ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. | № 28-6/379-03-9810 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. (головуючий), |
Панченко Н.П. (доповідач), |
Плюшка І.А. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали | ТОВ “Віола” |
на постанову Одеського апеляційного | від 25.05.2005 року господарського суду |
у справі господарського суду | № 28-6/379-03-9810 Одеської області |
за позовом | ТОВ “Віола” |
до про | ЗАТ “Заплазський цукровий завод” стягнення 66000 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ “Віола” –Гінайло В.І. –генеральний директор, Козачков В.Л. (дов. від 15.11.05);
ЗАТ “Заплазський цукровий завод” –Зубрицький О.О. (дов. № 232 від 03.04.06).
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2003 р. ТОВ “Віола” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ЗАТ “Заплазський цукровий завод” про стягнення 66000 грн. заборгованості за простим векселем № 753281790083.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.02.2004 р. у позові відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивач не підтвердив відмову у неплатежі засвідченим автентичним документом (протестом у неплатежі), що є порушенням вимог ст. 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, то правовідносини сторін слід розглядати виходячи не з вексельних, а із загально-правових відносин; зобов'язання за договором поставки № 10/03-2000 р. та доповнень до договору від 02.08.2000 р., від 03.10.2000 р. відповідачем повністю виконані, а саме: за отримане від позивача насіння цукрового буряку на суму 158592 грн. відповідач розрахувався поставленим цукром на суму 152749,92 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2004 р. зазначене рішення господарського суду Одеської області залишено без змін з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2004р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2004 р. та рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2004 р. у справі № 6/379-03-9810 скасовано, справу передано новий розгляд до господарського суду Одеської області. Постанова мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правовідносини сторін слід розглядати виходячи із загальноцивільних, а не з вексельно-правових норм, оскільки позивач не підтвердив відмову у неплатежі засвідченим автентичним документом (протестом у неплатежі), що є порушенням вимог ст. 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Проте колегія суддів Вищого господарського суду України визнала зазначений висновок помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 53 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який згідно з Законом України від 06.07.1999 р. "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року" з 06.01.2000 р. набрав чинності для України, після закінчення строків, встановлених для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.
Згідно зі ст. 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.
Отже, Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі не пов'язує протест у неплатежі з правом векселедержателя звернутись до суду з позовом про сплату за векселем. Нездійснення протесту у неплатежі не позбавляє позивача права у строки, передбачені зазначеним Законом, звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.01.2005р. у справі № 28-6/379-03-9810 позов задоволено, стягнуто з ВАТ “Заплазський цукровий завод” на користь ТОВ “Віола” 66000 грн. боргу за простим векселем № 753281790083.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2005р. рішення господарського суду Одеської області від 04.01.2005р. у справі № 28-6/379-03-9810 скасовано, у позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що додатковими угодами до договору поставки № 10/03-2000 від 10.03.2000р. сторони змінили порядок розрахунку з грошового зобов’язання за векселем на бартерний, відповідачем виконані додаткові умови договору, а тому вексель, який пред’явлений позивачем, втратив вексельну силу з моменту укладення доповнень до зазначеного договору поставки, а саме з 03.10.200р.
ТОВ “Віола” у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2005р., задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 6600 грн. відповідно до виданого ним векселя. Скаржник вважає, що постанова від 25.03.2005р. є незаконною у зв’язку з невірним застосуванням норм матеріального права. Скаржник посилається на те, що Одеський апеляційний господарський суд при прийнятті постанови розглядає договір постачання № 10/03-2000 від 10.03.2000р., додаткові угоди до договору, не приймаючи до уваги те, що поставка насіння цукрових буряків на суму 65968,90 грн. згідно з видатковою накладною № 41 від 24.04.2000р. здійснювалася на основі усної домовленості між позивачем та відповідачем (позадоговірні відносини) та те, що саме вексель на суму 66000,00 грн., виданий відповідачем, є підставою для стягнення заборгованості. Вексель, виданий ЗАТ “Запорізький цукровий завод”, містить всі реквізити, передбачені ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який згідно із Законом України від 06.07.1999р. “Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року” набрав чинності для України 06.01.2000р. та є підставою для стягнення заборгованості з відповідача. Скаржник зауважує, що на векселі стоїть печатка, реквізити ЗАТ “Заплазський цукровий завод” та підписи головного бухгалтера та голови правління ЗАТ “Заплазський цукровий завод”. Скаржник просить врахувати, що у постанові Вищого господарського суду України від 21 вересня 2004року зазначається, що відносини між позивачем та відповідачем слід розглядати виходячи із вексельно-правових норм, а не з цивільно-правових, але Одеський апеляційний господарський суд проігнорував вимогу Вищого господарського суду України та прийняв постанову виходячи з умов договору поставки. В касаційній скарзі зазначено, що акт звірки взаєморозрахунків, наданий відповідачем, що відображає наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 5 842,00грн. на 01.07.2000р., на який посилається Одеський апеляційний господарський суд, не відображає відсутності зобов'язання ЗАТ “Заплазський цукровий завод” за простим векселем. Крім того, відповідач не надав суду доказів щодо сплати 66000,00 грн.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості у сумі 66000 грн. згідно з простим векселем № 753281790083, виданим відповідачем 25.05.2000 р. для оформлення грошового боргу за фактично поставлений позивачем товар (насіння цукрових буряків) за накладною № 41 від 24.04.2000 р. за довіреністю № 383919 від 24.04.2000 р. на суму 66000 грн.
Суд першої інстанції встановив, що виданий відповідачем простий вексель № 753281790083 має всі обов’язкові реквізити, передбачені ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, що позов до відповідача про примусову оплату зазначеного векселя пред’явлений позивачем в межах строку давності згідно із ст.ст.53,70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі і що грошові зобов’язання відносно платежу за вказаним векселем відповідачем не виконані, а тому обгрунтовано визнав, що позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку, що правовідносини сторін слід розглядати виходячи із загальноцивільних, а не з вексельно-правових норм.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скасоване нею законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Віола” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. у справі № 28-6/379-03-9810 задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. у справі № 28-6/379-03-9810 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 04.01.2005 р. залишити без змін.
Головуючий Самусенко С.С.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Плюшко І.А.