ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

28 вересня 2006 р.

№ 8/279-05

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

 

суддів :

Бакуліної С.В.,   Глос О.І.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Вінницької обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок ( далі - УТМР)

 

на постанову

від 08.06.2006 року Житомирського апеляційного  господарського суду

 

у справі

№ 8/279-05

 

господарського суду

Вінницької області

 

за позовом

Вінницької обласної організації УТМР

 

до	1.          Вінницької районної державної адміністрації;      2.Суб'єкта підприємницької діяльності      ОСОБА_1

 

про	визнання договору недійсним та визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди ставка “Новий Бакай”

 

в судовому засіданні взяли участь  представники :

 

від позивача:

Лісунь М.В. (довіреність від 10.04.2006р. № 31); Кльоба О.І. (довіреність від 05.10.2005р. № 339)

 

від відповідача-1: від відповідача

Бондар Н.С. (довіреність від 10.03.2006р. № 389) 2:--ОСОБА_1  - СПД

 

В С Т А Н О В И В:

 

Рішенням Господарського суду Вінницької області (суддя Мельник І.Ю.) від 16.12.2005 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Пасічник С.С., судді -Гулова А.Г., Шкляр Л.Т.) від 08.06.2006 року, по справі № 8/279-05 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов про визнання договору недійсним задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1 ч.3, 21, 50, 51, 52 ч.2, 61, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 28 ч.2, 65, 89 Водного кодексу УРСР, ст.ст.5 ч.1, 47 ч.1, 48 ч.2, 49, 51 чч.1,5, 85 ч.1, 89 Водного кодексу України,ст.37 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, 49 ГК України, ст.ст.203 ч.2, 215 ч.2, 216 ч.1, 228 ЦК України, ст.ст.4³, 4⁷, 32, 35, 36, 43 ГПК України.

Відзивів на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідачів, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2004 року між Вінницькою районною державною адміністрацією та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 54,1108 га (у тому числі землі водного фонду - 41,6763 га, землі природоохоронного призначення - 12,4345 га), яка знаходиться на території Вороновицької селищної ради за межами населеного пункту (а.с.96-97, том 1).

Вважаючи, що укладений договір порушує права та охоронювані законом інтереси Вінницької обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, оскільки водойма “Новий Бакай” перебувала у постійному користуванні з 1963 року на підставі договору від 29.06.1981 року між нею та “Укррибводом” для забезпечення виконання статутних завдань по веденню культурного рибного господарства та організації спортивного і любительського рибальства, Вінницька обласна організація УТМР просить визнати на підставі ст.ст. 215, 228 ЦК України недійсним договір від 15.04.2004 року, а також визнати за нею переважне право на укладення договору оренди ставка “Новий Бакай”.

Вказує, що законність користування організації ставком підтверджується й розпорядженням виконкому Вінницької обласної Ради народних депутатів від 30.06.1987 року № 227-р. Однак, незважаючи на положення Тимчасового порядку надання в користування водних об'єктів (ставків) з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області, затвердженого рішенням Вінницької обласної ради від 07.11.2002 року №119, згідно абз.4,5 п.1 якого при наданні водних об'єктів (ставків) в користування на умовах оренди... необхідно враховувати вимоги чинного законодавства стосовно того, що попередній користувач земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту (ставка), в тому числі власник (користувач) гідроспоруди має за інших рівних умов переважне право на користування земельною ділянкою та укладення договору оренди водного об'єкта (ставка), а також неодноразові звернення до Вінницької райдержадміністрації з листами в порядку пунктів 1, 2, 6, 7 Перехідних положень Земельного кодексу України про переоформлення права користування ставком, останні були залишені без задоволення.

З аргументами та вимогами Вінницької обласної організації УТМР суди правомірно не погодились з огляду на таке.

Як вбачається з Акту на право користування землею (а.с.87, том 1), виданого виконкомом Вінницької районної ради народних депутатів 24.11.1970 року, земельна ділянка площею 269,9 га з водним об'єктом (спірним ставком) знаходилася в постійному користуванні Степанівського цукрового заводу.

Рішенням 14 сесії 3 скликання Вороновицької селищної ради від 31.10.2000 року (а.с.85, т.1) за наслідками розгляду клопотання ВАТ “Степанівський цукровий завод”, поданого в зв'язку з банкрутством підприємства (а.с.89, том 1), право користування останнього земельною ділянкою було припинено та земельна ділянка передана в землі запасу селищної Ради.

Отже, в період 1970-2000 роки земельна ділянка, на якій розташований ставок, перебувала в постійному користуванні ВАТ “Степанівський цукровий завод”.

В межах зазначеного періоду відбулося наступне.

12.08.1976 року виконкомом Вінницької обласної ради депутатів трудящих було прийняте рішення №341 “Про впорядкування спортивного і любительського рибальства”, згідно якого (п.1) затверджено згідно з додатком перелік районів і водойм, де спортивний і любительський лов риби організується товариством мисливців та рибалок і іншими добровільними спортивними товариствами, які мають риболовні секції. В цей перелік увійшов й верхній техставок Степанівського цукрозаводу в с.Степанівка Вінницького району (а.с.140-145, т.1).

Розпорядженням виконкому Вінницької обласної Ради народних депутатів № 309-р від 23.07.1979 року “Про часткову зміну додатка до рішення облвиконкому від 12.08.1976 року № 347” виділено, зокрема, Вінницькому обласному товариству мисливців та рибалок та закріплено за ним водойми для організації спортивного і любительського рибальства, у тому числі верхній техставок Степанівського цукрозаводу в с. Степанівка Вінницької області та вказано Обласному товариству мисливців та рибалок у місячний строк укласти договори з держрибінспекцією на передачу водойм (а.с.146-148, т.1).

Але відповідний договір укладено не було.

В подальшому 29.06.1981року між Українським басейновим управлінням по охороні і відтворенню рибних запасів та регулюванню рибальства та Вінницькою обласною радою Українського товариства мисливців та рибалок було укладено договір про проведення робіт по організації культурного рибного господарства, спортивного і любительського рибальства на закріпленій водоймі (а.с.29-31, том 1), відповідно до якого перше здало, а друга прийняла в безоплатне користування безстроково водойму, у тому числі Степанівський ставок.

Розпорядженням виконкому Вінницької обласної Ради народних депутатів від 30.06.1987 року № 227-р “Про впорядкування спортивного і любительського рибальства” Вінницькій обласній раді УТМР виділено та закріплено за нею водойми згідно переліку, у тому числі технічний ставок (верхній) Степанівського цукрозаводу в с. Степанівка Вінницького району, та вказано обласній раді УТМР у місячний строк укласти договори з держрибінспекцією на передачу водойм (а.с.37, том 1).

Зі змісту листа Вінницької обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства № 771 від 17.05.2004 року (а.с.104, том 1), відзиву на апеляційну скаргу Вінницької РДА (а.с.12-17, том 2) вбачається, що договір на виконання розпорядження Вінницького облвиконкому № 227-р укладено не було й це не заперечується позивачем.

Згідно розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 21.11.2001 року № 471 розпорядження виконкому обласної ради від 30.06.1987 року № 227-р визнано таким, що втратило чинність (а.с.86, том 1).

Відповідно до ст.ст.20, 21 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1970 року) право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів посвідчується державними актами на право користування землею. Право короткострокового тимчасового користування землею посвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування, а право довгострокового тимчасового користування землею посвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Вказані документи видаються після відведення земельних ділянок в натурі. Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею проводиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

Статтею 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) передбачалось, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районним Радами народних депутатів.

Згідно статті 24 названого кодексу право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Проаналізував наведені обставини в сукупності з законодавчими нормами, суди дійшли правомірного висновку, що законним постійним землекористувачем земельної ділянки площею 269,9 га із верхнім технічним ставком (спірним об'єктом) в с. Степанівка Вінницького району в період 1970-2000 роки було ВАТ “Степанівський цукровий завод” й ця земельна ділянка в 2000 року передана в землі запасу Вороновицької селищної ради.

Колегія суддів погоджується і з тим, що сама водойма - технічний ставок, перебуваючи в складі земельної ділянки в постійному користуванні ВАТ “Степанівський цукровий завод”, здавався, закріплювався як згідно договору від 29.06.1981 року, так і рішень й розпоряджень виконкому Вінницької обласної ради №341 від 12.08.1976 року, №309-р від 23.07.1979 року, № 227-р від 30.06.1987 року за Вінницьким обласним товариством мисливців і рибалок лише для організації спортивного і любительського лову риби (до прийняття розпорядження № 471 від 21.11.2001 року Вінницькою ОДА), що не є тотожнім поняттю передачі земельної ділянки в постійне користування або в тимчасове користування й на умовах оренди в розумінні приписів земельного законодавства, зокрема, Земельних кодексів УРСР (1970 року та 1990 року), що діяли до січня 2002 року.

Таким чином, позивач, бажаючи отримати земельну ділянку водного фонду, повинен був діяти відповідно до норм чинного законодавства (Земельного кодексу України в редакції 2001 року та Закону України “Про оренду землі”).

Проте, як вбачається з листів № 44 від 17.02.2003 року, № 228 від 19.09.2005 року, № 142 від 14.04.2004 року (а.с.47-49, т.1), на які звертає увагу позивач в позові, в останніх не йдеться про надання земельної ділянки, тобто Вінницька обласна організація УТМР з заявою (клопотанням) про надання земельної ділянки у встановленому порядку не зверталась, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

В силу ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.16 Закону України “Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Колегія суддів погоджується з тим, що з огляду на викладене не вбачається порушень будь-яких прав позивача укладенням Вінницькою райдержадміністрацією договору оренди земельної ділянки з підприємцем ОСОБА_1, що виключає підстави й для звернення, в даному випадку, позивача з позовною заявою з викладеними в ній вимогами, оскільки відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів лише в разі їх порушення.

Слід також звернути увагу й на те, що договір може бути визнаний недійсним лише у випадку, коли останній не відповідає вимогам закону.

Позивач же не навів в позові будь-яких обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди, зокрема договору оренди земельної ділянки, недійсною.

Посилання ж вже в апеляційній скарзі на його нотаріальне непосвідчення не є порушенням норм законодавства, оскільки відповідно до ст.14 Закону України “Про оренду землі”, що регулює, як спеціальний закон поряд з Земельним кодексом України, відносини щодо оренди земельної ділянки, й це узгоджується з ч.1 ст.792 ЦК України та ч.2 ст.290 ГК України, договір оренди землі укладається у письмовій формі і може бути посвідчений нотаріально лише за бажанням однієї із сторін.

Апеляційний суд правомірно відзначив, що наведене не є суттєвим, оскільки позивач не мав права вимоги (не є тотожнім праву звернення з позовом до суду) про визнання договору оренди земельної ділянки від 15.04.2004 року, укладеного між Вінницькою райдержадміністрацією з підприємцем ОСОБА_1

Виходячи зі змісту підстав та вимог позову, у тому числі щодо переважного права на укладення договору оренди саме водного об'єкта (ставка), а також визначення за обома вимогами відповідачем Вінницьку РДА (незважаючи на те, що повноваження останньої відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України стосуються розпорядження саме земельними ділянками), суди дійшли вірного висновку, що позивач помилково ототожнює поняття оренди земельної ділянки та оренди самого водного об'єкта (ставка).

Що ж до постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.03.2006 року у справі №2-а-304/06 та ухвали Апеляційного суду Вінницької області, на які звертав увагу скаржник, то ці судові акти, за якими визнано протиправним та скасоване розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 314 від 15.04.2004 року “Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель водного фонду ставка “Новий Бакай”, що передаються в довгострокову оренду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 в межах Вороновицької селищної ради та укладання договору оренди”, прийняті після прийняття рішення господарським судом Вінницької області у даній справі й крім того, що є визначальним, ніяким чином не стосуються предмету спору у цій справі №8/279-05, адже наслідками визнання протиправним та скасування розпорядження про надання в оренду земельної ділянки ніяким чином не можуть впливати на питання, пов'язані з дійсністю (недійсністю) угоди.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁸, п.1 ч.1 ст.111⁹, ст. 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Касаційну скаргу Вінницької обласної організації УТМР від 06.07.2006 року № 116 на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року у справі № 8/279-05 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 року у справі

№ 8/279-05 -без змін.

 

 

Головуючий-суддя

К.Грейц

 

С у д д і

С.Бакуліна  О.Глос