ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2011 року Справа № 2а/2370/5205/2011
22.07.11
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чалої А.С.,
при секретарі Журавлі В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по страхових внесках за ІІІ та IV квартали 2010 року у розмірі 1288 грн. 80 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року за № 64/8663, зобов’язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати сплату страхових внесків. Проте, відповідач належні суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не сплачує, в зв’язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.
Позивач в судове засідання представника не направив, в заяві від 11.07.2011 року виклав клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання з’явився та проти позову заперечував. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що фактично не отримував доходів від підприємницької діяльності, кошти яки йому сплачують за суборенду приміщення для юнацької спортивної школи, ним перераховуються за оренду власнику приміщення та за комунальні послуги. В зв’язку з даними обставинами, не маючи фактично доходу, відповідач не має змоги сплатити страхові внески.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», (далі –Закон № 1058-IV) є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 3 статті 11 Закону № 1058-IV, загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, згідно запису у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем з 01.10.2008 року, у 2010 році перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок.
Оскільки відповідач є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, суд приходить до висновку, що він є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами –підприємцями, які сплачують фіксований податок, є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Зазначений підпункт 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV, в даній редакції, набув чинності з 17 липня 2010 року в зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»»від 08.07.2010 року № 2461-VI.
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646-VI та «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI з 1 липня по 1 жовтня 2010 року становив 888 грн., з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні, в зв’язку з чим розмір мінімального страхового місячного внеску за період з липня по 1 жовтня становив 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня по 1 грудня –301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2 %), а з 1 грудня –306 грн. 10 коп.(922 х 33,2 %).
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що Законом визначено обов’язок позивача, як фізичної особи-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Пункт 8 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, зі змінами та доповненнями, визначає порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.
Так, згідно з пп. 8.1. п. 8 зазначеної Інструкції, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу № Ф –426 від 01.02.2011 року. Вказана вимога повернулася до управління з відміткою за закінченням терміну зберігання.
Частина 8.3. статті 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України передбачає, що вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно витягу з ЄДР місце реєстрації відповідача є: 18005, АДРЕСА_1, куди і направлялася вимога про сплату боргу.
Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
З наданих відповідачем звітів суб’єкта малого підприємництва –фізичної особи-платника єдиного податку за ІІІ та IV квартали 2010 року вбачається, що основною діяльністю відповідача є надання в оренду нерухомого майна, а обсяг виручки отриманий у ІІІ кварталі 2010 року збільшувався у IV кварталі 2010.
З наведеного вбачається, що відповідач в період з липня по грудень 2010 року здійснював сплату єдиного податку, займався підприємницькою діяльністю, доказів щодо неотримання доходу від підприємницької діяльності не надав.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 18 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси (18016, м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграда, 10, ідентифікаційний код 21366934) заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІ та IV квартали 2010 року у розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.С. Чала