Головуючий у 1 інстанції - Івченко В.Б.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2011 року справа №2а/0570/7444/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги від 01.02.2011р. про сплату недоїмки зі страхових внесків, -
В С Т АН О В И В :
11.05.2011 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги № Ф-350/1 від 01.02.2011р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1732,80 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказана вимога прийнята з порушенням ч.2 ст.19 Конституції України, тому підлягає скасуванню.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що згідно норм чинного законодавства, за наявності недоїмки зі сплати страхових внесків вимога формується щомісяця на всю суму боргу. Відповідачем правомірно було сформовано вимогу, на підставі даних особистого рахунку платника, і на всю суму боргу, яка виникла станом на 01.11.2010р.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що він як платник фіксованого податку шляхом придбання патенту, на підставі ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», звільнений від сплати нарахувань на фонд оплати праці та збору на обов’язкове соціальне страхування, але суд першої інстанції цим обставинам не дав оцінки. Крім того, суд помилково дійшов висновку, що збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не належить до системи оподаткування і тому при визначені пільг щодо його сплати не підлягають застосуванню нормативно-правові акти з питань оподаткування, в тому числі і Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян».
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 2004р. є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі з лотків та на ринках, знаходиться на спрощеній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку шляхом придбання патенту, патент НОМЕР_1 (а.с. 10).
За липень-вересень 2010р. позивач повинен був додатково сплачувати до Пенсійного фонду України суму страхових внесків у розмірі 1732,80грн.
01 лютого 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарськ Донецької області було прийнято вимогу № Ф-350/1, якою вимагає позивача сплатити недоїмку зі страхових внесків в сумі 1732,80 грн., що утворилась станом на 01 листопада 2010 року (а.с.8).
Згідно поштового повідомлення позивач отримав вказану вимогу 07.04.2011р. (а.с.16).
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно п. 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 статті 20 вказаного Закону передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
З 17 липня 2010 року набули чинності зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якими визначено, що фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у позивача з 3 кварталу 2010 року зобов’язань зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, розмір яких не може бути менше мінімального розміру страхового внеску, який залежить від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на законодавчому рівні.
Згідно ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність дій відповідача з розрахунку суми страхових внесків за 3 квартал 2010 року та складання і направлення позивачу вимоги, оскільки позивач у визначений законом строк самостійно не визначив своїх зобов’язань і не сплатив страхових внесків.
Розрахунок суми недоїмки відповідає вимогам закону та сторонами не оспорюється.
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Доводи апелянта про те, що на підставі положень ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» він звільнений від сплати нарахувань на фонд оплати праці та збору на обов’язкове соціальне страхування, в тому числі і від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, не заслуговують на увагу, оскільки його положення суперечать нормам Закону України № 1058, а застосуванню підлягає закон, прийнятий пізніше у часі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись статтями 196, 197, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про скасування вимоги від 01.02.2011р. про сплату недоїмки зі страхових внесків, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон