АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –930/2011 Головуючий по 1-й інстанції
Калько О.С.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів Панченка О.О., Обідіної О.І.
при секретарі Зеленській О.І.
з участю
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
представника відповідача Чорноморченко М.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Полтавхіммаш»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Полтавхіммаш»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та компенсації витрат за послуги адвокату - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряю законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, з 09.01.2001 р. ОСОБА_3 працювала інженером-електриком відділу головного енергетика ВАТ «Полтавхіммаш»(а.с. 4).
Наказом № 52-К/1 від 24.02.2010 р. припинено трудовий договір та звільнено з 24.02.2010 р. ОСОБА_3 з посади інженера-електрика відділу головного енергетика за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на неї трудовим договором, з яким вона була ознайомлена 09.03.2010 р. (а.с. 18).
Підставами цього стало наступне : згідно наказу № 65-в від 06.03.2009 р. в.о. головного енергетика позивачу ОСОБА_3 за невиконання завдання по корегуванню місячних лімітів та споживання електроенергії оголошено догану (а.с. 55 ), наказом № 204-в від 21.09.2009 р. ОСОБА_3 оголошено догану у зв»язку з невиконанням дорученого завдання по оформленню договору с ДП «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень в строк до 17.09.2009 р. (а.с. 58). Наказом від 19.02.2010 р. інженеру-електрику відділу головного енергетика ОСОБА_3 дано завдання в термін до 25.02.2010 р. оформити договір № 699 від 23.03.2009 р. з ВАТ «Полтаваобленерго»про спільне використання технологічних мереж, проект якого був направлений останнім на адресу ВАТ «Полтавхіммаш»04.03.2009 р. Оформлення даного договору належить до посадових обов»язків інженера-електрика ОСОБА_3, станом на 11-00 год. 24.02.2010 р. ОСОБА_3 до виконання завдання не приступила.
Накази від 06.03.2009 р., 21.09.2009 р. про застосування дисциплінарних стягнень ОСОБА_3 не оскаржені.
З Посадовою інструкцією інженера-електрика відділу головного енергетика, затвердженою генеральним директором ВАТ «Полтавхіммаш»20.09.2007 р., ОСОБА_3 ознайомлена 14.09.2007 р. (а.с.56-57).
Як вбачається з протоколу засідання профкому ВАТ Полтавхіммаш» від 24.02.2010 р., профкомом дано згоду на звільнення інженера-електрика відділу головного енергетика ОСОБА_3 ( а.с.51).
Згідно відповіді 3-ї міської лікарні листок непрацездатності серії НОМЕР_1 від 24.02.2010 р., виданий ОСОБА_3 лікарем невідкладної допомоги, виклик додому зареєстровано в журналі реєстрації викликів хворих о 21 год. (а.с. 65).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_3 відбулося з дотриманням вимог ст.. 147-150 КЗпП України. Крім цього, позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений 233 КЗпП України, оскільки згідно акту від 24.02.2010 р. вона відмовилася отримати трудову книжку та розрахункові кошти належні їй при звільненні, трудову книжку отримала 09.03.2009 р., з наказом про звільнення позивач ознайомлена 09.03.2010 р., лише 16.06.2010 р. звернулася до суду з даною позовною заявою, зазначені причини пропуску строку, а саме звернення із заявами до державних органів та необхідність здійснення догляду за хворою матір»ю, не є поважними.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Проте, згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов»язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з»ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов»язки сторін.
Таким чином, при обґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обгрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує останній по суті. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав, не аналізуючи в рішенні обґрунтованості вимог по суті.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд одночасно дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови у позові, і вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду, що також є самостійною підставою для відмови у позові.
Оскільки місцевий суд дійшов до правильного висновку про необґрунтованість вимог позивача, то посилання на пропуск строку звернення з позовом до суду є зайвим та підлягає виключенню із мотивувальної частини судового рішення, однак ця обставина не впливає на законність судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Посилання позивача на встановлені Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області порушення відповідачем вимог ст.. 149 КЗпП України при притягненні до дисциплінарної відповідальності 06.03.2009 р. та 21.09.2009 р., не заслуговують на увагу, оскільки накази є чинними, позивачем не оскаржені.
Посилання позивача на ту обставину, що в її посадовій інструкції немає обов»язку укладати будь-які договори і що висновки суду з приводу невиконання завдання в термін до 25.02.2010 р. оформити договір № 699 від 23.03.2009 р. з ВАТ «Полтаваобленерго»про спільне використання технологічних мереж, є передчасними, також не заслуговує на увагу, оскільки раніше позивач не заперечувала покладений на неї на виробничому засіданні 19.02.2010 р. обов»язок по виконанню цього завдання.
Як встановлено колегією суддів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
С У Д Д І :