363, 5 кв. м, розташовану за адресою: Набережна ім. О.С. Пушкіна, 7, смт. Гурзуф та реєстрацію цього права за ним.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ним за власні кошти та власними силами у 1998 році було проведено реконструкцію спірного котеджу. При цьому ВАТ ЦЗФ “Нагольчанська” посилалося на норми статті 328, 331 Цивільного кодексу України та статтю 144 Господарського кодексу України, якими передбачені підстави набуття права власності на новостворене майно.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006, ухваленим суддею Луцяк М.І., позов задоволено.
Судове рішення вмотивоване тим, що статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено право позивача на набуття у власність нової виготовленої (створеної) ним речі. Оскільки, згідно акта від 03.07.1996 та додатку до нього від 15.06.1999 спірний об’єкт прийнято в експлуатацію, то відповідно до пункту 6 “Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно” відповідач зобов’язаний видати позивачу свідоцтво про право власності.
ММЦ “Гурзуф” звернувся с касаційною скаргою до Вищого господарського суду, в якій просить скасувати постановлене у справі рішення та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги, заявник наголошує на незалученні його до участі у даній справі, хоча рішення стосується його прав та обов’язків. Таке твердження заявник обґрунтовує тим, що двохповерхова будівля котеджу, на яку заявив права позивач, знаходиться на території земельної ділянки постійного користування Міжнародного молодіжного центру “Гурзуф” санаторно-курортного об’єднання всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби на підставі Державного акта на право постійного користування землею 11-КМ № 002902, прийнятого рішенням 27-ї сесії Гурзуфської селищної ради 11.04.2001. Сама реконструкція здійснювалась позивачем разом з ММЦ “Гурзуф” та Республіканською радою профспілки “Єдність”. При цьому умови реконструкції спірного котеджу визначені договорами № 42 від 26.09.1990 та № 10 від 10.10.1993, укладеними між позивачем, ММЦ “Гурзуф” та Республіканською радою профспілки “Єдність”. Також скаржник зазначає, що судом, на його думку, неправильно застосовано приписи статті 331 Цивільного кодексу України та не враховані приписи статті 20 Закону України “Про планування та забудову територій”, статті 4 Закону України “Про загальні засади містобудування” та пункту 1.6 “Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”.
Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, зміст яких зводиться до доводів самого переглядаємого рішення суду. При цьому Центральна збагачувальна фабрика “Нагольчанська” вважає, що скаржник не має відношення до ММЦ “Гурзуф”, а зміст договорів про спільну діяльність, на які посилається останній, свідчить, що вони укладалися для облаштування пляжів, стоянок, життєво забезпечувальними комунікаціями, меблями. Водночас, звертається увага суду на відсутність у заявника прав на спірну споруду.
Заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників позивача, які заперечували проти доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим, виходячи із наступного.
Відповідно пункту 3 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, відносно прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2006 року, яке є предметом касаційного оскарження, за ВАТ Центральна збагачувальна фабрика “Нагольчанська” було визнано право власності на 2-х поверхову будівлю котеджу на 11 номерів, загальною площею 363, 5 кв.м, розташовану за адресою: смт. Гурзуф, Набережна ім. О.С. Пушкіна, 7 та зобов’язано відповідача здійснити державну реєстрацію цього права.
Разом з тим, як посилалось ММЦ “Гурзуф”, у касаційній скарзі спірна двохповерхова будівля котеджу знаходиться на території земельної ділянки постійного користування ММЦ “Гурзуф” на підставі Державного акта на право постійного користування землею 11-КМ № 002902, прийнятого рішенням 27-ї сесії Гурзуфської селищної ради 11.04.2001, який залучено до касаційної скарги.
Окрім того, на 33 аркуші справи залучений акт здачі в експлуатацію спірної споруди за підписами представників Ради профспілок, який затверджений головою республіканської Ради профспілок “Єдність”.
Таким чином, суд вирішив по суті заявлений позов, який стосується прав і обов'язків скаржника, не залучивши його до участі у справі.
Враховуючи викладене, рішення суду визнати законним і обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з‘ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.
З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 1119, пунктом 3 частини 2 статті 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2006 у справі 2-20/8613-2006 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Міжнародного молодіжного центру “Гурзуф” санаторно-курортного об’єднання всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби задовольнити.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич