справа №2-5424/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Воробйові О.І.,

за участю представника позивача –Прокуда С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором –

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із вищезазначеним позовом звернувся позивач через свого представника. Представник позивача в позовній заяві та в судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог послався на наступне. 18 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-301/012/2008, за яким вказаний відповідач отримала кредит в сумі 85000 доларів США, зобов’язавшись повернути кредит на встановлених договором умовах зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом. Вказаний кредитний договір було забезпечено договором поруки SR-301/012/2008, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк»та відповідачем ОСОБА_3 18 січня 2008 року. За умовами даного договору поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідають як солідарні боржники за невиконання останньою своїх договірних зобов’язань за вказаним кредитним договором. Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 червня 2010 року ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг України»прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-301/012/2008. Оскільки відповідачі взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконують, повертати кредитні кошти із відповідними відсотками не бажають, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суми заборгованості, яка склала 889477,45 гривень. Також представник позивача просив суд покласти на відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між ЗАТ «ОТП Банк»та відповідачем ОСОБА_2 18 січня 2008 року укладено кредитний договір №ML-301/012/2008, за умовами якого ЗАТ «ОТП Банк»зобов’язалось надати вказаному відповідачу кредит в розмірі 85000 доларів США. В свою чергу відповідач зобов’язалась повернути кредитні кошти не пізніше 18 січня 2027 року щомісячними платежами відповідно до графіку повернення, а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 4,49%+FIDR річних також відповідно до графіку. Положеннями вказаного кредитного договору також передбачене право банку вимагати дострокового виконання боржником його зобов’язань в цілому або у певній частині у випадку невиконання боржником своїх договірних зобов’язань. Окрім того, відповідно до умов кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом у визначені договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов’язань за кожний день прострочки. Окрім даної пені за прострочення виконання боргових зобов’язань понад 15 календарних днів позичальник додатково сплачує штраф в розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов’язань, але не менше 25 гривень. Також за прострочення виконання боргових зобов’язань понад 30 календарних днів позичальник, крім вказаних штрафу та пені, додатково сплачує штраф в розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов’язань, але не менше 50 гривень. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору №ML-301/012/2008 від 18 січня 2008 року із додатком.

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії валютних меморіальних ордерів №93, 94 від 29 січня 2008 року відповідачем ОСОБА_2 були отримані обумовлені кредитним договором кошти в повному обсязі.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе за вказаним кредитним договором зобов’язань між ЗАТ «ОТП Банк»та відповідачем ОСОБА_3 18 січня 2008 року укладено договір поруки №SR-301/012/2008, копія якого є в матеріалах справи. За умовами даного договору вказаний відповідач зобов’язався перед ЗАТ «ОТП Банк»відповідати солідарно із ОСОБА_2 та в повному обсязі за невиконання останньою взятих на себе договірних зобов’язань за кредитним договором №ML-301/012/2008 від 18 січня 2008 року.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе договірні зобов’язання із повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, що зумовило виникнення заборгованості, яку кредитор ЗАТ «ОТП Банк» своєю письмовою вимогою від 17 червня 2009 року просив погасити та повернути достроково протягом 30 календарних днів суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом. Зазначена вимога ОСОБА_2 виконана не була, дострокове виконання боргових зобов’язань у визначений строк не відбулося. Викладені обставини підтверджується копією досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором від 17 червня 2009 року.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «ОТП Банк», який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», 29 червня 2010 року укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за змістом якого відбулася заміна кредитора в зобов’язанні, а саме відбулося відступлення ПАТ «ОТП Банк», як кредитором, своїх прав за кредитним договором №ML-301/012/2008 від 18 січня 2008 року новому кредитору –ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Окрім того, між тими ж сторонами 01 липня 2010 року укладено договорів про відступлення права вимоги, відповідно до якого від ПАТ «ОТП Банк»до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як до нового кредитора, перейшла сукупність прав за договорами забезпечення кредитних договорів, зокрема договору №ML-301/012/2008 від 18 січня 2008 року. Викладені обставини підтверджуються копією договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 червня 2010 року із додатком, копією договору про відступлення права вимоги від 01 липня 2010 року із додатком.

Також судом встановлено, що в зв’язку із невиконанням відповідачами вимоги ЗАТ «ОТП Банк»від 17 червня 2009 року про дострокове виконання боргових зобов’язань загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором №ML-301/012/2008 від 18 січня 2008 року, право вимоги за яким належить наразі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», становить 889477,45 гривень станом на 29 липня 2010 року. Зокрема: 659151,34 гривень –залишок заборгованості за кредитом; 146367,95 гривень –заборгованість по відсотках за користування кредитом; 83958,15 гривень –пеня за прострочення виконання зобов’язання.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаних вище кредитного договору, договору поруки, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України), а також договір поруки (ст.553 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обов’язок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст.625 ч.2 ЦК України.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня, штраф (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ст.550 ЦК України).

За змістом ст.ст.546, 547 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положеннями ст.ст.512-514, 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою також і внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Такий правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов’язання повинне бути виконане в гривнях, а у випадку визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті. На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти укладення в належній формі кредитного договору, договору позики, договорів із відступлення права вимоги та факт невиконання відповідачами своїх обов’язків за кредитним договором, договором позики, суд вважає за можливе позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»задовольнити, однак частково –стягнувши з відповідачів на користь позивача суму в розмірі 882477,45 гривень.

Підставою для такого рішення суду є застосування судом положень ст.551 ч.3 ЦК України, згідно яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З цього приводу слід відзначити згідно положення ст.257 ч.2 ЦК України неустойка підлягає стягненню лише в межах суми, нарахованої за один рік. Оскільки ж позивач просить стягнути пеню, яка є видом неустойки, за період з 19 травня 2008 року по 24 червня 2009 року, суд вважає за можливе зменшити розмір такої пені до 76958,15 гривень. Таким чином сума, що підлягає стягнення з відповідачів на користь позивача зменшується до 882477,45 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11,16, 509, 551, 526, 530, 536, 549, 550, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 110, 209, 212 - 215, 224 - 233 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов, –задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»суму боргу за Кредитним договором ML –301/012/2008 від 18.01.2008 року в розмірі 882477, 45 гривень.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700, 00 грн, та виплати з інформаційно –технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120, 00 грн.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до  апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя          А.В. Брага