ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" серпня 2011 р.Справа № 5016/1590/2011(5/53)

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.,

секретар судового засідання  Марінова І.І.

за участю представників сторін 02.08.2011р.:

від Державної податкової інспекції у Миколаївському районі м. Миколаєва –Соколик А.Д.

від Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОВІРА”-  не з’явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Ценфинторг-Юг” –Цурік М.В.

від ліквідатора Шибко О.Л.- Шибко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської  

області

на постанову Господарського суду Миколаївської області

від 08.06.2011р.

у справі № 5016/1590/2011(5/53)

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОВІРА”

кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю „Ценфинторг - Юг”

Ліквідатор Шибко Олександр Леонідович

про банкрутство

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 20.07.2011р., яка надіслана учасникам процесу 21.07.2011 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 02.08.2011 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.  Згідно з частиною сьомою ст. 81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні, що відбулось 02.08.2011 р.  відповідно до вимог ст. 85 ГПК України, оголошено  вступну та резолютивну частини  постанови.

24.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Ценфинторг - Юг” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОВІРА” в порядку передбаченому ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якій просило порушити справу про банкрутство відсутнього боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОВІРА”; визнати  кредиторські вимоги ТОВ „Ценфинторг-Юг”- на суму 315000, 00 грн.; призначити  ліквідатором арбітражного керуючого Шибко О.Л. (ліцензія НОМЕР_1 від 23.12.2010р.).

Заява мотивована тим, що між ТОВ „Ценфинторг-Юг” та ТОВ „ДОВІРА” 10.02.2011р. було укладено договір позики за № 10/02-фп, за умовами якого кредитор зобов’язався погасити заборгованість до 17.02.2011р. Проте в порушення умов договору боржник свої зобов’язання за договором в повному обсязі не виконав.

Відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2011р. по справі № 5016/418/2011(16/30) на користь ТОВ „Ценфинторг-Юг” стягнуто з ТОВ „ДОВІРА”  заборгованість у сумі 315 000, 00 грн.

Зазначене рішення виконано не було, що і стало підставою для звернення кредитора до Відділу державної виконавчої служби про примусове виконання судового рішення.

На даний час ТОВ „ДОВІРА” за юридичною адресою не знаходиться, що і підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 12.05.2011р.

На думку заявника ці обставини і стали підставою для звернення до господарського суду з відповідною заявою щодо визнання  ТОВ „ДОВІРА”  банкрутом, як відсутнього боржника.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2011р. (суддя Міщенко В.І.) визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОВІРА” (57121, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Кринички, вул. Косарева, 1, код. 31091852) – банкрутом; визнано грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Ценфинторг-Юг” до банкрута  Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОВІРА” у сумі 318 386, 00 грн.; відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ „ДОВІРА”-арбітражного керуючого-Шибко О.Л. (АДРЕСА_1, ліцензія НОМЕР_1 від 23.12.2010р.); зобов’язано призначеному ліквідатору здійснити процедуру ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з вищезазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Миколаївській області звернулась до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2011р. у справі № 5016/1590/2011(5/53) та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови господарським судом невірно витлумачені приписи ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його  банкрутом”, а саме „змістовний аналіз вищенаведеної законодавчої норми дає підстави дійти  висновку, що законодавець надав можливість звернутися кредитору до господарського суду з відповідною заявою у порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” лише при наявності декількох ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, про що свідчить  словосполучення „а також””.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що в свою чергу, в спростування наявності ознак, передбачених ст.52 вказаного закону, повідомляє, що вказаний банкрут відзвітував до ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області у лютому 2011р.

Апелянт також зазначає, що вказане свідчить, що ознаки, які передбачені нормою ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” для визнання ТОВ „ДОВІРА” на підставі вказаної статті банкрутом у суду були відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню з огляду на  наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2011р. по справі № 5016/418/2011(16/30) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОВІРА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ценфинторг-Юг” грошову суму у розмірі 315 000, 00 грн., як боргу, державне мито в сумі 3150 грн. та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. (а.с.8-10).

Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2011р. вбачається, що зазначений наказ був виданий на виконання вищезазначеного судового рішення.

З наявної в матеріалах справи постанови  ВДВС Миколаївського районного управління юстиції  від 29.04.2011р. вбачається, що на виконання вищезазначеного наказу господарського суду відкрито виконавче провадження  ВП №26221344. (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 12.05.2011р. боржник Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОВІРА” за юридично адресою не знаходиться. (а.с.13).

Таким чином, відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з приписами статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”  в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 зазначеного Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до реєстру, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Згідно з приписами статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” передбачено порядок та підстави для внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Твердження апелянта стосовно того, що судом  не перевірено доводів заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ „ДОВІРА” у відповідності до ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” апеляційним судом не приймаються до  уваги виходячи з вищенаведеного  та враховуючи  наступне.

Так, відповідно до приписів пункту 1 статті 52 Закону  України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у контексті вказаної норми при розгляді справи про визнання відсутнього боржника банкрутом за правилами статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи, факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням, неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону   України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду в тому, що вимоги кредитора підтверджуються матеріалами справи,  та боржник неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредитором щодо погашення заборгованості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заявником до заяви про порушення провадження у справі про визнання банкрутом відсутнього боржника надано докази, що свідчать про ознаки відсутнього боржника, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.  

Наведене вище свідчить про обґрунтованість прийнятого оскаржуваного судового рішення господарським судом та унеможливлює задоволення скарги, оскільки саме відповідні процесуальні дії суду що передумовлені порушенню справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” виконані у повному обсязі, а саме наявними у справі доказами підтверджено  відсутність боржника за юридичною адресою.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того згідно приписів п.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні в постанові суду обставини, а отже, відповідно до  вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що  оскаржувана постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому  підстави для її зміни або скасуванню відсутні.

                 Керуючись ст.ст. 85,  99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2011р. у справі № 5016/1590/2011(5/53) –залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області –без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя
Жеков В.І.

Судді Картере В.І.

Пироговський В.Т.

Повий текст постанові підписано 04.08.2011р.