ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "02" серпня 2011 р.                                                                                    Справа № Б-39/119-10  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Хандуріна М.І. (доповідач),

суддів:Заріцької А.О.,

Коваленка В.М.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від  07.06.2011

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 23.02.2011

у справі

господарського суду№ Б-39/119-10

Харківської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харброксервіс"

провизнання банкрутом,

розпорядник майнаарбітражний керуючий Кусяк  В.О.,

за участю представників сторін:

ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" –ОСОБА_1 (дов. від 17.08.2010),

ПАТ "ВТБ Банк" –ОСОБА_2 (дов. від 11.03.2011);

встановив:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2010 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Харброксервіс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Харківської області від 22.11.2010 встановлено розмір вимог кредитора, який подав заяву про порушення справи про банкрутство в сумі 317603,80грн. Зобов'язано кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кусяк  В.О.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Харківської області від 23.02.2011 (суддя Швидкін А.О.) затверджено реєстр вимог кредиторів в кількості 7 кредиторів із загальною сумою грошових вимог в розмірі 15702354,16 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. –головуючий, Кравець Т.В., Крестьянінов  О.О.) ухвалу господарського суду Харківської області від 23.02.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство ( ПАТ) "ВТБ Банк" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.02.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2011. В обґрунтування посилається на те, що суми заборгованості за вимогами ТОВ ТК "Російський продукт" на суму 483 565,00 та ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" на суму 2 820 759,19 грн., ТОВ"Клінта"  у розмірі 123530,00 грн. визнані та включені до реєстру вимог кредиторів всупереч вимогам ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Положеннями ч.2 ст.15 Закону передбачено у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

В процедурі банкрутства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів. Тобто, грошові вимоги конкурсних кредиторів повинні бути підтверджені відповідними та належними доказами. А в  залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість божника, суд може визнати або відхилити грошові вимоги.

Зміни підстав або предмету грошових вимог, збільшення розміру грошових вимог можливі лише в межах граничного строку, передбаченого ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.    

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" 13.01.2011 звернулося до суду із заявою з вимогами до боржника в сумі 3 343 802,99 грн. посилаючись на невиконання боржником зобов'язань вимог договору доручення № 01/03/07 від 01.03.2007, відповідно до вимог якого повірений (ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ") доручає, а повірений (ТОВ "Харкброксервіс" бере на себе зобов'язання заключити від свого імені та за рахунок повіреного договір купівлі-продажу автозапчастин з третьою особою.

Визнаючи вимоги ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" та включаючи їх до реєстру вимог кредиторів суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги підтверджуються договором  доручення № 01/03/07 від 01.03.2007, договором поставки № 01/02/07-ПР від 01.02.2077, договором зберігання № 01/01/07 ХРАН від 01.01.2007, актами звірки станом на 30.11.2010, видатковими накладними, актами здавання-приймання робіт (надання послуг), меморіальними ордерами.

13.01.2011 до господарського суду із заявою про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами у розмірі 232 530,03 грн.  звернулося ТОВ "Клінта", яке вказує, що заявлені вимоги виникли у зв'язку з невиконанням боржником вимог договору про надання бухгалтерських послуг від 25.04.2008 та договору суборенди житлових приміщень від 01.07.2009.

Визнаючи вимоги ТОВ "Клінта" та включаючи їх до реєстру вимог кредиторів суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги підтверджуються договором  про надання юридичних послуг № 2/08/10 від 02.08.2010, актом здавання-приймання робіт (наданих послуг), актом звірки станом на 02.08.2010.

13.01.2011 ТОВ "ТК "Російський продукт" до суду подано заяву з вимогами до боржника на суму 483565,00 грн., які обґрунтовані невиконання боржником умов договору доручення від 20.09.2010.

Судами попередніх інстанцій заявлені вимоги визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів боржника. При цьому суди зазначили, що вимоги ТОВ "ТК "Російський продукт" підтверджуються договором № 20/09-10 від 20.09.2010, меморіальними ордерами та актом звірки станом на 30.11.2010.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що   жодна з наведених кредиторських вимог не була досліджена судом першої інстанції, у відповідності до приписів процесуального Закону,  у тому числі,   ст.84 ГПК України.

Згідно з ч.6 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору  та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань не зараховується недоїмка, визначена на дату подання заяви до  господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Як вбачається з матеріалів справи, договори доручення, укладені між боржником та ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ"  та ТОВ "ТК "Російський продукт" є ідентичними за змістом, відповідно до довіритель (кредитори) зобов'язаний  забезпечити повіреного коштами для виконання доручення, а повірений (боржник) зобов'язаний від імені, за рахунок довірителя та в його інтересах укласти договір поставки товарів із продавцем, після виконання доручення передати усе належне майно довірителю. За виконання доручення повірений має право на винагороду, розмір якої визначається за домовленістю сторін.

Судами попередніх інстанцій не було надано правового аналізу грошовим вимогам кредиторів ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ"  та ТОВ "ТК "Російський продукт", оскільки  не з`ясували характер вимог кредиторів (майнові чи грошові),  правові підстави їх виникнення, не надали  аналізу документам, що представлені заявниками в підтвердження грошових вимог, факту передання кредиторам  боржнику  грошей саме  за договорами доручення.

Що стосується вимог ТОВ "Клінта", то колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій лише констатували наявність заборгованість за договором суборенди нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, від 01.07.2009. При цьому судами не були проаналізовані ні договір оренди, ні додані на підтвердження його виконання акти здачі –приймання робіт, в яких вказано про надання виконавцем були надані послуги по договору оренди № б/н від 01.07.2008.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на той факт, що внаслідок винесення ухвали про визнання вимог, кредитор набуває права брати участь у провадженні у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог  за рахунок майна боржника, що за своїм правовим змістом дорівнює  судовому рішенню про задоволення позову.   

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з вимог ст.ст. 14, 15 спеціального Закону, обов'язок надання правового аналізу поданих кредитором письмових  доказів,  підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру,  а також обов'язок  встановлення   підстав, розміру та моменту виникнення грошових вимог,  покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.    

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, суди попередніх інстанцій фактично ухилились від розгляду по суті та  надання правового аналізу вимогам кредиторів ТОВ ТК "Російський продукт", ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" та ТОВ"Клінта",  в порушення вимог ст. 43 ГПК України  не з`ясували характер вимог, правові підстави їх виникнення, не надали аналіз документам, що представлені заявниками в підтвердження своїх вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно визнання грошових вимог ТОВ ТК "Російський продукт", ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" та ТОВ "Клінта" до боржника є передчасними, не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України та  ч. 2 ст. 15 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим,  в цій частині судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа  в цій частині – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Харківська регіональна дирекція" задовольнити частково.

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 та ухвалу  господарського  суду  Харківської   області  від  23.02.2011  у   справі №  Б-39/119-10 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ", ТОВ ТК "Російський продукт" та ТОВ "Клінта" скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд господарського суду Харківської області.

       Головуючий                                                                         Хандурін М.І.

Судді                                                                                           Заріцька А.О.

                                                                                                    Коваленко В.М.