ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 р. | № 2-20/15751-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Красногвардійський райагрохім” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. |
у справі | № 2-20/15751-2005 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Красногвардійський райагрохім” |
до | Малого підприємства “Корал” |
треті особи: | 1) Фонд майна Автономної Республіки Крим, 2) Відкрите акціонерне товариство “АС –ПАЛАС” |
про | визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Чернова Є.В., дов. № 33 від 03.10.2006 р.; |
відповідача: | —не з’явились; |
третьої особи 1: | Голєв Ю.В. дов. № 01/2730 від 27.09.2006 р.; |
третьої особи 2: | —не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 р. Відкрите акціонерне товариство “Красногвардійський райагрохім” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило визнати його власником об’єкту –“Складу рідких міндобрив”, розташованого за адресою: Автономна Республіки Крим, смт. Красногвардійське, вул. Полева, 4 (далі –Склад), витребувати у Малого підприємства “Корал” (далі –Підприємство) з чужого незаконного володіння вказане майно та передати його йому у розпорядження (власність).
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Склад є його власністю (що підтверджується листом від 24.02.2005 р. Фонду майна Автономної Республіки Крим), проте Підприємство з цим не погоджується та вважає Склад своєю власністю.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2005 р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Фонд майна Автономної Республіки Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2005 р. (суддя Луцяк М.І.) позовні вимоги Товариства задоволено. Рішення мотивовано тим, що Склад (інвентарний № 11012) передано до статутного фонду Товариства під час приватизації, а тому, виходячи з норм Закону України “Про господарські товариства”, він є його власністю, і, крім того, Підприємство не надало жодних доказів щодо права власності на Склад.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Відкрите акціонерне товариство “АС –ПАЛАС”.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. (колегія суддів: Плут В.М., Гонтарь В.І., Щепанська О.А.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2005 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено. Постанова мотивована тим, що:
— Склад є складовою частиною Агрохімічного комплексу, який було придбано Підприємством на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.1997 р., укладеного між ним та Фондом майна Автономної Республіки Крим;
— об’єктом договору купівлі-продажу від 20.03.1997 р., укладеного між Підприємством та Фондом майна Автономної Республіки Крим, є Агрохімічний комплекс в цілому, будь-які попередження або зазначення про те, що Склад не входить у якості складової частини до складу Агрохімічного комплексу, відсутні;
—договір купівлі-продажу від 20.03.1997 р., укладений між Підприємством та Фондом майна Автономної Республіки Крим, не визнаний недійсним, а тому Підприємство є добросовісним набувачем Агрохімічного комплексу;
— виходячи зі ст. ст. 330 та 388 ЦК України, Підприємство набуло право власності на Агрохімічний комплекс, у тому числі на Склад.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати за ним право власності на Склад та витребувати його з чужого незаконного володіння. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті постанови, яка оскаржується, безпідставно застосував ст. ст. 329, 330 та 388 ЦК України, оскільки об’єктом договору купівлі-продажу від 20.03.1997 р., укладеного між Підприємством та Фондом майна Автономної Республіки Крим, є незавершене будівництво –Агрохімічний комплекс, а не Склад, який не входить до складу Агрохімічного комплексу.
Підприємство, Фонд майна Автономної Республіки Крим та Відкрите акціонерне товариство “АС –ПАЛАС” не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслали, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
За розпорядженням В.о. Голови судової палати від 04.10.2006 р. справу передано на розгляд колегії суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Товариства та Фонду майна Автономної Республіки Крим матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою ст. 20 Закону України “Про власність” суб’єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об’єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об’єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.
З наведеної норми випливає, що Товариство є суб’єктом права колективної власності.
У позовній заяві та касаційній скарзі Товариство стверджує, що воно створено внаслідок перетворення Красногвардійського районного об’єднання “Сільгоспхімія” шляхом приватизації, і є власником Складу, оскільки останній увійшов до складу майна, яке приватизувалось.
З цього приводу колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до частини першої ст. 21 Закону України “Про власність” право колективної власності виникає на підставі: добровільного об’єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Тобто, Товариство, будучи, як зазначено вище, суб’єктом права колективної власності, у процесі його створення шляхом перетворення Красногвардійського районного об’єднання “Сільгоспхімія” могло на законних підставах (ст. 21 Закону України “Про власність”) набути право власності на Склад. Проте, набуття такого права має підтверджуватись належними документальними доказами.
Так, Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затверджене наказом Фонду державного майна України від 09.08.1996 р. № 903 (яке було чинним на момент створення Товариства, далі –Положення про порядок) та розроблене відповідно до Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”, встановлює, що після прийняття рішення про приватизацію радгоспу (згідно з п. 2 розділу 1 Положення про порядок під радгоспами розуміються радгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства і організації) органом приватизації протягом 30 днів утворюється комісія з приватизації підприємства (п. 2 розділу 3 Положення про порядок).
П. 2 розділу 4 Положення про порядок визначає, що комісія з приватизації розробляє проект плану приватизації відповідно до Положення про план приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 р. № 476 (далі –Положення про план).
Згідно з п. 3 розділу 1 Положення про план (у редакції, яка була чинною на момент створення Товариства), план приватизації, зокрема, складається з таких розділів: характеристика об’єкта приватизації, оцінка вартості об’єкта приватизації. Відповідно до розділу 3 Положення про план, який визначає структуру плану приватизації, в останньому має міститись інформація щодо характеристики об’єкту приватизації, у тому числі характеристика основних фондів, у якій, зокрема, вказується: балансова вартість основних засобів (форма № 1 “Баланс підприємства”, код ряд. 010); знос майна (форма № 1, код ряд 510).
З метою розробки проекту плану приватизації, комісія з приватизації, відповідно до п. 2 розділу 4 Положення про порядок, зокрема, організує проведення повної інвентаризації майна радгоспу, організує складання передаточного бухгалтерського балансу, здійснює оцінку вартості майна об’єкта приватизації, розробляє проекти документів, що додаються до проекту плану приватизації.
Відповідно до п. 4 розділу 3 Положення про порядок, проекти плану приватизації та документів, що до нього додаються, розроблені комісією з приватизації, розглядаються і затверджуються відповідним органом приватизації протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів цьому державному органу на затвердження.
Враховуючи наведені правові норми, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що набуття Товариством у процесі його створення шляхом перетворення Красногвардійського районного об’єднання “Сільгоспхімія” у власність Складу під час приватизації має підтверджуватись відповідним планом приватизації та іншими документами, розробленими комісією з приватизації (передаточного бухгалтерського балансу тощо) та розглянутими і затвердженими відповідним органом приватизації, а не листами цього органу та документами про введення Складу у 1985 р. (до моменту приватизації) в експлуатацію.
Проте, господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, вказаного не врахували, та в порушення ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не надали оцінки відповідному плану та іншим документам, які мали бути розроблені комісією з приватизації та розглянуті і затверджені органом приватизації у відповідності до діючого на момент створення Товариства законодавства про приватизацію.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що Склад є власністю Товариства, та висновок апеляційного господарського суду про те, що Склад не є власністю Товариства, зроблені з порушенням ст. 43 ГПК України, а тому є передчасними.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2005 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. 43 ГПК України, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Красногвардійський райагрохім” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. у справі № 2-20/15751-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2005 р. у справі № 2-20/15751-2005 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало