Справа № 2-2862/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"23" травня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарі Мисюку Ю.Д., за участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представників відповідача Терещенко Т.М., Колістратенка О.Г.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства  «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, суд,-

                                                                     ВСТАНОВИВ:

                Позивач у травні 2010 року звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила поновити її на роботі на посаді  завідуючої касою безбалансового відділення № 2 філії «Шевченківське відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м.Київ, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 8000 грн.- витрати за надання правової допомоги.

                 Обгрунтувала доводи тим, що з 22.02.2000 року була прийнята на посаду касира до Шевченківської філії «Промінвестбанку», а з 10.04.2003 року призначена на посаду завідуючого відділення № 2 Шевченківської філії «Промінвестбанку»де працювала  до 21.04.2010 року.  22.04.2010 року прийшла на роботу на своє робоче місце, однак не була допущена до роботи працівниками охорони, яки пояснили, що вона звільнена з займаної посади у зв»язку з втратою довіри.

             Зазначила, що звільнена з займаною посади незаконно, без дотримання процедури, оскільки не вчиняла будь-яких дій, що свідчать про втрату довір»я, не була ознайомлена з наказом про звільнення, у неї не відбирались пояснення щодо обставин, які стали причиною для звільнення,  не була видана трудова книжка, не отримано у встановленому законом порядку згоду профспілкового комітету.

             У судовому засіданні позивач вимоги та доводи позовної заяви підтримала. Пояснила, що не запрошувалась на збори профспілкового комітету, членом якого була, тривалий час не знала про причини звільнення, оскільки не була ознайомлена з наказом. Зазначила, що незаконним звільненням їй спричинена моральна шкода, оскільки вона зазнала моральних страждань.

              Представник відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивач була звільнена за ініціативою адміністрації з підстави втрати довір»я, оскільки з її вини не здійснювався перерахунок коштів  до Пенсійного фонду України при здійсненні операцій з відчуження легкових автомобілів. Остання, у супереч вимог, застосовувала програмне забезпечення, яке дозволяло проводити касові операції без відрахування коштів до Пенсійного фонду. Також зазначили, що позивач була належним чином ознайомлена з наказом про звільнення, однак у присутності членів комісії відмовилась від підпису та від отримання трудової книжки. Просили відмовити у позові з підстав його необґрунтованості.

             Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини та правовідносини.

              Відповідно до наказу № 160 о/с від 20 квітня 2010 року позивач була звільнена з посади завідуючого касою безбалансового відділення № 2 філії Шевченківського відділення ПАТ «Промінвестбанк в м.Київ» у зв»язку з втратою довір»я на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

              Нормами  пункту 2 ст.41 КЗпП України визначена в якості підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника, зокрема: винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

            Відповідно до ст.43 КЗпП України  розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

           Цією ж статтею визначений порядок розгляду питання про розірвання трудового договору з ініціативи власника, а саме:

            у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

         Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

           Як підтвердили сторони у судовому засіданні в ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»створено профспілку, членом якої є позивач.

          Разом з тим, суду не надано належних та допустимих доказів, з яких би вбачалось, що дотримана процедура, визначена ст.43 КЗпП України щодо порядку розгляду подання про розірвання трудового договору з працівником.

          І хоча, відповідачем надано лист Голови Професійної спілки працівників «Промінвестбанку»щодо згоди зі звільненням ОСОБА_1, однак вказаний лист не підтверджує факту проведення засідання профспілки станом до дати звільнення позивачки, не містить даних членів профспілки у присутності яких здійснювався розгляд подання відповідача, не містить результатів голосування та інших суттєвих обставин.

         З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що звільнення позивачки було здійснено з порушенням процедури, визначеної ст.43 КЗпП України.

          Щодо підстав звільнення, то суд також не вбачає належних доказів на підтвердження доводів відповідача в обґрунтування звільнення позивачки у зв»язку з втратою довір»я.

          Так, згідно до посадової інструкції (а.с.41 договору про повну матеріальну відповідальність (а.с.39-40)  позивач є особою, що безпосередньо обслуговує грошові цінності.

          Як зазначив представник відповідача, позивач була звільнена з причин втрати довір»я з тих підстав, що з листів Пенсійного фонду було встановлено ненадходження коштів збору на обов»язкове пенсійне страхування, яке стягується і перераховується при здійсненні відчуження автомобілів, а також у зв»язку з користуванням неналежним програмним забезпеченням, що призвело до неналежного перерахування коштів.   

           Суд, проаналізувавши надані відповідачем докази: акти перевірки (а.с.27-28), листи районних УПФ України у м.Києві (а.с.53, 54, 81, 83,90,93,95,97-98, 101, 104, 108, 110, 112, 115, 116, 118, 120-121,123,127),  не вбачає законних підстав для висновку, що саме винні дії  ОСОБА_1  перебувають у причинному зв»язку з ненадходженням до Пенсійного фонду збору на обов»язкове пенсійне страхування при здійсненні операцій з продажу легкових автомобілів.

            Доводи відповідача в цій частині спростовуються наданими на запит адвоката ОСОБА_2 листами з районних прокуратур м.Києва (а.с.74,76) щодо відсутності порушеної кримінальної справи відносно ОСОБА_1, довідкою ДІТ № 748007 серії ІНК (а.с.77), що позивач не має судимості.    

            Також відсутні докази, яки б свідчили про нестачу коштів з якими безпосередньо ОСОБА_1 здійснювала касові операції.

          З пояснень позивачки вбачається, що всі кошти, які нею отримувались від клієнтів у повному обсязі приймались до каси банку, за допомогою комп»ютерної програми заповнювались платіжні доручення. Чому не здійснювалось автоматичне відрахування збору на обов»язкове пенсійне страхування вона не знає, оскільки такі питання перебувають поза межами її компетенції.

           Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

         При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

          З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що позивач незаконно була звільнена з займаної посади, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, а на її користь необхідно стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 22.04.2010 року по 23.05.2011 року, виходячи з наступного розрахунку.

            За період з 22.04.2010 року по 23.05.2011 року становить 273 робочих днів.  Розрахунок належної до сплати суми здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з урахуванням наступного.

               З довідки № 20-6/3 від 23.04.2011 року вбачається, що у лютому та березні 2011 року позивачці нарахована заробітна плата відповідно 3324,33 грн. та 3348,66 грн., а разом 6672,99 грн.

              Відповідно до довідки № 07-2-38/701 від 22.03.2011 року  позивач відпрацювала за лютий-березень 2011 року загалом 43 дні.

6672,99 грн. : 43 = 155.19 грн.

155.19 грн. х 273 = 42365,73 грн.

           Таким чином,  на користь позивачки належить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 42365,73 грн (без врахування необхідних податків та зборів).

           В цій частині позов позивачки є законним та обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.

           Щодо стягнення моральної шкоди, то суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і стягненню з відповідача  на користь позивачки у розмірі 3000 грн. При цьому суд врахував ступень моральних страждань, що настали у зв»язку з незаконним звільненням, зміни у звичному способі життя, а також врахував принцип розумності та справедливості, тому в іншій частині позову відмовив.

            Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь  держави належить стягнути державне мито, яке складається з мита за  вимоги майнового та немайного характеру, а разом становить 462,16 грн.  Також з відповідача на користь  УДК у Шевченківському районі належить стягнути витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.   

            Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження сплати фактичних  витрат за надану правову допомогу, тому підстав для їх відшкодування суд не вбачає.  

             На підставі ст. 41,43, 233, 235, 236, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.10, 11, 57-60, 62, 64, 81, 88,  212 - 215 ЦПК України, суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

             Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства  «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди –задовольнити частково.

             Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючої касою безбалансового відділення № 2 філії «Шевченківське відділення ПАТ «Промінвестбанк»в м.Київ.

             Стягнути з Публічного акціонерного товариства  «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу  за період з 22 квітня 2010 року по 23 травня 2011 року у сумі 42365,73 грн. з вирахуванням необхідних податків та платежів  та моральну шкоду у розмірі 3000 грн., а разом стягнути на її користь 45365,73 грн.

            В іншій частині позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства  «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»щодо стягнення моральної шкоди –відмовити.

             Стягнути з Публічного акціонерного товариства  «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»   на користь держави державне мито у розмірі 462,16 грн. та на користь УДК в Шевченківському районі м.Києва витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

             Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його оголошення шляхом подання апеляційної скарги яка подається до апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва.

           Повний текст рішення виготовлено 27.05.2011 року.

Суддя: