Справа№ 2-1135/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року                     місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді –Пахолюка А.М.

при секретарі –Павловій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-  

в с т а н о в и в:

           ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

           Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29 серпня 2008 року він уклав договір позики з відповідачем ОСОБА_2 на суму в розмірі 6500 доларів США, яку останній зобов’язувався повернути до 29 вересня 2008 року.

           04 жовтня 2008 року він уклав інший договір позики з відповідачем             ОСОБА_2 на суму в розмірі 13000 доларів США, яку останній зобов’язувався повернути до 04 листопада 2008 року.

           Проте, до цього часу відповідач зобов’язання не виконав.

           На підставі наведеного просить суд, стягнути з ОСОБА_2 в його користь суму боргу за договором позики в розмірі  - 19 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день укладення звернення до суду становило 153 855 грн., а також на підставі ст..625 ЦК України три відсотки річних на суму 7692 грн.

          Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 26.11.2010 року зазначену справу на підставі п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України було передано за для розгляду до Луцького міськрайонного суду.   

Позивач в ході розгляду справи 03.02.2011 року подав суду про зміну позовних вимог. Зазначив, що сторонами досягнуто усної домовленості щодо відсотків за користування коштами в розмірі 30 % в місяць і суми, вказані у розписках, зазначені з врахуванням величини відсотків за один місяць, а саме: по розписці від 29.08.2008 року основний борг становить 5000 доларів США і 1500 доларів США відсотків за один місяць, а по розписці від 04.10.2008 року основний борг становить 10000 доларів США і 3000 доларів США відсотків за один місяць. А тому, вважає, що з відповідача підлягає стягнення сума боргу по договору позики від 29.08.2008 року в розмірі 385 575 грн. (основний борг –5000 доларів США, що становить 39750 грн., та відсотки в розмірі 43500 доларів США, що становить 385 575 грн.), по договору позики від 04.10.2008 року –суму в розмірі 747 300 грн. (основний борг 10000 доларів США, що становить 79500 грн. та відсотки в розмірі 84000 доларів США, що становить –667800 грн.). З врахуванням наведеного просив суд стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 119 250 грн. як завдану неповерненням боргу матеріальну шкоду та суму відсотків в розмірі             1 013 625 грн. (а.с.37-38).         

Позивач в судове засідання не з?явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутності та у відсутності його представника.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

          Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення частково.

         Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526 і 527 ЦК України.

          Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

          Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.          

          Судом встановлено, що 29.08.2008 року ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору позики позичив у ОСОБА_1 суму в розмірі 6500 доларів США, яку відповідач зобов’язувався повернути до 29 вересня 2008 року (а.с.32).

          04 жовтня 2008 року позивач уклав інший договір позики з відповідачем ОСОБА_2 на суму в розмірі 13000 доларів США, яку останній зобов’язувався повернути до 04 листопада 2008 року (а.с.33).

          Однак, кошти до даного часу за договором позики ОСОБА_2 не повернув            ОСОБА_1, тобто, умови договорів не виконав.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про те, що розмір процентів за договорами позики становить 30 % на місяць і це підтверджується протоколом допиту ОСОБА_2 від 18.01.2009 року (а.с.34-36).   

          Однак суд вважає такі доводи безпідставними з наступних підстав.

          Судом встановлено, що між сторонами досягнуто домовленості щодо укладення договорів позики на суми в розмірі 6500 доларів США та 13000 доларів США відповідно.

          В даному випадку у відповідності до ч.1 ст.1047 ЦК України для зазначених договорів позики обов?язкова письмова форма.

          Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження отримання коштів, відповідач надав позивачу власноручно написані розписки про отримання зазначених коштів, в яких зазначено суми позик та терміни повернення коштів (а.с.32, 33).

          Отже, сторони, уклавши зазначені правочини в письмовій формі, у відповідності до вимог ст.ст. 1046, 1049 ЦК України визначили істотні умови договорів позики.

          В зазначених розписках не зазначено про домовленість сторін щодо позики коштів під   30 % в місяць, а також про те, що суми, вказані у розписках, зазначені з врахуванням величини відсотків за один місяць.

          Усні пояснення відповідача стосовно обставин укладення вказаних договорів позики. що відображені у протоколі допиту ОСОБА_2 від 18.01.2009 року, на думку суду, не являються належним доказом визначення сторонами саме таких умов отримання позики, оскільки зазначені правочини укладені в письмовій формі, а не шляхом досягнення усних домовленостей.

          Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків в розмірі 30 % в місяць на суму 1 013 625 грн. не підлягає до задоволення за безпідставністю.

          В заяві про зміну позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача основну суму боргу по укладеному 29.08.2008 року договору позики на суму 5000 доларів США, а по договору позиви від 04.10.2008 року – основну суму боргу в розмірі 10000 доларів США.

          Однак, із зазначених розписок вбачаться, що сторони досягли згоди про розмір позики по двом договорам на загальну суму 19500 доларів США (6500 доларів США по договору від 29.08.2008 року та 13000 доларів США по договору від 04.10.2008 року)

          Доводи, позивача про те, що по розписці від 29.08.2008 року основний борг становить 5000 доларів США і 1500 доларів США становлять відсотки за один місяць, а по розписці від 04.10.2008 року основний борг становить 10000 доларів США і 3000 доларів США відсотків за один місяць, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи.              

          Оскільки згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає зазначену справу лише в межах заявлених позовних вимог, то до задоволення підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу по договору позики від 29.08.2008 року  в розмірі 5000 доларів США, по договору позики від 04.10.2008 року - в розмірі 10000 доларів США, а всього на загальну суму в розмірі 15000 доларів США.              

           Зі змісту ст.533 Цивільного кодексу України вбачається, що грошове зобов’язання має бути виконане  у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший  порядок її визначення  не встановлений договором або законом.

          Відповідно до службового розпорядження НБУ від 20 квітня 2011 року 100 доларів США становить 796,5400 гривень (а.с.58).

          Отже, на час ухвалення судом рішення сума заборгованості в національній валюті становить 119 481 грн., однак згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає зазначену справу лише в межах заявлених позовних вимог, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути зазначену в заяві про зміну позовних вимог суму основного боргу в розмірі 119 250 грн. (а.с.38)         

          Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача заборгованість в сумі 119 250 грн.

         Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України суд, -

в и р і ш и в :

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 суму боргу за договорами позики в розмірі 119 250 (сто дев?ятнадцять тисяч двісті п?ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі - 1192 (одна тисяча сто дев?яносто дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі  - 120 (сто двадцять) грн.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

          Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного  суду                                                                А.М. Пахолюк