Справа №2-26/08
РІШЕННЯ
іменем України
16 січня 2008 року Володимирецький районний суд Рівненської області
під головуванням судді Іванків О.В.
при секретарі - Басик Г.Т.
з участю представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання права власності на будинок, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернулась з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинокАДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірний будинок вона побудувала разом зі своїм першим чоловіком - ОСОБА_4, будівництво будинку було завершено в 1970 році і вона разом з чоловіком набули спільної власності на будинок як на спільне майно подружжя. ВІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_4 помер, і позивачка як єдиний спадкоємець за законом прийняла спадщину після його смерті шляхом фактичного вступу у спадщину, оскільки залишилась проживати в цьому будинку, утримувала його, обробляла земельну ділянку, сплачувала необхідні платежі. В 1980 році повторно уклала шлюб з ОСОБА_5, який вселився до належного їй будинку. Внаслідок помилки у погосподарському обліку ОСОБА_5 у документах сільської ради був вказаний головою господарства і власником будинку, однак фактично права власності на будинок не набув. Після смерті ОСОБА_5його донька відповідачка ОСОБА_6. звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Вважає, що ОСОБА_5на день своєї смерті не був власником ані житлового будинку, ані його частини, а весь будинок належав позивачці на праві приватної власності. Оскільки дане право оспорюється відповідачкою, просила визнати за нею, ОСОБА_1право власності на житловий будинок в цілому.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.
Відповідач, яка допитана в порядку судового доручення, позов визнала частково, пояснила, що має право на ¼ частину будинку в порядку спадкування після смерті батька, у зв'язку з чим подала відповідну заяву до Володимирецької державної нотаріальної контори.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши інші докази приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, як вбачається з пояснень позивача та доказів, наданих нею, рішенням Володимирецької районної ради депутатів трудящих №369 від 14.07.1969 року ОСОБА_4, який був чоловіком позивачки, було надано дозвіл на індивідуальне будівництво житлового будинку в с.Іванчі Володимирецького району. Із свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах вбачається, що будинок НОМЕР_2по вул.Першотравневій в с.Іванчі завершено будівництвом в 1970 році.
Свідок ОСОБА_7пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_1добре знає її, а також знав її першого чоловіка ОСОБА_4. Саме він разом з позивачкою в кінці 60-х років побудували будинок, в якому зараз проживає ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_4. вІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_1. залишилась проживати в цьому ж будинку і проживала в ньому постійно. Приблизно в 1980 році вона повторно одружилась з ОСОБА_5який переїхав жити до неї і проживав разом з ОСОБА_1. в її будинку до своєї смерті.
Аналогічні покази дала суду свідок ОСОБА_8.
У відповідності до ст.ст.88,101 ЦК України 1963 року, нормами якого врегульовані дані правовідносини, з часу завершення будівництва житлового будинку у подружжя ОСОБА_4иникло право власності на цей будинок.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1набула право власності на ½ частину житлового будинку як на частку у спільному майні подружжя, а після смерті ОСОБА_4.Л., яка настала 27 квітня 1975 року, прийняла спадщину у вигляді ½ частини будинку як спадкоємець за законом, оскільки проживала у будинку на час смерті чоловіка, і у відповідності до ст.549 ЦК України 1963 року, який діяв на час прийняття спадщини, вступ у спадкові права міг бути здійснений шляхом фактичного прийняття спадщини. Отже, станом на квітень 1975 року, ОСОБА_1набула права власності на будинокАДРЕСА_1в цілому.
Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1, шлюб між ОСОБА_5. та ОСОБА_1. було укладено 18.02.1980 року. Таким чином позивачкою доведено, що спірний житловий будинок набуто нею до укладення шлюбу з ОСОБА_5і він не був спільною власністю подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2
Власник вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншими особами, як це передбачено ст.392 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи, що будь-яких правочинів та угод, які б призвели до переходу права власності на житловий будинок НОМЕР_2чи на його частину від ОСОБА_1до ОСОБА_5., не укладалось, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 208, 209 ЦПК України, ст..ст88, 101, 549 ЦК України 1963 р., ст.ст.48, 49 Закону України “Про власність”, ст.ст. 220, 345, 391, 392 ЦК України суд, -
в и р і ш и в :
Позов задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинокАДРЕСА_1з належними до нього господарськими спорудами в цілому, в т.ч на ½ частину будинковолодіння як на частку у спільному майні подружжя, і на ½ частину будинковолодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_2в користь держави судовий збір по справі в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн.. та в користь ОСОБА_1судові витрати, понесені ними при подачі заяви в сумі 30 (тридцять) грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.
Головуюча: