У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 травня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) „Завод „Продтовари” про визнання рішення зборів незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 лютого 2004 року, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 1999 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Завод „Продтовари” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звільнив його з займаної посади з порушенням трудового законодавства та з порушенням Закону України „Про господарські товариства”.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2003 року в позові ОСОБА_1 до ТОВ „Завод „Продтовари” відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2003 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2003 року скасовано, а справу повернуто в районний суд для розгляду в іншому складі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 лютого 2004 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при подачі позивачем доповнень до своїх позовних вимог було допущено порушення ст. 136, 137 ГПК України. А відповідно до ст.15-1 ГПК України (в редакції -1963 року) суд розглядає цивільні справи не інакше, як за заявою позивача в межах заявлених ними вимог. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, вона містить вимоги про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В порушення ст. 15-1 ЦПК України суд вийшов за межі заявлених позивачем вимог і визнав незаконними протоколи зборів пайовиків. Таким чином, допущена процесуальна помилка судом першої інстанції не могла бути усунута в суді апеляційної інстанції і рішення Оріхівського районного суду обґрунтовано було скасовано та повернуто на новий розгляд на новий розгляд.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 лютого 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін