АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1568 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія на ухвали - Колода Л.Д.
Доповідач в апеляційній Інстанції - Бородійчук В.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" серпня 2006 р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Бородійчука В.Г., Корнієнко Н.В.
при секретарі Шульга Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2006 р. по справі за скаргою акціонерів закритого акціонерного товариства «Юність», третя особи ЗАТ «Юність» м. Черкаси, Черкаське обласне управління юстиції на дії відділу державної виконавчої служби Соснівського району м. Черкаси.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши учасників процесу, колегія суддів, -
встановила:
Акціонери ЗАТ "Юність" 29.10.2003 року звернулись до суду із скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Соснівського району м Черкаси. В скарзі вказують, що 29.10.2003 року о 10 годині начальник відділення державної виконавчої служби Соснівського районного управління юстиції Денисов Г.В. з групою осіб та за підтримкою працівників міліції увірвались в приміщення магазину "Юність", зупинили роботу підприємства, перекрили входи в приміщення, відключили засоби зв'язку, застосовуючи фізичну силу до працівників товариства та голови правління відібрали документи та реквізити ЗАТ "Юність" ( штамп, печатку), влаштували обшук голови правління. Свої неправомірні дії Денисов Г.В. пояснив необхідністю виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 11.11.2002 року про передачу майна товариства акціонеру ОСОБА_10. Дії Денисова Г.В. та його підлеглих вважають незаконними і такими, що суперечать Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", „ Державну виконавчу службу". Цивільно-процесуальному кодексу України. Акціонери та працівники товариства не були повідомлені про наступне виконання, не було надано терміну для добровільного виконання рішення, не вручена копія постанови про відновлення виконавчого провадження, не роз'яснено права та обов'язки, не надана можливість заявити відвід державному виконавцеві Денисову Г.В., який особисто зацікавлений в даній справі та передачі майна товариства стороннім особам. Дії ДВС є незаконними, так як рішення суду, що виконувалось відноситься до категорії не майнових спорів та повинно виконуватися у відповідності з вимогами ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження ". В зв'язку цим просили суд негайно припинити незаконні дії ДВС та зупинити виконавче провадження по виконанню рішення суду до вирішення скарги.
26.12.2005 року акціонери ЗАТ "Юність" письмово пояснили свої вимоги щодо дій державної виконавчої служби і вважали, що ДВС при виконанні рішення вийшла за межі своїх повноважень, оскільки рішення носило зобов'язальний характер, також не повідомила про відновлення виконавчого провадження, не надала строк на добровільне виконання рішення, не повідомила про час, дату та місце примусового виконання рішення, не було роз'яснено їх права і обов'язки, тому ніхто не мав можливості заявити відвід державним виконавцям . В зв'язку з цим просили визнати незаконними дії державних виконавців Соснівського відділення ДВС м. Черкаси 29.10.2003 року. Поновити права скаржників, повернувши сторони виконавчого провадження в стан, який мав місце до початку виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 11.11.2002 року, а саме: зобов'язати державну виконавчу службу Соснівського району м. Черкаси повернути сторони виконавчого провадження в попередній стан і передати штамп, печатку, активи і пасиви ЗАТ "Юність" єдиному законно обраному голові правління ЗАТ "Юність" ОСОБА_1 та членам правління, які були обрані на загальних зборах товариства 23.05.2003 року. Зобов'язати ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших працівників ЗАТ "Юність" не чинити перешкод в передачі штампу, печатки, активів, пасивів та всього майна ЗАТ "Юність" правлінню товариства, обраному 23.05.2003 року.
В попередньому судовому засіданні 7.04.2006 року заявники уточнили підстави скарги від 29.10.2003 року та подали заяву. Свою заяву мотивують тим, що з огляду на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 13 березня 2006 року вважають за необхідне уточнити вимоги щодо дій державної виконавчої служби 29 жовтня 2003 року. Вважають незаконними такі дії державної виконавчої служби, яка вийшла за межі наданих їй повноважень і в примусовому порядку виконала рішення суду, яке носило зобов'язальний характер. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2002 року носило зобов'язальний характер, резолютивна частина цього рішення звучить так : зобов'язати голову правління ЗАТ „ Юність" ОСОБА_1 передати штамп, печатку ... акціонеру ОСОБА_10. В рішенні не зазначено, що суд дає дозвіл на примусове відібрання названих речей і примусову передачу майна товариства акціонеру ОСОБА_10 або ОСОБА_9. Відповідно до ч. З ст. 76 Закону України „Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87- порушує клопотання про кримінальну відповідальність боржника. Якщо виконання рішення неможливо після вжиття всіх передбачених законом заходів, виконавчий документ повертається до суду без виконання. Неможливість виконання в даному випадку повинна трактуватись за нормами п. З ст. 37, а виконання обов'язків боржника як таке, що не допускає правонаступництва. Державний виконавець вжив всі передбачені ст. 76 дії щодо виконання рішення Київського районного суду м. Полтави про зобов'язання вчинити певні дії: на ОСОБА_1 були накладені штрафи, 29 .05. 2003 року складено акт про неможливість виконання. 30.05. 2003 року направлено подання в прокуратуру про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності Постановою прокуратури Соснівського району відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з тим, що рішення суду носить неконкретний характер. Державний виконавець Скрипник В.А., якому було доручене виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2002 року, не знав яким чином виконувати це рішення, тому ним 15 травня
2003 року направлено подання до Київського районного суду м. Полтави про зміну
порядку і способу виконання цього рішення в порядку, передбаченому ст. 33 Закону
України „ Про виконавче провадження". Незважаючи на те, що Київський районний судповернув подання без розгляду, що давало державному виконавцю підстави для
зупинення виконавчого провадження ( ч.І ст. 35). Скрипник В. А. наданим законом правомне скористався і вдався до порушення прав акціонерів шляхомзастосування незаконних заходів до виконання незаконного судового рішення. Не було повідомлено про відновлення виконавчого провадження, не надано строку надобровільне виконання судового рішення, порушені ст.ст. 76, 24 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до г. 76 названого Закону після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання судового рішення.
Ці вимоги закону виконані не були : повідомлення державної виконавчої служби про
добровільне виконання, направлене ОСОБА_1 24.10.2003 року, було отримане нею під час примусового виконання 29.10. 2003 року, що виключало добровільне виконання, а також можливість оскаржити дії державного виконавця або заявити йому відвід. Те, щотакі неправомірні дії були умисними, свідчить те, що 27.10.2003 року державним виконавцем була видана постанова про залучення працівників міліції, тобто „захват" приміщення всупереч всім вимогам закону планувався заздалегідь. Заявники не були повідомлені про час примусового виконання - не отримали передбаченого Законом повідомлення державної виконавчої служби про час і місце проведення виконавчих дій. Ці обставини є загальновідомими і не заперечуються відповідачем. За наявності таких подій - раптове , без дотримання вимог закону та необхідного попередження, виконання рішення суду за допомогою багатьох осіб та органів міліції акціонерам ніхто не роз'яснив їх права і обов'язки підпису акціонерів і ОСОБА_1, щодо цього не має, не надав можливості заявити відвід держаним виконавцям, як це передбачено законом. Під час проведення виконавчих дій майно товариства переписувалось і передавалось невідомими особами. В той же час, всі акціонери, які працювали в ЗАТ „ Юність" були матеріально - відповідальними особами, тобто несли персональну ну відповідальність за передані їм матеріальні цінності. Ці особи не були присутні під час проведення виконавчих дій. ОСОБА_1, як голова правління, не могла бути присутньою при проведенні виконавчих дій кількома державними виконавцями. Таким чином, яке майно і кому передано до цього часу не відомо. Під час проведення виконавчих дій державному виконавцеві і начальнику державної виконавчої служби Денисову Г.В. була надана ухвала Придніпровського районного суду від 29.10.2003року про зупинення виконавчого
провадження до вирішення судом скарги акціонерів ЗАТ „ Юність" на дії державного виконавця. Ця ухвала була доставлена на місце виконання між 12 і 13 годинами, тобто до закінчення виконавчого провадження. Денисов Г.В. відмовився отримати ухвалу суду, проігнорував те, що вимоги суду були йому проголошені. При наявності ухвали суду про зупинення виконавчих дій, державний виконавець повинен був їх зупинити, чого не зробив, порушивши положення ст. 129 Констатації України, ст. 14 ЦПК України ( в редакції 1963 проявив зневагу не тільки до акціонерів, а і до судової влади в цілому.
Наведене переконливо свідчить про упереджене ставлення до виконання названого рішення суду з боку державних виконавців, прагнення державної виконавчої служби Соснівського району за будь - яку ціну виконати рішення на користь другої сторони, нехтуючи нашими правами, що є беззаперечним порушенням вимог ст. 5, щодо неупередженості цього виконавця, та ст. 7, щодо використання державним виконавцем своїх прав у точній відповідності до закону і недопущення порушень прав громадян. Заявники вважають, що повністю довели, що при виконанні незаконного судового рішення були допущені порушення вимог Закону України „ Про виконавче провадження", вимог Конституції України, цивільного процесуального законодавства. Заявники засновники і власники ЗАТ „Юність" протягом двох років позбавлені можливості користуватись викупленим ними приміщенням магазину, заробляти на життя на робочих місцях, які самі створили для себе. Всі вони звільнені з роботи, позбавлені єдиного джерела існування. Відповідно до ст. 8, 13,19,21,22,55 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності., права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Будь яке порушене право підлягає поновленню судом. Тому просять суд поновити їх права, які були до проведення неправомірного виконання незаконного судового рішення : зобов'язати державну виконавчу службу Соснівського району м. Черкас повернути сторони виконавчого провадження в попередній стан і передати штамп, печатку, активи і пасиви ЗАТ „ Юність" єдиному законно обраному голові правління ЗАТ „ Юність" ОСОБА_1 та членам правління, які були обрані на загальних зборах товариства 23 травня 2003 року. Це єдине рішення загальних зборів, яке не оскаржене і є чинним. Решта рішень загальних зборів оскаржена заявниками або ОСОБА_9. Зобов'язати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших працівників ЗАТ „ Юність" не чинити перешкод в передачі штампу, печатки, активів, пасивів та всього майна ЗАТ „Юність" правлінню товариства, обраному 23 травня 2003 року. Рішення суду просять допустити до негайного виконання, так як рішення Київського районного суду м. Полтави від 11.11. 2002 року скасоване ухвалою Верховного Суду України від 31 серпня 2005 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду від 29 червня 2006 року в задоволенні скарги, відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою апелянти просять її скасувати і постановити нову ухвалу, якою повністю задовольнити їхні вимоги.
Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Судом встановлено, що 7.05.2003 р. до відділу державної виконавчої служби Соснівського району м. Черкаси надійшов виконавчий лист із Київського районного суду м. Полтави про виконання рішення суду від 11.11.2002 р. в частині передачі матеріальних цінностей правлінням товариства ОСОБА_10.
Відповідно до даного листа було відкрито виконавче провадження і надіслано вимогу на адресу голови правління ЗАТ «Юність» .
Правління ЗАТ «Юність» відмовилось в добровільному порядку виконувати рішення суду , про що було складено акт від 14.05.2003 р. На протязі з 14.05.2003 р. по 24.10.2003 р. адміністрація ЗАТ «Юність» ухилялась від виконання рішення, про що свідчать наявні акти. 24.10.2003 р. заступник начальника відділу ДВС надіслав в ЗАТ «Юність» чергову вимогу про виконання рішення.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави допущено до негайного виконання рішення в частині передачі матеріальних та грошових цінностей правлінням товариства ОСОБА_10.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» негайному виконанню підлягають рішення у випадках, якщо негайне виконання передбачено самим рішенням.
Таким чином, доводи заявників про те, що їм не було вручено постанову про відкриття виконавчого провадження та не надано термін на добровільне виконання не є підставою для визнання дій ДВС незаконними.
На момент виконання судового рішення воно не було скасовано вищестоящим судом, а тому ДВС діяла на законних підставах відповідно до вимог Заокну України «Про виконавче провадження», що підтверджується постановою Міністерства юстиції України від 10.11.2003 р.
В матеріалах справи відсутні докази того, що при виконанні судового рішення зі сторони ДВС застосовувався фізичний вплив відносно адміністрації і акціонерів ЗАТ «Юність», було пошкоджено обладнання магазину.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду грунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам діючого законодавства.
Доводи апелянта спростовуються наявними у справі доказами, які були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги. А тому, керуючись ст. 312 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити. Ухвалу Придніпровського районного суду від 29 червня 2006 р. залишити без змін. Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2 місячний строк.