ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. | № 2-26/3323-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В. |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ "Роза" |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 р. |
у справі | №2-26/3323-2006 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | ТОВ "Роза" |
до | ВАТ "Агроелектроремонт" |
про | стягнення 81 078,88 грн.; за зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі 13 200,00 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Резниченко Є.А., |
від відповідача: | Сирош А.А. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2006 р. у справі №2-26/3323-2006 (суддя Проніна О.Л.) первісний позов ТОВ "Роза" задоволено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ВАТ "Агроелектроремонт" на користь ТОВ "Роза" 60 000,00 грн., 600 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ВАТ "Агроелектроремонт" подало апеляційну скаргу до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 р. у справі №2-26/3323-2006 (судді: Плут В.М., Борисова Ю.В., Горошко Н.П.) апеляційну скаргу ВАТ "Агроелектроремонт" задоволено: рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2006 р. у справі №2-26/3323-2006 скасовано. Прийнято нове рішення, яким первісний позов ТОВ "Роза" до ВАТ "Агроелектроремонт" задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Агроелектроремонт" на користь ТОВ "Роза" 40 000,00 грн., 400,00 грн. державного мита та 118,00 грн. зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов ВАТ "Агроелектроремонт" до ТОВ "Роза" задоволено: стягнуто з ТОВ "Роза" на користь ВАТ "Агроелектроремонт" 13 200,00 грн., 132,00 грн. державного мита та 118,00 грн. зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ТОВ "Роза" просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 р. у справі №2-26/3323-2006, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2006 р. у справі №2-26/3323-2006 залишити в силі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а позивачу стало відомо про порушення свого права лише 24.03.2004 р., коли відповідач фактично відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань; по-друге, відповідачем не було подано жодного доказу, який би свідчив про зобов'язання ТОВ "Роза" сплатити 17 000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості ВАТ "Агроелектроремонт" перед ЖЕКом і ухилення ТОВ "Роза" від укладання договору купівлі-продажу.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
У січні 2002 р. між ВАТ "Агроелектроремонт" та ТОВ "Роза" була досягнута усна домовленість щодо укладення у подальшому договору купівлі-продажу споруд та будівель, розташованих у м.Феодосія, вул.Федько, 31.
На підставі попередньої домовленості сторонами було виконано певні дії, направлені на виконання усної домовленості, а саме: ВАТ "Агроелектроремонт" було виставлено рахунок від 05.12.2002 р. №121 на суму 60 000,00 грн. (призначення платежу: попередня оплата за придбання будівель і споруд за адресою Федько, 31).
На підставі зазначеного рахунку у якості передоплати ТОВ "Роза" були перераховані кошти на рахунок ВАТ "Агроелектроремонт" у розмірі 60 000,00 грн. відповідно платіжних доручень від 06.12.2002 р. №416 на суму 13 000,00 грн., від 11.12.2002 р. №416 на суму 7 000,00 грн., від 13.05.2003 р. №129 на суму 5 000,00 грн., від 16.05.2003 р. №132 на суму 5 000,00 грн., від 22.05.2003 р. №137 на суму 5 000,00 грн., від 20.06.2003 р. №166 на суму 5 000,00 грн., від 14.07.2003 р. №200 на суму 5 000,00 грн., від 30.07.2003 р. №144 на суму 5 000,00 грн., від 09.09.2003 р. №180 на суму 10 000,00 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з передачі позивачу будівель і споруд та неповернення 60 000,00 грн. (незважаючи на обіцянку за першою вимогою повернути одержані кошти), позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 60 000,00 грн.
13.02.2006 р. до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшов зустрічний позов від ВАТ "Агроелектроремонт" до ТОВ "Роза" про стягнення збитків у розмірі 13 200,00 грн., заподіяних внаслідок невиконання ТОВ "Роза" зобов'язань.
Судом вказана заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у зустрічному позові, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, позивачем не пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимог про повернення грошових коштів, оскільки з врахуванням перерахування позивачем коштів саме з наміром укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, перебіг строку позовної давності починається від для одержання листа відповідача про відмову від укладання договору; по-друге, позивачем подано докази виконання попередньої домовленості з відповідачем щодо перерахування 60 000,00 грн., тоді як відповідачем не було подано доказів ухилення ТОВ "Роза" від укладення договору купівлі-продажу і понесення ВАТ "Агроелектроремонт" у зв'язку з цим збитків.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і приймаючи нове рішення про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову, апеляційний господарський суд виходив із того, що: по-перше, позивачем частково пропущено строк позовної давності щодо стягнення 20 000,00 грн., перерахованих у 2002 р.; по-друге, відповідачем подано доказ ухилення позивача за первісним позовом від укладання договору купівлі-продажу, яким (на думку суду) є лист самого відповідача від 05.12.2005 р. №143, в якому ВАТ "Агроелектроремонт" повідомляє позивача про відмову від укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна у зв'язку з невиконанням ТОВ "Роза" зобов'язання зі сплати решти коштів у розмірі 17 000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості відповідача перед ЖЕКом.
Однак зазначені висновки апеляційного господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, матеріалами справи підтверджено і сторонами не заперечується, що на виконання усної домовленості щодо укладання в подальшому договору купівлі-продажу будівель і споруд ВАТ "Агроелектроремонт" було виставлено рахунок від 05.12.2002 р. №121 на суму 60 000,00 грн. (із зазначенням призначення платежу: попередня оплата за придбання будівель і споруд за адресою вул.Федько, 3 —а.с. 17), який ТОВ "Роза" було поетапно оплачено платіжними дорученнями (в період з 06.12.2002 р. по 09.09.2003 р.).
Враховуючи невиконання ВАТ "Агроелектроремонт" будь-яких дій, направлених на виконання попередньої домовленості, ТОВ "Роза" звернулося до відповідача з листом від 24.03.2004 р. №11, в якому пропонував відповідачу виконати взяті на себе зобов'язання з передачі будівель і споруд, з огляду на виконання позивачем зобов'язання з перерахування грошових коштів у повному обсязі (а.с. 33). У відповідь на цей лист, ВАТ "Агроелектроремонт" повідомило, що договір воно не укладало, а перераховані позивачем кошти в розмірі 60 000,00 грн. будуть повернуті за першою вимогою (а.с. 34).
17.11.2005 р. ТОВ "Роза" звернулося до ВАТ "Агроелектроремонт" із вимогою (лист від 17.11.2005 р. №115) про повернення 60 000,00 грн. у зв'язку з відмовою ВАТ "Агроелектроремонт" від виконання своїх зобов'язань щодо передачі будівель і споруд.
У відповідь на претензію позивача, відповідач повідомив, що договір купівлі-продажу укладено не буде у зв'язку з невиконанням самим позивачем умов домовленості щодо додаткового перерахування 17 000,00 грн., повідомивши при цьому про заподіяння відповідачу внаслідок цього збитків (лист відповідача від 05.12.2005 р. №143 —а.с. 36).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із огляду на викладене, цілком правомірним є висновок господарського суду першої інстанції про те, що ВАТ "Агроелектроремонт" не було подано ні жодних доказів ухилення ТОВ "Роза" від укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, ні доказів наявності домовленості між позивачем і відповідачем щодо перерахування позивачем додатково 17 000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості ВАТ "Агроелектроремонт" перед ЖЕКом, тоді як позивачем зобов'язання щодо перерахування 60 000,000 грн. попередньої оплати згідно з рахунком відповідача від 05.12.2002 р. №121 виконано в повному обсязі.
Відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи і висновки господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а, враховуючи, що кошти позивачем було перераховано саме з наміром укласти договір купівлі-продажу, початком перебігу строку позовної давності слід вважати день одержання листа відповідача щодо відмови від укладання договору.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2006 р. у справі №2-26/3323-2006 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у Севастопольського апеляційного господарського суду не було.
Викладене свідчить про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Роза" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 р. у справі №2-26/3323-2006 скасувати. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2006 р. у справі №2-26/3323-2006 залишити в силі.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна