ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 жовтня 2006 р.

№ 17/158

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Орендного підприємства "Азовське морське пароплавство", м.Маріуполь

на рішення

господарського суду Донецької області від 04.07.2006 р.

у справі

№17/158

господарського суду

Донецької області

за позовом

Орендного підприємства "Азовське морське пароплавство", м.Маріуполь

до	РВ ФДМУ у Донецькій області, м.Донецьк

третя особа:

ТОВ "Торговий Флот Донбасу", м.Маріуполь

про	стягнення суми 162 748,67 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Шестерик Ю.Ю.

від відповідача:

не з'явився

від третьої особи:

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2006 р. у справі №17/158 (суддя Татенко В.М.) у задоволенні позову орендного підприємства "Азовське морське пароплавство" про стягнення суми 162 748,67 грн. вартості майна відмовлено.

У касаційній скарзі Орендне підприємство "Азовське морське пароплавство" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2006 р. у справі №17/158 та передати справу №17/158 на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 42, 43, 47, 27, 38, 77, 79, 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, господарський суд, витребувавши у позивача документи, необхідні для вирішення спору по суті, розглянув справу без дослідження й оцінки зазначених документів і за відсутності позивача, який по незалежним від нього причинам (перекриття шляху у зв'язку з акціями протесту проти зносу ринку "Континенталь") з'явився у судове засідання із запізненням, попередивши про це суд; суд прийняв рішення, що стосується прав та обов'язків Організації орендарів "Азовське морське пароплавство", яка не була залучена до участі у справі, незважаючи на клопотання позивача (оскільки Організація орендарів "Азовське морське пароплавство" є засновником Орендного підприємства "Азовське морське пароплавство" та орендарем за договором оренди від 02.06.1993 р. №Д-1843).

Відповідач та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.

02.06.1993 р. між Організацією орендарів, створеною членами трудового колективу державної суднохідної компанії "Азовське морське пароплавство", та Фондом державного майна України було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу №Д-1843, згідно з яким Організації орендарів в оренду був переданий цілісний майновий комплекс державної суднохідної компанії "Азовське морське пароплавство", в т.ч. до складу переданого майна увійшли морські судна "Знамя Октября" (перейменоване у подальшому у "Sea Albatross") та "Добруш".

Вважаючи, що внаслідок неправомірних дій Регіонального відділення Фонду державного майна України у Донецькій області по достроковому виведенню судів із цілісного майнового комплексу, орендованого позивачем, на теплоходах "Знамя Октября" та "Добруш" залишилися судові запаси (залишки важкого палива, машинного мастила, прісної води), які є власністю позивача на підставі п. 4.3 договору оренди, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вартості зазначеного майна в розмірі 162 748,67 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги ст. 22 Закону України "Про власність", ст.ст. 4, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 386, 387, 393, 631 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми 162 748,67 грн. вартості майна, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, договір оренди укладався між Фондом державного майна України та Організацією орендарів, яка є самостійною юридичною особою відповідно до Положення "Про Організацію орендарів "Азовського морського пароплавства", а  позивачем не доведено, що він є законним набувачем прав та обов'язків Організації орендарів за договором оренди, у зв'язку з чим будь-які положення договору, у т.ч. й п. 4.3, на позивача не поширюються; по-друге, виведення суден зі складу орендованого майна було здійснено на підставі додаткової угоди від 29.11.2002 р. №6, укладеної між відповідачем та Організацією орендарів; по-третє, позивач не довів, що він є власником спірного майна і що зазначене майно знаходиться у відповідача.

Однак, зазначені висновки господарського суду не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, господарським судом не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки доказам, витребуваним самим господарським судом.

Обмежившись посиланням на те, що договір оренди від 02.06.1993 р. №Д-1843 підписано не позивачем, а Організацією орендарів, створеною членами трудового колективу державної судноплавної компанії "Азовське морське пароплавство" і відсутністю доказів того, що позивач є законним набувачем прав та обов'язків Організації орендарів за договором оренди, господарський суд не встановив правовий статус позивача, не дослідив установчі документи, в т.ч. Статут позивача (які в матеріалах справи відсутні), і розглянув справу за відсутності позивача і без дослідження витребуваних судом документів.

Окрім того, пославшись на виведення зі складу орендованого майна суден "Знамя Октября" та "Добруш" на підставі додаткової угоди №6, укладеної між відповідачем та Організацією орендарів, господарський суд не взяв до уваги, що наявна у справі копія додаткової угоди від 29.11.2002 р. №6 свідчить про укладання угоди між відповідачем і позивачем (Орендним підприємством "Азовське морське пароплавство"), а не між відповідачем та Організацією орендарів.

Таким чином, суд розглянув справу по суті без дослідження витребуваних судом доказів, не встановивши навіть правовий статус підприємства позивача на день звернення з позовом і вирішення спору; не встановивши, чи стосується рішення у справі прав та обов'язків Організації орендарів "Азовське морське пароплавство" (у разі її існування на день вирішення спору) і, відповідно, не вирішивши питання про можливе залучення Організації орендарів до участі у справі.

Викладене свідчить про те, що господарським судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Орендного підприємства "Азовське морське пароплавство" задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2006 р. у справі №17/158 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                                            К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                                 С.Бакуліна