АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –543/2011 Головуючий по 1-й інстанції
Тімошенко Н.В.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Обідіної О.І., Карнаух П.М.
при секретарі Зеленській О.І.
за участю
позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до професійного-технічного училища № 9 м. Полтави про визнання права власності на квартиру, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом. Вказала, що 12.01.1996 р. їй було надано житло в гуртожитку для сімейних, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 44,5 кв.м. Згідно акту обстеження від 14.04.2010 р. встановлено, що кімната № 10 площею 44,5 кв.м. знаходиться на другому поверсі житлового будинку, перебуває на балансі ПТУ № 9, стан приміщення задовільний. Усі комунальні послуги нею сплачуються своєчасно в повному обсязі. З нею з дня свого народження проживає син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2010 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до професійного-технічного училища № 9 м. Полтави про визнання права власності відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції, 12.01.1996 р. позивачу надано житло у гуртожитку по АДРЕСА_1 загальною площею 44,5 кв.м. (а.с. 15).
Згідно відомостей про окреме нерухоме майно будівлі професійно-технічних навчальних закладів, зокрема будівля по АДРЕСА_1, перебуває на балансі ПТУ № 9 та належить до державної форми власності.
Згідно акту обстеження житлових умов в кімнаті АДРЕСА_1 від 14.04.2010 р. комісією було встановлено, що кімната № 10 площею 44,5 кв.м знаходиться на другому поверсі житлового будинку, що стоїть на балансі ПТУ № 9 м. Полтави, стан приміщення задовільний; опалення газове пічне, індивідуальне; електромережа у задовільному стані. У кімнаті встановлено кран холодної від міської мережі водопостачання. Туалетна кімната обладнана унітазом з проточною водою та каналізацією загального користування (а.с. 22).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що набуття права власності у разі приватизації державного майна здійснюється у порядку, встановленому ЗУ «Про приватизацію державного майна», а тому відсутні підстави для визнання права власності на квартиру у судовому порядку.
Проте, з таким висновком місцевого суду повністю погодитися не можливо, виходячи з наступного.
Місцевим судом вірно встановлено статус спірного житла, а саме, те що квартира АДРЕСА_1, є гуртожитком. Згідно даних технічного паспорту від 08.11.2000 р. на житлові приміщення за вказаною адресою –літ. «А-ІІ»є власністю Верховної Ради України та перебувають у повному господарському віданні за Полтавським середнім професіонально-технічним училищем № 9 (а.с. 16-20).
Однак, місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права. Посилання суду на застосування Закону України «Про приватизацію державного майна»є невірним, оскільки у даному випадку підлягає застосуванню Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992 р., який визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання і, зокрема, квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (жилої площі у гуртожитках).
Згідно ч.4 ст. 5 вказаного Закону право на приватизацію кімнат у гуртожитку державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих гуртожитках.
Згідно ч.1,2,9,10,11 ст. 8 цього Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов»язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).
Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватися у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартири (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону.
Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та кімнат (гуртожитків) державного житлового фонду, вирішуються судом.
Крім цього, з 01.01.2009 р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», який регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках. Призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей. Сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час ( не менше п»яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла. Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об»єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управлінням житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ.
Згідно ч.1 ст. 4 вказаного Закону громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, що є об»єктами права державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремого кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій).
Приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, що є об»єктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та прийнятих відповідно до цього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Крім цього, як встановила колегія суддів, позивач не надала доказів того, що між нею та відповідачем мається спір, що відповідач порушив її право на приватизацію і у чому саме полягає це порушення, фактично відповідач не заперечує проти приватизації кімнати у гуртожитку. У даному випадку має місце безпосереднє звернення позивача до суду за вирішенням питання про приватизацію квартири у гуртожитку без зазначення того, в чому полягає спір з відповідачем. Крім цього, таке звернення позивача до суду є передчасним.
Оскільки, згідно ч.1 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація житлового фонду повинна здійснюватися уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, то відповідач, у повному господарському віданні якого перебуває житловий фонд, повинен створити свій орган приватизації або передати його у комунальну власність за місцем розташування будинку з наступним здійсненням приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами вказаного Закону. Якщо житловий фонд є державним, то приватизація проводиться органом приватизації виконавчого комітету Полтавської міської ради.
Як встановила колегія суддів, відповідачем не вчинено дій ні по створенню свого органу приватизації, ні дій по передачі житлового будинку у комунальну власність. Бездіяльність відповідача позивачем не оскаржена.
Крім цього, як встановила колегія суддів, позивач ОСОБА_3 має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11). Згідно довідки (виписки з домової книги про сім»ю та прописку) від 22.04.2010 р. у спірній квартирі постійно проживають та значаться зареєстрованими дві особи: позивач ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5 На час розгляду справи останній не досяг повноліття. Його законним представником є матір –позивач по справі. Позивачем не заявлено вимог про приватизацію квартири з урахування інтересів сина, що є порушенням вищевказаних вимог Законів та його житлових прав.
Вирішуючи даний спір, при цьому не заперечуючи право позивача та її неповнолітнього сина на приватизацію спірного житла за умови дотримання позивачем механізму проведення такої приватизації, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та характеру спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позивних вимог.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням вимог матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до професійного-технічного училища № 9 м. Полтави про визнання права власності на квартиру відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :