ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "03" серпня 2011 р.                                                                                    Справа № 5/65-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.–головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

на постановувід 11.05.2011 р. Рівненського апеляційного господарського суду

у справі№ 5/65-09 господарського суду Вінницької області

за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз", м. Вінниця

провизнання банкрутом

розпорядник майна арбітражний керуючий Калінін П.О.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Промислово-будівельний Холдінг"ОСОБА_1, довір.,

ТОВ "ВКП "Техногаз"ОСОБА_2, довір.,

розпорядник майна арбітражний керуючий Калінін П.О., паспорт

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.02.2009 року порушено провадження у справі № 5/65-09 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" (далі –Боржник, Товариство) в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.02.2011 року (суддя - Бенівський В.І.) відмовлено у визнанні вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельний холдинг" до Боржника в розмірі 33 000 000  грн. та товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр" - в сумі 207 150 грн.  

Не погоджуючись з цією ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельний холдинг" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.02.2011 року та визнати вимоги ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" до Боржника в сумі 33 000 000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітний кар'єр" також звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.02.2011 року та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року (головуючий суддя –Щепанська Г.А., судді: Демидюк О.О., Бригінець Л.М.) апеляційні скарги задоволено: ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.02.2011 року скасовано та викладено в редакції, відповідно до якої  визнані вимоги кредитора - ТОВ "Гранітний кар'єр" до Боржника в розмірі 207 150 грн. та вимоги ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" - в розмірі 33 000 000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Промислово-будівельний холдинг", публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 7 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що не було надано належних доказів, що підтверджують заявлені кредиторські вимоги ТОВ "Гранітний кар'єр" та ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" до Боржника на відповідні суми. За цих підстав вказаним товариствам було відмовлено у визнанні кредиторських вимог до Боржника на заявлені ними суми.

Скасовуючи  вказане судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції з посиланням  на наявні в справі докази, встановив, що заявлені ТОВ "Гранітний кар'єр" та ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" кредиторські вимоги до Боржника на відповідні суми підтверджуються наявними доказами у справі та є обґрунтованими. За цих підстав були визнані кредиторські вимоги ТОВ "Гранітний кар'єр" до Боржника в розмірі 207 150 грн. та вимоги ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" - в розмірі 33 000 000 грн.

Заперечуючи зроблені апеляційним судом висновки стосовно кредиторських вимог ТОВ "Промислово-будівельний холдинг", заявник касаційної скарги  вказує на те, що укладена між цим товариством та Боржником угода купівлі-продажу цінних паперів укладена менше ніж за місяць до порушення справи про банкрутство Товариства, а вартість цих цінних паперів в 13 разів вище їх номінальної вартості. Крім цього, скаржник зазначає, що судами не були витребувані докази щодо виконання цієї угоди купівлі-продажу.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із цими запереченнями, оскільки вони викладені всупереч положень ст. 1117 ГПК України, без врахування меж перегляду справи в касаційній інстанції, визначених цією статтею, та без врахування  всіх встановлених апеляційним судом обставин справи.

Як вбачається з касаційної скарги, заявник заперечує наявність намірів між сторонами (ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" та Боржником) на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, на виконання якого Боржником був виданий вексель на суму, що складає кредиторські вимоги ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" і який не був оплачений Товариством при його пред'явленні.

Щодо намірів при укладенні цивільно-правової угоди відповідні відносини  врегульовані положеннями  Цивільного кодексу України.    

Нормами ст. 203 цього кодексу, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частинами 3 та 5 цієї ж статті передбачено, що волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 цього ж кодексу підставою недійсності правочину є  недодержання в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Слід зазначити, що підстави для визнання недійсними і договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 68-11/09 від 22.01.2009 року, і виданого на його виконання Боржником векселю, які були надані у даній справі на підтвердження кредиторських вимог ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" до Товариства на заявлену суму вимог, були перевірені господарським судом та встановлені факти відсутності таких підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження кредиторських вимог до Боржника ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" послалось, у тому числі на рішення господарського суду Вінницької області від 29.01.2010 року у справі № 10/201-09 (т. 2 а.с. 42-48), відповідно до якого, у тому числі, було відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 68-11/09 від 22.01.2009 року, укладеного між Товариством та ТОВ "Промислово-будівельний холдинг", та визнання недійсним простого векселю, виданого Боржником на користь ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" на виконання своїх зобов'язань за згаданим договором купівлі-продажу цінних паперів. Доказів оскарження або скасування згаданого рішення надано не було, а тому слід зазначити, що воно є чинним.

До викладеного слід додати, що обставини наявності кредиторських вимог  ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" до Боржника були встановлені судом апеляційної інстанції, а цим обставинам та доказам на їх підтвердження дана правова оцінка відповідно до норм ст. 43 ГПК України.

У зв'язку з цим також слід зазначити про наступне.

Відповідно до норм ч. 2 вказаної статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.  

В порушення вищезазначених приписів ГПК України обґрунтування в касаційній скарзі як щодо векселю, на підставі якого заявлені кредиторські вимоги у справі та на підставі якого суди встановили наявність та підтвердженність кредиторських вимог ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" до Боржника, так і щодо доказів на підтвердження наявності між вказаними особами господарських правовідносин з купівлі-продажу цінних паперів, зводяться, у тому числі, до заперечення скаржником зробленої апеляційним судом в порядку норм ст. 43 ГПК України оцінки наданих у справі доказів та заперечення встановлених або не встановлених судами на підставі доказів у справі обставин справи.

Отже, враховуючи, що касаційні вимоги зводяться до необхідності переоцінки  доказів у справі, на які послався апеляційний суд, та переоцінки обставин справи, які були встановлені цим судом, ці вимоги є такими, що викладені без врахування особливостей порядку та меж здійснення касаційного провадження  у господарській справі, та є неправомірними.

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується із порядком  застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при розгляді кредиторських вимог ТОВ "Промислово-будівельний холдинг" до Товариства, а також висновками про задоволення вимог цього товариства до Боржника на згадану  суму.

Поряд з викладеним, суд касаційної інстанції погоджується із правомірністю визнання апеляційним судом кредиторських вимог ТОВ "Гранітний кар'єр" до Боржника на суму 207 150 грн.

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувана постанова цього суду  підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34, 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення.

2.          Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р. у справі 5/65-09 залишити  без змін.

Головуючий                                                                    Б.М. Поляков

         Судді                                                                                 В.М. Коваленко                                                                           

                                                                                                     М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 05.08.2011 року.