ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2011 р.Справа № 1/58/5022-954/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Чопко Ю.О.             

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 , с. Соколів Теребовлянського району Тернопільської області

до відповідача Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області

про стягнення 710 587 грн. 82 коп.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю

Відповідача : ОСОБА_3, юрисконсульт

          В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їхо процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

        Фізична особа –підприємець ОСОБА_1, с. Соколів Теребовлянського району Тернопільської області звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області –710 758 грн. 82 коп., з яких: 540 850 грн.53 коп. заборгованості, 77214 грн. 80 коп. штрафу, 48691 грн.36 коп. пені. 34398 грн.09 коп. індексу інфляції, 9424 грн.13 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від  13.07.2011р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 27.07.2011р. на 16 год. 00 хв.

Повноважним представником позивача в судове засідання 27 липня 2011 року  подано заяву б/н та дати про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені , індексу інфляції та 3% річних,таким чином просить стягнути  з відповідача на користь позивача станом на день розгляду справи суму заборгованості в розмірі 540850 грн. 53 коп.. штрафу в сумі 77214 грн.80 коп., пені в розмірі 54892 грн.62 коп., індекс інфляції в розмірі 36669 грн.66 коп., 3% річних в розмірі 10624 грн.38 коп.

          Розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені , індексу інфляції та 3% річних станом на день розгляду справи , враховуючи, що така заява подана останнім відповідно до вимог ст.22 ГПК України, до прийняття рішення у справі, а тому приймаються судом і спір вирішується відповідно до збільшених  позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти розгляду позову з врахуванням збільшення позовних вимог не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши представлені докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

28 жовтня 2008 року між Фізичною особа –підприємцем ОСОБА_1, с. Соколів Теребовлянського району Тернопільської області, який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (надалі –позивач), з однієї сторони,  та Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області (надалі –відповідач), в особі заст. директора ОСОБА_2, який діяв на підставі Довіреності, з другої сторони, було укладено Договір на поставку продукції  № 0038/10/2008 (надалі –Договір). У відповідності до умов даного договору Постачальник (позивач) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити і передати у власність Покупцю (відповідачу) зерно вологої та сухої кукурудзи, пшениці, жита, ячменю (надалі товар) в кількості 20 000 тонн, а Покупець зобов"язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

 Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту Договору він по своїй правовій природі є договором поставки, і, на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю –продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання вищезазначеного Договору позивач протягом жовтня, листопада 2010р. поставив в адресу відповідача зерно вологої кукурудзи в кількості 570,86 тон та сухої кукурудзи в кількості 18,2 тон на загальну суму 772 148 грн.00 коп., що підтверджується належним чином завіреними копіями документів, що знаходяться в матеріалах справи, а саме специфікаціями № 4 від 01.10.2010р. та № 5 від 01.11.2010р., накладними № 6 від 21.10.2010р., № 7 від 13.11.2010р., № 8 від 23.11.2010р. на підставі довіреностей № 0474 від 21.10.2010р., № 0528 від 03.11.2010р. № 0529 від 13.11.2010р.

Пунктом 2.4. Договору сторони узгодили, що перевірка якості товару здійснюється лабораторією Покупця з обов"язковою присутністю повноважного представника Постачальника. За результатами лабораторних досліджень складається акт приймання Товару по якості, який є невід"ємною частиною даного Договору. Право власності на Товар та всі ризики переходять до Покупця в момент його отримання від транспортної організації або на складі Покупця (п.3.5 Договору).

Сторони узгодили, що ціна однієї тони Товару вказується в специфікаціях, які являються неві"ємною частиною даного Договору та укладаються безпосередньо перед початком відвантаження. Розрахунки за Товар Покупець здійснює про факту поставки кожної окремої партії товару на протязі 3-х днів шляхом безготівкових розрахунків (п.4.1,4.2,4.3 Договору).

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його  умов не допускається.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, отриманий протягом жовтня-листопада 2010р. товар оплатив частково, перехувавши Постачальнику 02.12.2010р.,17.12.2010р.,30.12.2010р. кошти в сумі 240000 грн., тим самим порушивши умови договору щодо  здійснення  розрахунків про факту поставки кожної окремої партії товару на протязі 3-х днів, таким чином заборгувавши позивачу   540850 грн.53 коп.

01.03.2011р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію  за № 25 із вимогою перерахувати суму боргу, однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На вимогу позивача сторони провели звірку взаєморозрахунків, склавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2011р., в якому відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 540 850 грн.53 коп. шляхом підписання акту уповноваженим представником позивача.

На день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повну оплату вартості отриманого товару в жовтні-листопаді 2010р. відповідачем суду та позивачу не надано, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 540 850 грн.53 коп.

На виконання п.5.2 Договору та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який  прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час  прострочення, що за розрахунками позивача і з врахуванням клопотання позивача щодо збільшення розміру позовних вимог за період з 10.12.2010р. по 27.07.2011р.. становить 36669 грн. 66 коп. та 3% річних, що за розрахунками позивача і з врахуванням клопотання позивача щодо збільшення розміру позовних вимог за період з 10.12.2010р. по 27.07.2011р. становить 10624 грн. 38 коп.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення.

         Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”   № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що “платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”.  А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

      В пункті 5.2  Договору сторони передбачили, що  за прострочення або несплату поставленого товару Покупець зобв"язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу. В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з  10.08.2010 року по 30.06.2011 року в сумі  54 892 грн. 62 коп.

          Однак, згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано. Тобто нарахування пені повинно здійснюватися  лише за період з 10.08.2010р. по 10.02.2011р. і за цей період розмір пені становить 42030 грн. 71 коп.   В задоволенні позову в іншій частині пені, нарахованої позивачем, слід відмовити.

Крім того,  пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення або несплату  поставленого товару Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10% від вартості поставленої партії, що становить 77214 грн. 80 коп.  Разом з тим, стаття 61 Конституції України забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.  Пеня і штраф належать до одного виду відповідальності, а саме, до цивільно-правової відповідальності.  Відтак, стягнення з відповідача одночасно і пені, і штрафу протирічить Конституції.  В задоволенні позову в частині стягнення штрафу слід відмовити.

За таких обставин справи та у відповідності до вимог ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України та ст.ст.33,34 ГПК України позовні вимоги задовольняються частково, а саме в частині 540850 грн. 53 коп. заборгованості, 42030  грн. 71 коп. пені, 36669 грн. 66 коп. сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 10624 грн. 38 коп. 3% річних.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 48, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

          1.Позов задовольнити частково.

 2.Стягнути з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод", с. Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 00375088) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, с. Соколів Теребовлянського району Тернопільської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) -  540850 (п"ятсот сорок тисяч вісімсот п"ятдесят) грн. 53 коп. заборгованості, 42030 (сорок дві тисячі тридцять) грн. 71 коп. пені, 36669 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят дев"ять) грн. 66 коп. суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 10624 (десять тисяч шістсот двадцять чотири) грн.38 коп. 3% річних, 6561  (шість тисяч п"ятсот шістдесят одну) грн. 93 коп. в повернення державного мита та 206 (двісті шість) гривень 38 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

          Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.  

Повний текст рішення  виготовлено 29 липня 2011р.

          Суддя                                                                                          Ю.О. Чопко