АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –1201/2011 Головуючий по 1-й інстанції
Кузнєцова О.Ю.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Обідіної О.І., Панченка О.О.
при секретарі Зеленській О.І.
за участю
позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 січня 2011 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПП ПБТІ «Інвентаризатор», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, припинення права приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 та визнання права приватної спільної часткової власності за нею та ОСОБА_4, визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2010 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом. Вказала, що з 31.07.1982 р. по 30.05.2001 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого мають дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 За договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від 24.11.1995 р., подружжя придбало для спільного проживання 3/20 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 Договір купівлі-продажу оформлений на ім.»я відповідача ОСОБА_4 Згідно рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28.03.2006 р. взамін договору купівлі-продажу ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, де змінено розмір частки у праві спільної часткової власності на 13/100. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.08.2007 р. громадянам ОСОБА_5., ОСОБА_4, ОСОБА_6, які є співвласниками даного домоволодіння, передана у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 826 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 переїхав проживати в інше місце, а в частині домоволодіння залишилася проживати вона з дочкою. Просила суд поділити спільне майно подружжя, а саме 13/100 частини домоволодіння у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи, припинити право приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 на вказану частину домоволодіння, визнавши за нею та відповідачем право приватної спільної часткової власності у розмірах, визначених експертизою, визнати за нею право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 826 кв.м., на якій розташоване домоволодіння.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 січня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволений повністю.
Припинено право приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 на 13/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1
Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 13/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1
Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 826 кв.м за адресою АДРЕСА_1
Зобов»язано ПП ПБТІ «Інвентаризатор»провести державну реєстрацію змін співвласників домоволодіння, зареєструвавши право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 13/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 179,50 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.07.1982 р., який розірвано у відповідності до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 30.05.2001 р. відділом реєстрації актів громадянського стану Октябрського РУЮ м. Полтави (а.с. 7).
Від шлюбу сторони мають повнолітню дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1
Під час подружнього життя та у відповідності до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від 24.11.1995 р., подружжя придбало для спільного проживання 3/20 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 Договір купівлі-продажу оформлений на ім.»я відповідача ОСОБА_4 (а.с.8-11).
Згідно рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 28.03.2006 р. взамін договору купівлі-продажу ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, де змінено розмір частки у праві спільної часткової власності на 13/100. Право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 13/100 частини будинку зареєстроване в ПП ПБТІ «Інвентаризатор»(а.с. 23).
Співвласниками вказаного домоволодіння є ОСОБА_5., якому належить 47/100 його частини, та ОСОБА_6, які належить 2/5 частини (а.с. 57-59).
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.08.2007 р. громадянам ОСОБА_5., ОСОБА_4, ОСОБА_6 передана у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 826 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 24-26).
Крім цього, місцевим судом встановлено, що після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_3 залишилася проживати у спірному будинку разом з дочкою, де проживають і до цього часу, відповідач не заперечує право позивача на частину будинку, яку вони спільно придбали під час шлюбу, що вказує на відсутність спору між колишнім подружжям.
Задовольняючи позов в частині визнання за позивачем права спільної сумісної власності на 13/100 частини домоволодіння, місцевий суд виходив з того, що у відповідності до вимог ст.ст. 22,23 КпШС, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, та згідно ст.ст. 60,61 ч.3, 70 ч.1 СК України майно, набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності; якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то майно, одержане за цим договором , є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя; у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними а тому вимога позивача в цій частині є правомірною та підлягає задоволенню шляхом визнання право спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 13/100 частини домоволодіння з припиненням права приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 на вказану частину на підставі ст.. 346 ч. 2 ЦК України.
Задовольняючи позов в частині визнання за позивачем права спільної сумісної власності на земельну ділянку, місцевий суд виходив з того, що у відповідності до ст.ст. 86 ч. 1, 89 ч.2 п.»в»ЗК України земельна ділянка може знаходитися у спільній власності без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність), у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку, а тому визнаючи за позивачем право спільної сумісної власності на 13/100 частини домоволодіння, слід разом з іншими співвласниками визнати за нею і право спільної сумісної власності на земельну ділянку.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можливо, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просила суд: 1) поділити спільне майно подружжя, а саме 13/100 частини домоволодіння у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи; 2) припинити право приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 на вказану частину домоволодіння, визнавши за нею та відповідачем право приватної спільної часткової власності у розмірах, визначених експертизою; 3) визнати за нею право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 826 кв.м., на якій розташоване домоволодіння.
Згідно висновку № 139-10 судової будівельно-технічної експертизи від 21.09.2010 р. запропонувати всі можливі варіанти поділу у натурі 13/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на дві рівні частини не представляється можливим. Запропонувати всі можливі варіанти поділу у натурі 13/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з відступом від ідеальних часток не представляється можливим. У зв»язку з неможливістю запропонувати варіанти розподілу в натурі 13/100 частин домоволодіння на дві окремі частини, розмір часток кожного із співвласників після розподілу та вартість цих частин домоволодіння не визначався (а.с. 53-56).
Таким чином, вимога позивача про поділ спільного майна подружжя у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи не підлягає задоволенню, оскільки реальний поділ 13/100 частини домоволодіння за висновком експертизи не можливий. У цій частині вимог слід відмовити.
Вимога позивача про припинення права приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 на вказану частину домоволодіння та визнання за нею та відповідачем права приватної спільної часткової власності у розмірах, визначених експертизою, також не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ст..346 ЦК України, на яку послався місцевий суд, передбачає загальні підстави припинення права власності.
Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено ст.. 365 ЦК України.
У своєму позові позивач не зазначає підстав, з яких вона просить припинити за рішенням суду право ОСОБА_4 на частку у спільному майні. У даному випадку, як це випливає із позовної вимоги, вона фактично просить визнати право спільної сумісної власності за нею та ОСОБА_4 на 13/100 частини домоволодіння, придбаної у шлюбі, шляхом припинення його права на частку у спільному майні, оскільки договір купівлі-продажу оформлений лише на ім»я ОСОБА_4 і за ним зареєстровано право власності на вказану частину домоволодіння.
Як встановлено місцевим судом, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 30.05.2001 р. відділом реєстрації актів громадянського стану Октябрського РУЮ м. Полтави, шлюб між сторонами розірвано.
Сімейний кодекс України у відповідності до прикінцевих положень набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, зі вступом у дію СК України втратив чинність КпШС України, тому посилання місцевого суду на його норми є невірним.
Згідно ч.2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, нормами СК України визначено право позивача на ? частку майна, набутого під час шлюбу.
Оскільки у даному випадку відсутній спір між сторонами, нормами сімейного законодавства гарантоване право позивача на майно, набуте у шлюбі, яке ніким не оспорене, то відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Місцевий суд, вирішуючи вимогу про визнання за позивачем права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 826 кв.м., на якій розташоване домоволодіння, не звернув уваги на те, що дійсно згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.08.2007 р. громадянам ОСОБА_5., ОСОБА_4, ОСОБА_6 передана у спільну сумісну власність земельна ділянка площею 826 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, однак станом на 15.08.2007 р. шлюб між сторонами був розірваний з 2001 р.
Таким чином, як встановила колегія суддів, спірна земельна ділянка не є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона набута відповідачем ОСОБА_4 після розірвання шлюбу, а вимога позивача про визнання за позивачем права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 826 кв.м., на якій розташоване домоволодіння, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення місцевого суду ухвалене з порушенням вимог матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 січня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПП ПБТІ «Інвентаризатор», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, припинення права приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 та визнання права приватної спільної часткової власності за нею та ОСОБА_4, визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :