ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. | № 1/996-5/167 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Розточчя” |
на постанову | від 06.06.2006 року Львівського апеляційного господарського суду |
у справі | № 1/996-5/167 |
господарського суду | Львівської області |
за позовом | ТОВ “Компанія “Розточчя” |
до за участю третіх осіб без самостійних вимог: | Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 1. Яворівська райдержадміністрація; 2. Старичівська сільська рада |
про | зміну зобов’язання |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Фурик А.Я. (довіреність від 27.09.2006р. № 04/09) |
від відповідача: від 3-тіх осіб: | Медвідь І.І. (довіреність від 10.01.2006р. № 11-18) не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Петрик І.Й.) від 22.12.2005 року по справі № 1/996-5/167 позовні вимоги задоволено повністю: зобов’язано РВФДМУ у Львівській області прийняти рішення про продовження терміну завершення будівництва об’єкту незавершеного будівництва –інженерно-побутового корпусу ЯДГХП “Сірка”, розташованого в с. Старичі Яворівського району Львівської області на три роки до 30.05.2008 року та укласти з ТзОВ “Компанія “Розточчя” додаткову угоду про продовження строків завершення будівництва до 30.05.2008 року; стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Кузь В.Л., судді –Юркевич М.В., Городечна М.І.) від 06.06.2006 року, рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2005 року по справі № 1/996-5/167 скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ “Компанія “Розточчя” просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року, рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2005 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.22, 83 ГПК України, ст.ст.509, 613, 673, 678, 679, 846, 847 ЦК України, ст.188 ГК України.
Відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення.
Треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарським судом першої інстанції та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення ФДМУ у Львівській області про зміну зобов’язання покупця по договору купівлі-продажу ОНБ інженерно-побутового корпусу ЯДГХП “Сірка”, укладеного сторонами 05.06.2000 року, визначеного п.5.4 договору, на зобов’язання такого змісту: “п.5.4 Покупець зобов’язаний добудувати об’єкт на протязі десяти років без збереження первісного призначення”; зобов’язати РВ ФДМУ по Львівській області та ТзОВ “Компанія “Розточчя” внести зміни до договору. Після уточнення позовних вимог позивач просив суд зобов’язати РВ ФДМУ у Львівській області прийняти рішення про продовження термінів завершення будівництва ОНБ інженерно-побутового корпусу ЯДГХП “Сірка” до 30.05.2008 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував об’єктивними причинами, які склалися у зв’язку з невиконанням продавцем зобов’язання, покладеного на нього договором. Так, відповідач не передав продавцю проектно-кошторисну документацію, що є порушенням ст.613 ЦК України. Законодавством, на підставі якого подається позов позивач зазначив ст.ст.611, 678 ЦК України.
Позивач зазначав про недостатню його поінформованість стосовно об’єкта купівлі-продажу РВ ФДМУ по Львівській області і, що відповідачем було продано об’єкт непридатний до мети з якою звичайно товар такого роду використовується.
Задовольняючи позов, а саме зобов’язуючи відповідача прийняти рішення про продовження терміну завершення будівництва та укласти з позивачем додаткову угоду про продовження строків завершення будівництва, місцевий господарський суд виходив із того, що приватизоване майно було неналежної якості, об’єкт незавершеного будівництва був проданий покупцю з певними недоліками та без проектної та кошторисної документації. Законодавством на яке послався суд першої інстанції є ст.234 ЦК УРСР, ст.ст.678, 679 ЦК України та Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом ФДМУ від 29.10.1998 року №2041.
Апеляційним господарським судом встановлено, що продаж об’єкта незавершеного будівництва - інженерно-побутового корпусу ЯДГХП “Сірка” здійснено за результатами аукціону (протокол №1 від 26.06.2000 року, п. 1.4 договору №322 від 30.05.2000 року). Продажу на аукціоні відповідно до чинного законодавства передує інститут підготовки до продажу, який включає в себе огляд та ознайомлення потенційних покупців з об’єктом продажу. За результатами укладеного договору купівлі-продажу об’єкт незавершеного будівництва був переданий позивачу і прийнятий останнім без жодних заперечень щодо його технічного стану і неможливості провести добудову у термін, визначений договором.
Крім того апеляційний суд констатував, що позивачем не подано доказів щодо проведення будь-яких робіт з липня 2000 року, дати складення акта прийому-передачі (т.1 а.с.10), на виконання вимог п. 5.4 договору купівлі-продажу. Не було подано позивачем у визначений цим пунктом п’ятирічний термін клопотань до відповідача про внесення змін до договору в частині продовження терміну дії робіт по добудові об’єкта купівлі-продажу. Акти виконаних робіт, додані позивачем до матеріалів справи (а.с.149-161), не визнані апеляційним господарським судом як належний доказ, оскільки складені в порушення порядку та форми, встановлених відповідними будівельними нормами та правилами, без договору та кошторису.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, зміна договору з підстав порушення його однією із сторін може здійснюватись у судовому порядку виключно на підставі вищенаведеної правової норми.
Позивач не відмовлявся від вимог про внесення змін до договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва. Колегія суддів відзначає, що жодна з судових інстанцій не встановила будь-якого істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу ОНБ інженерно-побутового корпусу ЯДГХП “Сірка”, укладеного сторонами 05.06.2000 року, що могло б бути підставою для внесення змін до вищенаведеної угоди.
Стосовно умов договору, викладених в п.5.7, які кореспондують приписам п.4.3 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом ФДМУ від 29.10.1998 року №2041 та ч.1 ст.19 Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”, то вони не можуть бути правовим обґрунтуванням необхідності внесення змін до договору саме у зв’язку з порушенням його відповідачем за рішенням суду. Вказані положення стосуються порядку підготовки сторонами додаткових угод до договорів купівлі-продажу. Тому вірним є висновок апеляційного суду про відсутність у місцевого господарського суду правових підстав зобов’язувати відповідача приймати рішення про продовження терміну завершення будівництва об’єкту незавершеного будівництва та укладати з позивачем угоду про таке. Неправомірним є посилання місцевого господарського суду на ст.234 ЦК УРСР, ст.ст.678, 679 ЦК України, оскільки вони не регулюють спірних правовідносин.
Колегія суддів відзначає, що позивач не просив суд внести зміни до договору у зв’язку з істотною зміною обставин (ст.652 ЦК України).
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Компанія “Розточчя” від 06.07.2006 року № 02-06/07 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року у справі № 1/996-5/167 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року у справі
№ 1/996-5/167 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |