АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –578/2011 Головуючий по 1-й інстанції
Якимець Т.Є.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2011 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Панченка О.О., Обідіної О.І.
при секретарі Зеленській О.І.
з участю
позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука, за участю третіх осіб органу опіки та піклування Крюківської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на самочинні побудови та за позовом ОСОБА_4 до Крюківського райвиконкому м. Кременчука, Крюківської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Крюківської районної ради № 349 від 28.10.2004 р., знесення самочинного будівництва та встановлення порядку користування земельною ділянкою,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2005 р. ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Вказали, що їм належить 1/4 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. ОСОБА_4 належить 9/20 частини цього ж домоволодіння, 3/10 частини –ОСОБА_6. Будинок розташований на земельній ділянці розміром 700 кв.м., крім цього, мається лишок 278 кв м. згідно рішення виконкому від 25.08.1988 р. за № 286/3, яким користується ОСОБА_4 У 2000 р. вона з чоловіком зруйнували старі підсобні приміщення літ «В», «в», «Р», «З»на земельній ділянці, яка прилягає до їх частини будинку, і побудували на тому ж місці літню кухню літ. «Р»біля неї вбиральню, душ, навіс, по розміру ці побудови більші ніж були раніше. Після побудови літньої кухні вона звернулася до Крюківського райвиконкому з питанням визнання права власності на неї, побудованої без дозволу виконкому. Згідно рішення виконкому від 08.10.2004 р. за нею визнано право власності на літню кухню. Коли вона зносила з чоловіком старі приміщення і будувала нові, сусіди дали згоди. Відповідач ОСОБА_4 на той час перебував у місцях позбавлення волі, а після повернення став вимагати скасування рішення виконкому, оскільки нові побудови більші за розміром, ніж були і нібито вона зайняла площу сумісного користування без його згоди. Вважає, що вимоги ОСОБА_4. вірні тільки в тому, що він не давав згоду на будівництво літньої кухні, яку вона вимушена побудувати для своєї сім»ї із 4-х осіб, яка в теплий період року є житловим приміщенням. Просили суд встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши їм ? частку від 700 кв.м., тобто 175 кв.м разом із забудовами, і ? частку сумісного користування.
26.08.2005 р. позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 подали заяву до ОСОБА_4., ОСОБА_6 про доповнення та уточнення позовних вимог. Просили визначити порядок користування земельною ділянкою за додатком № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18.07.2005 р.
11.09.2006 р. відповідач ОСОБА_4 подав позовну заяву до виконкому Краківської райради м. Кременчука, ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_4, просив суд рішення Крюківської райради від 28.10.2004 р. № 349 скасувати, визнати дії органів виконавчої влади Крюківської райради незаконними, знести самовільно побудовану літню кухню.
10.11.2006 р. відповідач ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа Крюківська райрада м. Кременчука, просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою за додатком № 6 до висновку будівельно-технічної експертизи № П-78 від 28.02.2006 р. від 18.07.2005 р., визнати недійсним рішення Крюківської райради від 28.10.2004 р. № 349, знести самовільно побудовану літню кухню.
24.11.2006 р. позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 подали до ОСОБА_4., ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_6, Краківська райрада м. Кременчука доповнення до позовної заяви. Просили встановити порядок користування земельною ділянкою згідно висновку експерта ОСОБА_9 додатку № 3 та відмовити у позову ОСОБА_4 про визнання рішення Крюківської районної ради № 349 від 28.10.2004 р. недійсним та знесення самовільно побудованої літньої кухні.
11.04.2008 р. відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 подали додаткову позовну заяву, в якій просили суд знести самочинне будівництво літ «Ф».
22.12.2008 р. позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_3 подали доповнення до позовної заяви. Просили суд встановити порядок користування земельною ділянкою за додатком № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18.07.2005 р. Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_3 право власності на самочинні побудови: нежитлову прибудову літ.»а 6»та мансарду до літньої кухні літ. «Фмс». У задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_4 відмовити.
02.02.2009 р. відповідач ОСОБА_4 подав уточнену позову заяву. Просив суд визнати дії органів Крюківської райради незаконними, рішення райради від 28.10.2004 р. скасувати, поновити строк позовних вимог, знести самочинно збудовану літню кухню з мансардою «Ф»та прибудову «а 6».
18.02.2009 р. позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 подали доповнення та уточнення до позовної заяви. Просили суд встановити порядок користування земельною ділянкою за додатком № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 18.07.2005 р., визнати за ОСОБА_3 право власності на самочинні побудови літ. «а 6»та мансарду до літньої кухні літ «Фмс».
05.11.2010 р. позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 подали доповнення до позовної заяви. Просили суд встановити порядок користування земельною ділянкою за додатком № 1 до висновку будівельно-технічного дослідження № 210-10 від 26.10.2010 р., визнати за ОСОБА_3 право власності на самочинні побудови літ. «а 6»та мансарду до літньої кухні літ «Фмс», у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
18.11.2010 р. відповідач ОСОБА_4 надав зустрічну позовну заяву. Просив суд визнати недійсним рішення райради від 28.10.2004 р. та знести самочинно збудовану літню кухню «Ф», встановити порядок користування земельною ділянкою за додатком № 1 до висновку будівельно-технічного дослідження № 226-10 від 16.11.2010 р.
26.11.2010 р. відповідач ОСОБА_4 надав зустрічну позову заяву. Просив суд визнати недійсним рішення райради від 28.10.2004 р. та знести самочинно збудовану літню кухню «Ф», встановити порядок користування земельною ділянкою за додатком № 1 до висновку будівельно-технічного дослідження № 226-10 від 16.11.2010 р.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука, за участю третіх осіб органу опіки та піклування Крюківської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на самочинні побудови задоволені частково.
У задоволенні позовних вимог до Крюківського райвиконкому м. Кременчука, Крюківської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Крюківської районної ради № 349 від 28.10.2004 р., знесення самочинного будівництва та встановлення порядку користування земельною ділянкою ОСОБА_4 відмовлено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши у користування:
- ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по земельній ділянці спільного користування 47,4 кв.м, по земельній ділянці, що входить в норму землекористування 127,6 кв.м, по земельній ділянці, що виділена рішенням Крюківської районної ради м. Кременчука № 286/3 від 25.08.1988 р. –69,5 кв.м., а всього 244,5 кв.м.( на плані експертного висновку від 26.10.2010 р. додаток № 1 зафарбовано зеленим кольором) ;
- ОСОБА_4 по земельній ділянці спільного користування 85,2 кв.м., по земельній ділянці, що входить в норму землекористування 229,8 кв.м, по земельній ділянці, що виділена рішенням Крюківської районної ради м. Кременчука № 286/3 від 25.08.1988 р. – 125,1 кв.м., а всього, 440,1 кв.м.( на плані експертного висновку від 26.10.2010 р. додаток № 1 зафарбовано коричневим та жовтим кольором) ;
- ОСОБА_6 по земельній ділянці спільного користування 56,9 кв.м, по земельній ділянці, що входить в норму землекористування 153,1 кв.м, по земельній ділянці, що виділена рішенням Крюківської районної ради м. Кременчука № 286/3 від 25.08.1988 р. – 83,4 кв.м, а всього, 293,4 кв.м.( на плані експертного висновку від 26.10.2010 р. додаток № 1 зафарбовано синім кольором);
- земельну ділянку площею 189,5 кв.м залишити в спільному користуванні співвласників для їх проїзду та проходу до квартир та господарських будівель ( на плані експертного висновку від 26.10.2010 р. додаток № 1 зафарбовано червоним кольором).
Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову прибудову літ. «а6» та мансарду до літньої кухні літ. «Фмс», що знаходяться в АДРЕСА_1.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про визнання незаконним рішення райвиконкому від 28.10.2004 р. щодо визнання права власності на літню кухню та про знесення її, встановити порядок користування земельною ділянкою за варіантом від 16.11.2010 р., посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ч.3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.
Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, 26.01.1991 р. ОСОБА_11, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3, придбав на своє ім.»я ? частину домоволодіння по АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_11 згідно рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.03.1995 р. 5/24 частини вказаного домоволодіння на праві власності належить ОСОБА_12, 1/24 частина –ОСОБА_5, що становить ? частину ( т.1 а.с. 15).
Згідно договору купівлі-продажу від 10.09.1966 р. 3/10 частини цього ж домоволодіння належить ОСОБА_6 ( т. 3 а.с. 172-173).
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.11.2004 р. визнано за ОСОБА_4 право власності та виділено у власність 9/40 частин вказаного житлового будинку ( т. 1 а.с. 44-46).
Згідно договору дарування від 18.12.2008 р. ОСОБА_4 подарував ОСОБА_4 9/40 частини вказаного домоволодіння ( т.1 а.с. 1,2). Таким чином, ОСОБА_4 є власником 9/20 його частин.
Рішенням Крюківського райвиконкому м. Кременчука № 349 від 28.10.2004 р. визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на літню кухню літ. «Ф»розміром 3,60 х 11,95 м. на садибі по АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 16).
Згідно рішення Кременчуцької міської ради № 402 від 15.07.1954 р. за житловим будинком АДРЕСА_1 числиться 700 кв.м земельної ділянки ( т. 1 а.с. 103).
Рішенням товариського суду при ЖЕК –1 м. Кременчука від 10.07.1973 р. ОСОБА_13 виділено 70 кв.м саду, ОСОБА_6 –83 кв.м. саду, ОСОБА_14 –125 кв.м саду, під загальним двором всіх співвласників будинку АДРЕСА_1 –212 кв.м., під забудовою –210 кв.м (т.1 а.с. 105).
Рішенням Крюківського райвиконкому м. Кременчука № 286/3 від 25.03.1988 р. дозволено власникам будинку АДРЕСА_1 користуватися самовільно зайнятою ділянкою землі площею 278 кв.м. під огород без права забудови та посадки дерев ( т. 2 а.с. 18).
Згідно витягу з рішення виконкому Кременчуцької міської ради № 1535 від 12.12.1997 р. передана у приватну власність земельна ділянка для обслуговування жилого будинку, господарських будівель(присадибна ділянка) згідно розмірів, що підтверджується даними юро технічної інвентаризації (додаток №1, п/п № 197) ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 площею 440 кв.м ( т.3 а.с. 75).
Згідно витягу з рішення виконкому Кременчуцької міської ради № 13 від 09.01.1998 р. передана у приватну власність земельна ділянка для обслуговування жилого будинку, господарських будівель(присадибна ділянка) згідно розмірів, що підтверджується даними юро технічної інвентаризації (додаток №1, п/п № 88) ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 площею 146 кв.м ( т.3 а.с. 76).
Державні акти на землю ОСОБА_4, ОСОБА_3 не отримували. Вищевказані рішення міської ради ніким не оспорені, є чинними.
ОСОБА_6 з заявою про передачу земельної ділянки у власність до виконкому не зверталася.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за експертним висновком від 26.10.2010 р. додаток № 1 , місцевий суд виходив з того, що саме цей варіант враховує площу земельної ділянки, наданої в постійне користування та тимчасове користування, площа земельної ділянки за висновком від 31.10.2008 р. постійно змінювалася і згідно даного варіанту зменшилася на незначну площу, при цьому загальна площа земельної ділянки ОСОБА_4 не зменшилася, ширина проїзду на територію достатня для проїзду транспортом.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можливо, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення в цій частині, місцевий суд не звернув увагу на те, що у 1973 р. між колишніми співвласниками домоволодіння ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6 вперше було визначено порядок користування земельною ділянкою згідно рішення товариського суду при ЖЕК – 1 м. Кременчука від 10.07.1973 р., згідно якого ОСОБА_13 виділено 70 кв.м саду, ОСОБА_6 –83 кв.м. саду, ОСОБА_14 –125 кв.м саду, під загальним двором всіх співвласників будинку АДРЕСА_1 –212 кв.м., під забудовою –210 кв.м, що також підтверджується наданою схемою за 1973 р. (т.1 а.с. 104, 105).
У 1991 р. ОСОБА_11 придбав ? частину домоволодіння у співвласника ОСОБА_13, у 2004 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_4 стали власниками по 9/40 частині цього домоволодіння після смерті співвласника ОСОБА_14, ОСОБА_6 є власником 3/10 його частини з моменту придбання з 1966 року. Спорів між колишніми та нинішніми співвласниками з приводу користування земельною ділянкою не виникало до часу будівництва самочинно на земельній ділянці загального користування подружжям ОСОБА_11 у 2000 р. замість підсобних приміщень літ. «В»- 12,7 кв.м, «в»-5,2 кв.м (всього загальною площею 17,9 кв.м) - літньої кухні літ.«Ф»- 43,0 кв.м, вбиральні літ.«Ж»-1,0 кв.м, літнього душу літ. «П»-1,1 кв.м, навісу літ.»ц»-2,8 кв.м ( всього загальною площею 47,9 кв.м), різниця площ підсобних приміщень складає 30 кв.м .
Згідно ч.1 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди –у судовому порядку.
Згідно ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об»єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, як встановила колегія суддів, порядок користування земельною ділянкою між співвласниками по АДРЕСА_1, на якій здійснено самочинне будівництво вищевказаних споруд, визначений за рішенням товариського суду у 1973 р. і з того часу співвласники його дотримувалися.
Оскільки, за рішенням Крюківського райвиконкому м. Кременчука № 286/3 від 25.03.1988 р. дозволено власникам будинку АДРЕСА_1 користуватися самовільно зайнятою ділянкою землі площею 278 кв.м. під огород без права забудови та посадки дерев, між ними також склався відповідний порядок користування цією земельною ділянкою.
Відповідач ОСОБА_6 надала суду заяву з проханням визначити порядок користування за додатком № 1 до висновку будівельно –технічного дослідження № 223-10 від 16.11.2010 р., вона не заперечує, що за цим варіантом змінюється межа між нею та ОСОБА_4 і це не впливає на фактичний порядок користування землею іншими співвласниками.
Як встановила колегія суддів, інтереси позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 при цьому не зачіпаються, на відміну від додатку № 2 за цим варіантом їм передається у користування незайнята земельна ділянка площею 30 кв.м. Крім цього, за цим варіантом будуть дотримані розміри земельних ділянок, які передані у власність ОСОБА_4 - 440 кв.м. та ОСОБА_3 - 146 кв.м. за рішеннями виконкому Кременчуцької міської ради № 1535 від 12.12.1997 р. та № 13 від 09.01.1998 р., що унеможливить подальші спори між співвласниками.
Колегія суддів, з урахуванням встановлених обставин справи, пояснень сторін, приходить до висновку, що із наданих суду сторонами висновків експертного дослідження найбільш прийнятним для визначення порядку користування земельною ділянкою є додаток № 1 до висновку будівельно –технічного дослідження № 223-10 від 16.11.2010 р. ( т.3 а.с. 130-134) і вважає за можливе визначити порядок користування земельною ділянкою саме за цим варіантом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Крюківської районної ради № 349 від 28.10.2004 р., знесення самочинного будівництва, місцевий суд виходив з того, що згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона передає або зобов»язується передати у майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність. Оскільки ОСОБА_4 18.12.2008 р. передав у власність ОСОБА_4 9/40 частин домоволодіння, а майнові права щодо оскарження рішення виконкому не передав, власником інших 9/40 частин домоволодіння він став лише у листопаді 2004 року, то місцевий суд визнав за необхідне з цих підстав відмовити ОСОБА_4 у задоволенні вимог в цій частині.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можливо, виходячи з наступного.
Дійсно, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.11.2004 р. визнано за ОСОБА_4 право власності та виділено у власність 9/40 частин вказаного житлового будинку.
Згідно ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від того, чи дійсно права позивача порушені. Оскільки цивільно-правовий інститут позовної давності належить до інститутів матеріального права, суд, встановивши, що строк давності пропущено і підстав для його поновлення немає, відмовляє у задоволенні позову.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2006 р. відповідач ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа Крюківська райрада м. Кременчука, просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою за додатком № 6 до висновку будівельно-технічної експертизи № П-78 від 28.02.2006 р. від 18.07.2005 р., визнати недійсним рішення Крюківської райради від 28.10.2004 р. № 349, знести самовільно побудовану літню кухню.
Тобто, у даному спорі ОСОБА_4 є відповідачем, який наділений певними процесуальними правами та обов»язками сторони.
02.02.2009 р. відповідач ОСОБА_4 подав уточнену позову заяву до виконкому Крюківської райради м. Кременчука, ОСОБА_3, ОСОБА_5 Просив суд визнати дії органів Крюківської райради незаконними, рішення райради від 28.10.2004 р. скасувати, поновити строк позовних вимог, знести самочинно збудовану літню кухню з мансардою «Ф»та прибудову «а 6».
Колегія суддів, приходить до висновку, що у даному випадку вимога ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду є безпідставною, строк позовної давності не є пропущеним, оскільки до нього за позовом від 10.11.2006 р. вже була пред»явлена вимога про визнання недійсним рішення Крюківської райради від 28.10.2004 р. № 349, знести самовільно побудовану літню кухню і він, як відповідач, її визнавав.
Таким чином, висновок місцевого суд в тій частині, що оскільки ОСОБА_4 18.12.2008 р. передав у власність ОСОБА_4 9/40 частин домоволодіння, а майнові права щодо оскарження рішення виконкому не передав, власником інших 9/40 частин домоволодіння він став лише у листопаді 2004 року, то слід визнати за необхідне з цих підстав відмовити ОСОБА_4 у задоволенні вимог в цій частині, є невірним.
Крім цього, як встановив місцевий суд і це вбачається із матеріалів справи, рішенням Крюківського райвиконкому м. Кременчука № 349 від 28.10.2004 р. визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на літню кухню літ. «Ф»розміром 3,60 х 11,95 м. на садибі по АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 16).
З 01.01.2004 р. набув чинності новий ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У даному випадку дійсно мало місце самочинне будівництво, оскільки літня кухня літ.«Ф»- розміром 3,60 м. х 11,95 м. площею 43,0 кв.м побудована без дозволу виконкому, без згоди інших співвласників домоволодіння, без належно затвердженого проекту і згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 902 від 22.02.2008 р. не відповідає будівельним нормам і правилам ( т.1 а.с. 147).
Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Приймаючи рішення № 349 від 28.10.2004 р. про визнання права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на літню кухню літ. «Ф» Крюківський райвиконком м. Кременчука вийшов за межі своїх повноважень, оскільки у даному випадку з 01.01.2004 р. питання визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно підлягало вирішенню у судовому порядку.
Посилання відповідача виконкому Крюківської районної ради м. Кременчука на лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. щодо застосування ст. 376 ЦК України, а саме на те, що самочинна перебудова може бути легалізована райвиконкомом шляхом прийняття відповідного рішення із зобов»язанням забудовників внести зміни до технічної документації в МБТІ, не може бути прийнято до уваги, оскільки у даному випадку має місце не перебудова, а будівництво літньої кухні значно більшої за розміром на місці знесених споруд, без згоди співвласників, без дозволу виконкому, без належно затвердженого проекту, з порушенням будівельних норм і правил.
Таким чином, вказане рішення виконкому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно ч.4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідач ОСОБА_4 заперечує проти визнання права власності за позивачами на літню кухню літ. «Ф»з тих підстав, що дана будівля розташована на земельній ділянці загального користування, за своєю площею значно перевищує площу знесених підсобних приміщень літ. «В» - 12,7 кв.м, «в»-5,2 кв.м., є двоповерховою спорудою, яка затіняє його земельну ділянку.
Як встановила колегія суддів, ні відповідач ОСОБА_6, ні померлий ОСОБА_4 не давали згоди подружжю ОСОБА_5 на будівництво літньої кухні «Ф», розпочатого в 2000 р. У матеріалах справи відсутні належні докази в цій частині, сама ОСОБА_3 у позовній заяві визнає, що не отримувала згоди ОСОБА_4. Згідно довідки про судимість останнього від 03.05.2004 р., він з 21.04.1999 р. по 03.05.2004 р. перебував в місцях позбавлення волі, але на час прийняття райрадою рішення від 28.10.2004 р. був звільнений з місць позбавлення волі, проте, ні у ОСОБА_4., ні у ОСОБА_6 не відбиралися згоди на узаконення літньої кухні рішенням райради (т.2 а.с. 14).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 902 від 22.02.2008 р., проведеної експертом Полтавського відділення при Харківському НДІ судових експертиз ОСОБА_15, двоповерхова будівля літ. «Ф»розміром 3,60 х 11,95, з підводом газу та установкою котла, побудована ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 не відповідає будівельним нормам і правилам. Конструкція даху літньої кухні «Ф» виконана з водовідведенням. Дах будівлі на момент дослідження обладнаний водовідвідним жолобом і забезпечує необхідні інженерно-технічні заходи по відводу атмосферних опадів з покрівлі…Відповідно до даних графічних матеріалів (додаток № 4), в яких проведена побудова тіні від будівлі літньої кухні «Ф»вбачається, що дана будівля затіняє частину огороду, який згідно рішення товариського суду при ЖЕД м. Кременчука від 10.07.1973 р. знаходиться в користуванні ОСОБА_4 Відповідно даним проведених обмірів та планувального рішення будівлі літ. «Ф»(додаток № 2) вбачається, що дана будівля з її параметрами –60,7 кв.м відповідає як нижній так і верхній межі площі як однокімнатної так і двокімнатної квартири. На момент проведення експертного дослідження будівля літ. «Ф»це опалювана з елементами благоустрою (суміщений санвузол) двоповерхова будівля, призначена для цілорічного проживання. Виходячи з вищевикладеного будівля літ. «Ф»класифікується як житлова.
Як вбачається із клопотання позивачів від 30.09.2008 р., в зв»язку з обставинами, які виникли після надання вищевказаного висновку експертом ОСОБА_15, у травні 2008 р. вони демонтували опалення в літній кухні літ. «Ф»( т.1 а.с. 224).
Висновок Крюківського районного відділу м. Кременчука Головного управління МНС України в Полтавській області № 1127 від 19.10.2004 р., висновок Кременчуцької державної санітарно-епідеміологічної станції № 9988/03-01 від 18.10.2004 р., висновок судової будівельно-технічної експертизи № М-397-08 від 31.010.2008 р., які місцевий суд поклав в основу рішення , були надані вказаними службами до демонтажу опалення в літній кухні і не відповідають фактичним обставинам справи на час її вирішення, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № М-397-08 від 31.010.2008 р. статус споруди змінився з «житлової»на «нежитлову», що не виключає у майбутньому знову обладнати опалення в ній і у подальшому використовувати як житлове приміщення, саме з цією метою воно і будувалося, як вбачається із матеріалів справи (т.1 ст.237-241).
Крім цього, як пояснила позивач ОСОБА_3 колегії суддів, з приходом опалювального сезону, вона відновила опалення в літній кухні, де і проживає з дітьми. В частині житлового будинку, що належить їй та дочці на праві приватної власності, не проживає, оскільки її частини будинку є непридатною для проживання, її технічний стан є незадовільним.
Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що вимога відповідача ОСОБА_4 про знесення самочинного будівництва – літньої кухні «Ф», заявлена на підставі ст.. 376 ЦК України, є законною.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч.2 ст.16 ЦК).
Згідно ст.. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Місцевим судом визнано право власності за ОСОБА_3 на мансарду до літньої кухні літ.»Фмс», яка є по суті другим поверхом спірної кухні»Ф». У своїй уточненій позовній заяві від 02.02.2009 р. відповідач ОСОБА_4 просив суд знести самочинно збудовану літню кухню з мансардою «Ф». Проте, відповідачем ОСОБА_4 в цій частині не оскаржено судове рішення, однак, колегія суддів, вважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 303 ЦПК України, вийти за межі апеляційної скарги, оскільки літня кухня літ.»Ф»та мансарда літ.«Фмс»є однією спорудою, із-за будівництва якої виник спір, тому, вирішуючи питання про знесення літньої кухні літ. «Ф», судове рішення в частині в частині визнання права власності на мансарду літ. «Фмс»також підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням вимог матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Крюківської районної ради см. Кременчука, за участю третіх осіб органу опіки та піклування Крюківської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на мансарду до літньої кухні літ. «Фмс», в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Крюківського райвиконкому м. Кременчука, Крюківської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Крюківської районної ради № 349 від 28.10.2004 р., знесення самочинного будівництва та встановлення порядку користування земельною ділянкою ОСОБА_4 - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Крюківського райвиконкому м. Кременчука, Крюківської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Крюківської районної ради № 349 від 28.10.2004 р., знесення самочинного будівництва та встановлення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області № 349 від 28.10.2004 р. про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 власниками літньої кухні літ. «Ф»розміром 3,60 х11,95 м. на садибі по АДРЕСА_1.
Зобов»язати ОСОБА_3, ОСОБА_5 за їх рахунок знести самочинно збудовані літню кухню літ. «Ф»та мансарду літ. «Фмс».
Встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши у користування:
- ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по земельній ділянці спільного користування 50,5 кв.м, по земельній ділянці під будинком 42,6 кв.м , по земельній ділянці під господарськими будівлями та городом 151,4 кв.м , а всього 244,5 кв.м.( у додатку № 1 до висновку будівельно-технічного дослідження № 223-10 від 16.11.2010 р. зафарбовано зеленим кольором) ;
- ОСОБА_4 по земельній ділянці спільного користування 90,9 кв.м., по земельній ділянці під будинком 80,8 кв.м, по земельній ділянці під господарськими будівлями та городом 268,4 кв.м., а всього 440,1 кв.м.( у додатку № 1 до висновку будівельно-технічного дослідження № 223-10 від 16.11.2010 р. зафарбовано жовтим кольором) ;
- ОСОБА_6 по земельній ділянці спільного користування 60,6 кв.м, по земельній ділянці під будинком 52,3 кв.м, по земельній ділянці під господарськими будівлями та городом 180,5 кв.м, а всього 293,4 кв.м.( у додатку № 1 до висновку будівельно-технічного дослідження № 223-10 від 16.11.2010 р. зафарбовано синім кольором);
- земельну ділянку площею 202 кв.м залишити в спільному користуванні співвласників для їх проїзду та проходу до квартир та господарських будівель ( у додатку № 1 до висновку будівельно-технічного дослідження № 223-10 від 16.11.2010 р. зафарбовано червоним кольором).
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :