ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
28.07.2011Справа №5002-34/2754-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз"
(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 52 кв.392,
99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 16,
99053, м. Севастополь, вул. Л.Чайкіної, 25 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Далі ЛТД"
(95493, м Сімферополь, Московське шосе 9-й км)
про стягнення 77081,57грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 15.12.2008р.;
від відповідача – ОСОБА_2 за довіреністю від 05.08.2010р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Далі ЛТД" 77 081, 57грн., у т.ч. 43 304,36грн. основної заборгованості 12 991,27грн. пені, 20 786,04грн. штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за умовами договору купівлі-продажу №58 від 01.01.2011р. в частині оплати переданого йому товару (рибної продукції) відповідно до видаткових накладних №0-000166, №0-000167 від 26.05.2011р.
До початку розгляду справи по суті, позивачем подано заяву про збільшення розміру заявлених вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 43 304,26грн. основної заборгованості, 12 991,27грн. пені та 30 312,98грн. штрафу (а.с.28).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем подано заяву відповідно до якої повідомлено про погашення відповідачем основної заборгованості та якою фактично збільшено заявлені вимоги в частині штрафу до 36 817, 48грн. та пені до 20 094,27грн.
Заяви позивача в частині збільшення позовних вимог не прийняті судом до розгляду, оскільки позивачем, в порушення вимог ч.3 ст.46 ГПК України, не надано доказів сплати державного мита із збільшеної частини позовних вимог.
Відповідач у справі – ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Далі ЛТД" у відзиві на позов просить провадження у справі припинити. При цьому, відповідач вказує, що:
- основна заборгованість повністю погашена у липні 2011р.;
- сторонами не досягнуто згоди щодо встановлення відповідальності за порушення зобов’язань в частині оплати у вигляді штрафу та пені, які позивач просить стягнути, оскільки договір від імені відповідача укладено з протоколом розбіжностей і такий договір діє з урахуванням таких розбіжностей.
Представник позивача заявлені вимоги в частині стягнення з позивача штрафних санкцій підтримав у повному обсязі, представник відповідача просив провадження у справі припинити з мотивів, викладених у відзиві на позов.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01.01.2011р. між сторонами у справі – ТОВ «Ред Ноуз» та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Далі ЛТД» підписано договір купівлі-продажу №58.
Даний договір підписано відповідачем з протоколом розбіжностей, про що зазначено у тексті такого договору (а.с.9).
Як з’ясовано під час розгляду даної справи, протокол розбіжностей як самостійний документ сторонами не складався; відповідна пропозиція відповідача щодо укладення такого договору з урахуванням іншої редакції його розділу 4 «відповідальність сторін» викладена на самому тексті договору, що не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до такої пропозиції відповідач пропонував відповідний розділ договору викласти у редакції, згідно якої відповідальність сторін визначається відповідно до ст.625 ЦК України.
Протокол врегулювання розбіжностей до договору, як передбачено ч.6 ст.181 ГК України, сторонами не складався.
В силу ч.1 ст.646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Отже, підписання договору з протоколом розбіжностей свідчить про висловлення пропозиції відповідачем про укладення відповідного договору з урахуванням його (відповідача) редакції п. 4, яка викладена на тексті вказаного договору.
Однак, досягнення згоди щодо такої редакції також не надано.
Так, згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду даної справи, позивачем фактично здійснена поставка товару, що підтверджується видатковими накладними №0-000166, №0-000167 від 26.05.2011р., а товар прийнятий представником відповідача, повноваження якого підтверджені довіреністю ДЛ-1708 (а.с.10).
Таким чином, відсутні підстави вважати, що між сторонами не виникли зобов’язальні відносини, факт виникнення яких підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними, довіреністю, актом звірки, наданим відповідачем та іншими, зібраними у справі письмовими доказами.
З огляду на викладене, враховуючи факти виконання зобов’язань сторонами, суд вважає відповідний договір укладеним з урахуванням пропозиції відповідача, оскільки після її висловлення позивачем здійснені дії, направлені на виконання зобов’язань за договором, а саме переданий відповідачу товар, а відповідачем прийнятий товар та частково оплачений.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, позивач (продавець) взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача (покупця) належний йому товар, а покупець – прийняти товар та оплатити відповідно до умов укладеного договору (а.с. 9).
Договором встановлено, що він діє до 31.12.2012р. (п. 7.1. договору).
Згідно п. 1.2. договору товар передається у власність згідно накладної, з сертифікатами відповідності (або іншими документами, що посвідчують якість товару), що додаються до неї.
Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару (п. 3.1. договору).
Відповідно до видаткових накладних №№ О-000167, О-000166 від 26.05.2011р. позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 43304,26 грн. (а.с. 7-8).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язку щодо оплати коштів за отриманий згідно вказаних видаткових накладних товар, а також застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору та нормами діючого законодавства.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про наявність заборгованості за поставлений товар у розмірі 43 304,26грн.
Однак, до прийняття рішення у даній справі відповідачем повністю погашено суму основного боргу у розмірі 43304,26 грн., на підтвердження чого представником відповідача надано платіжні доручення № 1298 від 01.07.2011р, № 1423 від 14.07.2011р., № 1507 від 22.07.2011р., № 1535 від 27.07.2011р. (а.с. 56-59).
Позивачем, згідно заяви про уточнення позовних вимог, не оспорюється факт погашення відповідачем суми основного боргу.
З огляду на викладені обставини, спір у відповідній частині між сторонами на момент прийняття рішення у даній справі відсутній, тому, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення 43304,26 грн. основної заборгованості підлягає припиненню.
Так, позивач, просить суд стягнути з відповідача 12 991,27 грн. пені та 20 786,04 грн. штрафу.
В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.
Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Між під час розгляду спору у даній справі позивачем не доведено досягнення сторонами згоди у належній формі – письмовій щодо встановлення відповідальності за порушення зобов’язань за договором у вигляді неустойки.
При цьому, заявляючи відповідні вимоги позивач посилається на редакцію п. 4 договору, яка передбачає відповідальність продавця за прострочення оплати товару у вигляді штрафу: до 5 днів прострочення – 1%, більше 5 днів – 2% за кожен день такого прострочення, але не більше 70% від суми даної поставки.
Втім, як зазначалось вище, відповідний договір укладено відповідачем з протоколом розбіжностей, які стосувались саме ст.4 договору. Так, відповідач пропонував викласти відповідну статтю договору у іншій редакції, яка визначає відповідальність сторін за невиконання умов договору, передбачену ст. 625 ЦК України.
При цьому, доказів узгодження сторонами у письмовій формі умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки за невиконання зобов’язань в частині оплати товару у встановлений строк у подальшому сторонами не надано.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача 12 991,27грн. пені та 20 786,04грн. штрафу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, з урахуванням того, що спір в частині основної заборгованості виник у зв’язку з неправомірними діями відповідача, а саме у розмірі відповідно: 433,04 грн. та 117,99 грн.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення складено 02.07.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Далі ЛТД" 43 304,26 грн. основної заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" провадження у справі припинити.
2. В іншій частині позову відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Далі ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Ноуз" 433,04 витрат, понесених позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та 117,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.