ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.11 Справа№ 5015/3406/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіл Трейд», м. Нова Каховка Херсонської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Львів», м. Городок Львівської області
про стягнення 46510 грн. 68 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з’явився;
відповідача: не з’явився
Ухвалою господарського суду від 21.06.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 20.06.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 49510 грн. 68 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 06.07.2011 року. З огляду на неявку представників сторін розгляд справи було відкладено на 25.07.2011 року.
В судове засідання 25.07.2011 року представник позивача не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом довідок ЄДРПОУ виконав.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 21.06.2011 року не виконав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляд справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
25.07.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 29.07.2011 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіл Трейд»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Львів»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 49510 грн. 68 коп. боргу, з яких 38093 грн. 86 коп. - сума основного боргу, 4091 грн. 87 коп. –інфляційні втрати, 1380 грн. 77 коп. 3% річних, 2944 грн. 18 коп. –пеня та 3000 грн. 00 коп. витрати на послуги адвоката. Позивач вказує, що відповідач не повністю оплатив поставлену йому продукцію, внаслідок чого борг відповідача перед ним становить 38093 грн. 86 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі. Сума позову із врахуванням 4091 грн. 87 коп. –інфляційних втрат, 1380 грн. 77 коп. 3% річних, 2944 грн. 18 коп. –пені та 3000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката складає 49510 грн. 68 коп.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: В період з 15.01.2008 року по 27.11.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіл Трейд» придбало у Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Львів» товар для подальшої його реалізації в роздріб. Станом на 01.09.2009 року у позивача перед відповідачем утворилась заборгованість за придбаний товар в сумі 22512 грн. 10 коп, що підтверджено актом звіряння взаємних розрахунків за 01.01.08 - 01.09.09 рр. підписаним представниками обох сторін.
Частину товару, реалізовану позивачем було повернено відповідачу. Вартість повернутого товару складає 22896 грн. 66 коп., що підтверджується накладними на повернення № ЕЛ-0000193 та № ЕЛ-0000192 від 18.11.2009 року.
Також, у зв'язку з поверненням товару, 01.02.2010 року представник відповідача ОСОБА_1 (довіреність № 049 від 01.02.2010 року) отримав від позивача товар на загальну суму 47725 грн. 89 коп., згідно накладних на повернення № ЕЛ -0000194, № ЕЛ - 0000195, № ЕЛ - 0000196, № ЕЛ - 0000197, № ЕЛ - 0000198, № ЕЛ - 0000199, № ЕЛ - 0000200, № ЕЛ - 0000201, № ЕЛ - 0000202, № ЕЛ - 0000203, № ЕЛ - 0000204, № ЕЛ -0000205, № ЕЛ - 0000206, № ЕЛ - 0000207, № ЕЛ - 0000208, № ЕЛ - 0000209, № ЕЛ - 0000210, № ЕЛ - 0000211, № ЕЛ - 0000212, № ЕЛ- 0000213 від 01.02.2010 року.
Таким чином, на момент подання позову відповідач заборгував позивачу 28110 грн. 45 коп. за повернений товар.
На дану суму позивачем нараховано 4091 грн. 87 коп. –інфляційних втрат, 1380 грн. 77 коп. 3% річних та 2944 грн. 18 коп. –пені.
Крім цього, позивач просить суд стягнути із відповідача 3000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.
Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої відповідач в період з 15.01.2008 року по 27.11.2008 року здійснював позивачу поставку товару, що підтверджується відповідними накладними, що підтверджують укладення разових договорів поставки.
Згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов’язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Станом на 01.09.2009 року позивач заборгував відповідачу 22512 грн. 10 коп. за отриманий ним товар. Однак, відповідно до накладних про повернення товару № ЕЛ - 0000193, № ЕЛ - 0С00І92 від 18.11.2009 року, № ЕЛ - 0000194, № ЕЛ - 0000195, № ЕЛ - 0000196, № ЕЛ - 0000197, № ЕЛ - 0000198, № ЕЛ - 0000199, № ЕЛ - 0000200, № ЕЛ - 0000201, № ЕЛ - 0000202, № ЕЛ - 0000203, № ЕЛ - 0000204, № ЕЛ - 0000205, № ЕЛ - 0000206, № ЕЛ - 0000207, № ЕЛ - 0000208, № ЕЛ - 0000209, № ЕЛ - 0000210, № ЕЛ - 0000211, № ЕЛ - 0000212, № ЕЛ - 0000213 від 01.02.2010 року позивач повернув відповідачу товар на суму 70622 грн. 55 коп.
Із повної вартості повернуто позивачем товару відповідач оплатив 20000 грн. 00 коп. Таким чином, із врахуванням існуючої заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 22512 грн. 10 коп., заборгованість відповідача перед позивачем складає 28110 грн. 45 коп.
Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач повернув відповідачу товар, з який відповідач не повернув грошові кошти, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З метою отримання повного розрахунку вартості повернутого позивачем товару, позивач надіслав 02.02.2011 року відповідачу претензію від 31.01.2011 року, яка була залишена без відповіді та задоволення.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання недопустима.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем в позовній заяві нараховано інфляційні втрати починаючи з моменту останнього повернення товару, тобто з лютого 2010 року, що складає 4091 грн. 87 коп. та 3% річних, що складає 1380 грн. 77 коп.
Однак, такі розрахунки суд вважає неправильними, оскільки позивач надіслав відповідачу претензію 02.02.2011 року, що підтверджується фіскальним чеком від 02.02.2011 року. Враховуючи час поштового обігу та семиденний строк на виконання зобов'язання відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний сплатити борг позивачеві до 23.02.2011 року. Саме з цього моменту у позивача виникло право нарахування 3% річних та втрат від інфляції у зв'язку із прострочення виконання зобов'язання. Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок розміру втрат від інфляції починаючи з 23.03.2011 року по березень 2011 року (межах позовних вимог) та розміру 3% річних за період з 23.02.2011 року по 18.04.2011 року (в межах позовних вимог). Таким чином, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення становлять 650 грн. 08 коп., 3% річних –129 грн. 38 коп.
З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 28110 грн. 45 коп. основного боргу, 650 грн. 08 коп. втрат від інфляції та 3% річних в розмірі 129 грн. 38 коп.
Щодо нарахованої позивачем пені, суд відмовляє у її стягненні з огляду на наступне:
Стаття 546 Цивільного кодексу України у п. 1 зазначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу країни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, із врахуванням того, що між сторонами діяли позадоговірні відносини, а від так, письмова форма нарахування пені відсутня, суд відмовляє у її стягненні.
Щодо вимог позивача щодо стягнення із відповідача 3000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, то суд відмовляє у їх стягненні з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Надання юридичної допомоги підтверджується договором про надання юридичних послуг від 12.04.2010 року. Однак, позивачем не подано доказів оплати юридичних послуг в розмірі 3000 грн. 00 коп. Також суд звертає увагу на суму позову зазначену в договорі про надання юридичних послуг в яку включено і 3000 грн. 00 коп. юридичних послуг. Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України в ціну позову не включаються суми судових витрат, які позивач зазначає в позові і просить суд стягнути з відповідача. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, суд виходить з того, що ціна даного позову є 46510 грн. 68 коп.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, та згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.
Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК).
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 28889 грн. 81 коп. боргу.
Судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам. оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпласт-Львів», вул Заводська, 4, м. Городок Львівської області (код ЄДРПОУ 23957545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ельпласт-Львів», пр. Дніпропетровський, 6, м. Нова Каховка Херсонської області (код ЄДРПОУ 20831832) 28110 грн. 45 коп. основного боргу, 650 грн. 08 коп. – втрат від інфляції, 129 грн. 28 коп. трьох відсотків річних, 311грн. 92 коп. державного мита та 148 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 9983 грн. 41 коп. основного боргу, 2944 грн. 18 коп. пені, 3441 грн. 79 коп. втрат від інфляції, 1251 грн. 39 коп. трьох відсотків річних та 3000 грн. 00 коп. правової допомоги відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.