к о п і я
Справа № 2-379/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007р. м.Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
Головуючий суддя Булашев Р.Л.
при секретарі Тафрової І.І.,
з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Васільєвой А.О., та Васільєва О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України Приморського району Запорізької області, третя особа Адміністрація Матвіївської школи інтернату для дітей сиріт Вільнянського району, управління труда та соцзахисту населення Вільнянського району Запорізької області , про виплату пенсії, та перерахунок пенсії,
встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду 07.08.07р. про виплату пенсії, та перерахунок пенсії, за 1998-2007рр. В позові, вказано, що її мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і мала статус одинокої матері. В травні 1998р. покинула її, і вона була доправлена в Матвіївську школу-інтернат, де перебувала до серпня 2002р. В це й час, маючи статус сироти, вона не отримувала жодних виплат, в тому числі пенсії по втраті годувальника. Тим самим не отримувала пенсію та відповідно до чинного законодавства за час перебування в Матвіївській школі-інтернат повинна була її отримати у розмірі 3375,50грн. Після того як її направили на навчання до м.Приморськ у ПТУ-54, Запорізької області та нею отримано паспорт, вона самостійно звернулася до Пенсійного фонду України у Приморському районі Запорізької області, але їй призначили та почали виплачувати соціальну пенсію, не беручи до уваги, що вона мала статус сироти. Тим самим за час з квітня 2003р. по липень 2003р. їй було не доплачено 126,40грн. З липня 2003 р. по серпень 2004р. розмір пенсії було збільшено до 50грн., але вона повинна була отримувати її у 2-х кратному розмірі. Тим самим за вказаний час їй не доплатили 481грн. З листопада 2004р. вона стала отримувати 50% пенсії, так як ПФУ вказало, що в неї є брат, тому вона не є сиротою, тим самим за цей час не до отримала 8599,37грн., а загальна сума не нарахованої та невиплаченої пенсії складає 11974,87грн.
В судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1, за доручення, пояснила, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з вересня 1998р. знаходилась в Матвіївській школі-інтернаті Вільнянського району, так як її мати - ОСОБА_3 її покинула. Батька в неї не було. В порушення вимог ст. 39 Закону України «Про пенсійне забезпечення» їй не було нараховано пенсію, як дитині-сироті. А в серпні 2002р. вона закінчила 9 класів цієї школи і її направили в м.Приморськ в ПТУ-54, де вона була на повному державному утримання з вересня 2002р. по 30.06.05р. Спочатку і в м.Приморську їй не нараховувалось пенсії. Вона при отриманні паспорту дізналась, що їй можна отримувати пенсію. Вона звернулась до Пенсійного фонду в м.Приморську і їй, з квітня 2003р. призначено соціальну пенсію в розмірі - 63 грн. В подальшому, до досягнення повноліття їй платили таку пенсію, а потім відмовили в її нарахуванні. Вона звернулась за нарахуванням пенсії до 23-х років, як сироті, і з урахуванням пенсії, що надавалась її рідному брату Орджонікідзевським УПФУ м.Запоріжжя - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, їй стали виплачувати пенсію в вересні-жовтні 2004р. в повному обсягу, а потім в розмірі 50% пенсії, що надавалась ОСОБА_4. Вона вважає, що було порушено вимоги вказаного закону, та безпідставно не нараховано пенсію дитині-сироті з вересня 1998р. по квітень 2003р. в сумі 3 375,50 грн., та з квітня 2003р. по липень 2007р. неправильно розраховано пенсію і недоплата складає - 8599,37 грн. Крім того, потрібно було перерахувати пенсію за 12 місяців до звернення за пенсією, але це не було зроблено. Незаконно не враховано вимогу закону про подвійну суму пенсії для дитини-сироти. Необгрунтовано нараховано пенсію до 50% пенсії з ОСОБА_4, з яким вони однією родиною не мешкають, підвищення пенсії до прожиткового мінімуму повинно бути застосовано до пенсії позивачки, а ні її померлої матері. Всього вважає, що спричинено шкоду в сумі 11 974,87 грн., яка підлягає стягненню за ст. ст. 2576, 267, 1166 ЦК України з УПФУ в Приморському районі. Просить строк позовної давності відновити, так як позивачка не була повнолітньою при вказаних обставинах, не могла звернутись до суду.
Представники відповідача - Васільєва А.О., та Васільєв О.О. з позовом не погодились з таких підстав.
Так, питання про стягнення певних сум пенсії за період перебування позивачки у Вільнянському районі не можуть бути зверненні до УПФУ у Приморському районі, так як не з їх вини не нараховувалась пенсія. Крім того, за діючим законодавством до 1-го січня 2004р., а саме Законом України «Про Пенсійне забезпечення», передбачалось, що пенсія непрацездатним нараховується з розрахунку заробітку особи, на якої вона була на утриманні, не більше 30% заробітку, або не менше 2-х соціальних пенсій для непрацездатного. Таку довідку позивачка, при зверненні за пенсією не надала в УПФУ. Тому їй нараховано лише одну соціальну пенсію і вимога про застосування 2-х соціальних пенсій не може бути розповсюджена на неї, так як не було даних про працю її матері. Крім того, вона звернулась за пенсією по спливанню 1-го року з дати смерті матері, а тому норма закону про перерахунок за 12 місяців до звернення, не застосовується, а пенсію нараховано з дати звернення - квітня 2003р. В січні 2004р. набрав чинності Закон «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За ним, - соціальні пенсії було скасовано, але тим, хто їх отримав раніше, їх продовжували нараховувати. ОСОБА_2 також отримувала таку пенсію до її повноліття, в попередньому розмірі, при чому суми перераховувались при зміні прожиткового мінімуму. В вересні-жовтні 2004р. суму пенсії дорівняли до прожиткового мінімуму за вимогами Постанови КМУ від 18.09.04р. Але, в ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 виповнилось 18-ть років, і вона втратила право на соціальну пенсію. Після цього, вона звернулась до УПФУ в Приморському районі с заявою про нарахування пенсії по втраті годувальника, як сирота до 23-х років. Їй нарахували таку пенсію, так як її рідний брат її отримував в Орджонікідзевському УПФУ м.Запоріжжя. В пенсійній справі ОСОБА_4, були довідки про працю їх матері - ОСОБА_3 З них вирахували її трудову пенсію, з якої і розрахували пенсію для дітей. Таку пенсію стали розділяти на 2-і частини і одну надавати ОСОБА_4, а іншу - ОСОБА_2 Надавати пенсію кожній дитині не дозволяє законодавство, так як чітко вказано, що пенсія годувальника розподіляється на всіх його дітей та утриманців ( членів родини). З цього, не вбачає порушень з боку УПФУ, так як довідка про працю померлої - ОСОБА_3 надійшла тільки після настання 18-ті річчя ОСОБА_2
Представники третіх осіб до суду не з`ялялись жодного разу, надіслали свої заяви, в яких просять справу розглядати без їх участі, так як не можуть прибути до суду через віддаленість. суд сприймає це як поважну причину, яка не перешкоджає розгляду справи.
Питання про застосування строку позовної давності представники відповідача не ставили, тому суд не бере цю обставину до уваги при вирішенні спору, відповідно до ст. 267 ч.3 ЦК України.
Вивчивши докази по справі суд прийшов до висновку, що позов не може бути задоволено з таких підстав.
Так, за довідками Приморського профаграрного ліцею, та Матвіївської школи-інтернату, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою одинокої матері ОСОБА_3, яка померла від загального захворювання ІНФОРМАЦІЯ_1. Дівчинка навчалась в школі-інтернаті з 01.09.98р. по 31.08.02р., а потім вибула в м.Примоськ до ГПТУ-54 де навчалась з 01.09.02р. по 30.06.05р. і проживала в гуртожитку. Увесь цей час вона була на повному держзабезпеченні і мала статус дитини-сироти, отримувала необхідне забезпечення ( а.с. 76-82). За копією пенсійної справи ОСОБА_2, яку надано в судовому засіданні Приморським УПФУ, їй призначено соціальну пенсію по втраті годувальника з 23.04.03р. у сумі 22,11 грн., яку збільшено до 61,71 грн. - рівня прожиткового мінімуму. В подальшому їй здійснювались необхідні перерахунки такої пенсії, а після настання повноліття і з`ясування, що в неї є рідний брат - ОСОБА_4, який отримує також пенсію по втраті годувальника в Орджонікідзевському УПФУ м. Запоріжжя, їм було поділено пенсію їх матері на 50% кожному, в сумі - 53,75 грн., з розрахунку пенсії матері - 170,30 грн. В подальшому пенсія позивачці перераховувалась в відповідності с законом і на час розгляду справи становить - 212,55 грн.
За нормами ЗУ «Про пенсійне забезпечення», що діяв до набрання чинності ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в 2004р., в ст. 37 зазначено, що право на пенсію мають діти померлого годувальника. За ст. 39 Закону, діти що перебувають на повному держзабезпеченні отримують 100% пенсію. За ст. 43 Цього закону, у померлого годувальника, внаслідок загального захворювання повинен бути відповідний стаж, який дає право на пенсію по інвалідності. Кругли сироти мають право за ст. 44 Закону на двократний розмір соціальної пенсії. За ст. 46 Закону, право на звернення за такою пенсією виникає в будь-який час після смерті годувальника. Статею 94, Закону, яка діяла до 31.05.05р. визначено конкретні суми соціальної пенсії. Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено інший порядок нарахування пенсій. Ним скасовані соціальні пенсії, які однак сплачувались, якщо їх було призначено до набрання чинності цим законом. За ст. 36 цього Закону, пенсія по втраті годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого, при цьому дітям - незалежно від знаходження на утриманні такої особи. Діти-сироти отримують пенсію до досягнення 23-х років. За ст. 37 Закону, визначено розмір пенсії - 50% пенсії годувальника на особу, при наявності двох і більше утриманців з урахування - 100% пенсії годувальника в рівних частках кожному. На дитину-сироту вираховується пенсія з пенсії двох батьків. За ст. 39 Закону можливо виділення частки пенсії з загальної пенсії на кількох утриманців.
Враховуючи викладене, суд вбачає, що на позивачку, коли вона знаходилась в Матвіївськії школі-інтернату Вільнянського району Запорізької області, можливо було оформити пенсію по втраті годувальника. Однак, за довідкою школи-інтернату № 1710 від 06.12.07р. в розпорядженні школи, документів для нарахування такої пенсії не було. Як пояснив представник Приморського УПФУ, то і їм також не було передано документу про стаж праці померлої матері ОСОБА_2, що не дозволяло нарахувати її пенсію і визначити з її розрахунку - пенсію дитині. Такі данні було отримано органом ПФУ тільки при виділенні пенсії між двома утриманцями: ОСОБА_2, та ОСОБА_4, який проведено Орджонікідзевським УПФУ м. Запоріжжя 17.01.05р. було поділено між ними пенсію їх матері, яку вирахувано в сумі 107,50 грн. і яка сторонами не оспорена, у розмірах - 50% кожній дитині. Вільнянське УПСЗН повідомило, що на час перебування ОСОБА_2 на території Вільнянського району, до них, та до органів ПФУ ніхто не звертався за призначенням їй пенсії ( а.с. 68-69). За правами позивачки, здійснювало догляд до вересня 2002р. керівництво Матвіївської школи-інтернату. Те, що вони не надали до органів УТСЗН та ПФУ відповідної документації на призначення пенсії ОСОБА_2 унеможливлює призначення її на час розгляду справи, та стягнути пенсію за 12 місяців до звернення за пенсією, так як сплило більше року з дати смерті годувальника позивачки. Позивачка не зверталась до відповідних правоохоронних органів про встановлення вини керівництва школи-інтернату, або інших осіб, в неподанні своєчасно документів на пенсію, тому суд не може визнати їх вину в цьому питанні, та задовольнити позов. За ст. 46 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», строк з якого встановлюється пенсія - строк звернення особи за призначенням пенсії. Вперше ОСОБА_2 звернулась д органів ПФУ в квітні 2003р. Взагалі, ОСОБА_2 до органів, які призначають пенсію в Вільнянському районі позову не подає. Адресування, розрахованої нею неотриманої пенсії в розмірі 3 375,50 грн. за період з вересня 1998р. по березень 2003р. тільки до Приморського УПФУ не є законним, так як вона в більшості цього часу на території Приморського району не перебувала. Тому відповідач по справі не є відповідним позивачем. На неодноразові роз`яснення суду про необхідність уточнити позовні вимоги, розділити їх між належними відповідачами, представник позивача в судовому засіданні не реагувала, а наполягала, що саме Приморське УПФУ потрібно відповідати за вказані борги. Відсутність належної позиції позивача в цьому питанні не дає змоги суду притягнути належного відповідача по справі і в цій частині позов належно не обгрунтовано, заявлено безпідставно.
Відносно стягнення іншої суми - 8599,37 грн. з Приморського УПФУ, то суд також не знайшов належно обгрунтованою цю вимогу. За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2, в неї не було даних про працю її померлої матері, а тому їй було призначено соціальну пенсію, до якої нараховувалось додатково певну суму для досягнення нею ідповідного прожиткового мінімуму. Неврахування органом ПФУ її статусу як дитини-сироти, щоб нараховувати 2-х кратну пенсію, суд не сприймає, так як за фактичними виплатами, ОСОБА_2 всерівно підвищували пенсію більш ніж в два рази. Так, їй нараховано первинно: 22,11 грн. соціальної пенсії, до якої донараховано 39,60 грн. і до виплат - 61,71 грн., тощо. Тому суд не вбачає тут суттєвого порушення з боку Приморського УПФУ. Призначення в подальшому, після надання всіх необхідних документів, 50% від пенсії її матері і виділення її пенсії з пенсії брата - ОСОБА_4, суд також не вбачає протизаконним, так як ці дії відповідають вимогам ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Такий виділ проведено Орджонікідзевським УПФУ м. Запоріжжя 17.01.05р. Це рішення не скасовано у встановленому в законі порядку, тому суд не визнає доводи позову та міркування представника позивача з цього приводу обгрунтованими і належно доведеними. Посилання позивача на норми Постанови КМУ від 18.09.04р. № 1215, щодо яких розмір пенсійних виплат, який не досягає прожиткового мінімуму, підлягає адресній допомозі до такого прожиткового мінімуму ( а.с. 28), суд не бере до уваги, так як позивач і його представник невірно тлумачать норму закону. Вони наполягають, що підвищувати потрібно пенсію, яку отримує позивачка, а органи ПФУ проводять таке підвищення пенсії померлої матері, а потім ділять її між двома утриманцями. Суд вважає, що думка позивача і його представника не відповідає ст.ст. 37, 39 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за якими розрахунок пенсії утриманця здійснюється з розрахованої пенсії годувальника. Дійсно, при наявності даних про обох батьків і їх заробіток, можливо було б розрахувати пенсію з їх спільного заробітку. Але ж даних про батька позивачки і його працю не існує. Тому органи ПФУ законно беруть до уваги тільки пенсію ОСОБА_3 - матері позивачки.
Підстав для визнання невідповідаючими закону дій Приморського УПФУ судом не виявлено. З цього, позов не може бути задоволено, тому за ст. 88 ЦПК України судові витрати що понесені позивачем - 120 грн. судового збор , 30 грн. інфомаційно-тнхнічного забезпечення ( а.с. 2,3) не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 37-49 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 36-39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» України, ст.ст. 7, 8, 10, 174, 209, 214, 215 ЦПК України, суд
вирішив:
В позові ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.
Копію рішення надіслати третім особам.
Заяву про апеляційне оскарження рішення можна подати до Приморського районного суду протягом 10 діб, після цього можна оскаржити рішення до Запорізького апеляційного суду, через Приморський районний суд на протязі 20 діб.
Суддя Р.Л. Булашев
копія вірна: суддя Р.Л. Булашев