ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" серпня 2011 р.Справа № 5016/1431/2011(8/47)
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого Андрєєвої Е.І.,
Суддів: Лашина В.В.,
Мацюри П.Ф.,
При секретарі Подуст Л.В.,
(на підставі розпорядження В.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 453 від 01.08.2011р. у даній справі проведено заміну судді Ліпчанської Н.В. на суддю Лашина В.В.)
за участю представників сторін:
від позивача –Ніколенко Г.Д.,
від відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.06.2011р.
по справі № 5016/1431/2011(8/47)
за позовом Фермерського господарства „Ольво”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 6 511,41 грн.,
встановив:
13.05.2011р. Фермерське господарство „Ольво” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5000,00 грн. боргу, 425,67 грн. –пені, 873,24 грн. інфляційних втрат, 258,40 грн. –3% річних.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.06.2011р. (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ФГ „Ольво” 5000,00 грн. боргу, 253,08 грн. пені, 755,70 грн. інфляційних втрат, 204,24 грн. –3% річних, 97,33 грн. державного мита та 225,19 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування послався на порушення норм матеріального та процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та на те, що висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, є помилковим та такими, що не відповідають обставинам справи.
Представник відповідача своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Свідченням тому є відповідне повідомлення. Приймаючи до уваги вимоги ст. 75 ГПК України, судова колегія вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та що встановлено місцевим судом, 24.03.2009р. між ФГ „Ольво” (Позикодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений договір фінансової позики.
Відповідно до п.1.1. договору Позикодавець передає Позичальнику грошову позику в сумі 5000,00 грн. протягом періоду –з 24 по 27 березня 2009 року, а Позичальник зобов’язується повернути вказану суму в повному обсязі до 30.12.2009р.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що повернення суми позики буде здійснено Позичальником шляхом перерахувань на поточний рахунок або внесення в касу Позикодавця в термін до 30.12.2009р. на суму фактично одержаної позики.
Відповідно до п.2.3 договору цей договір вважається укладеним з моменту зарахування першої частини від загальної суми позики на поточний рахунок Позичальника або видачі готівки Позичальнику.
Пунктом 3.1 договору визначено, що Позичальник за несвоєчасне перерахування (повернення) позики, згідно п.2.2. договору, сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
На виконання умов договору, ФГ „Ольво” платіжним дорученням № 8 від 25.03.2009р. перерахувало на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 5000,00 грн. (а.с.15) та виставило останньому рахунок № 1 від 25.03.2009р. (а.с.16). Даний рахунок ФОП ОСОБА_1 одержав без заперечень, про свідчить його підпис та печатка.
В зв’язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 у визначений у договорі строк одержані кошти не повернув, ФГ „Ольво” звернулось до Позичальника з претензією від 07.06.2010р. № 1 з вимогою розрахуватись по даному договору в строк до 15.06.2010р.
Пославшись на те, що ФОП ОСОБА_1 на претензію не відповів, грошові кошти не сплатив, 13.05.2011р. ФГ „Ольво” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з боржника 5000,00 грн. заборгованості.
Крім основної суми боргу, ФГ „Ольво” у позовній заяві просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 425,67 грн. пені, 873,24 грн. інфляційних втрат, 258,40 грн. –3% річних, однак, як вбачається з розрахунку заявлених вимог, наданого до позовної заяви, позивач при розрахунку 3% річних зазначив 212,50 грн.
30.05.2011р. відповідач надав відзив, в якому не погодився з заявленим позовом, а тому просив його залишити без розгляду (а.с.31-32). В обґрунтування вимог послався на те, що 5000,00 грн. були перераховані позивачем на банківський рахунок, який відкрито ОСОБА_1 не для здійснення підприємницької діяльності, а як фізичній особі. В зв’язку з чим відповідач вважає, що у нього, як суб’єкта підприємницької діяльності відсутні обов’язки по оплаті даної суми. Крім того, відповідач послався на те, що претензії від позивача він не одержував.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено надання на підставі договору 24.03.2009р. фінансової позики позивачем у сумі 5000,00 грн. та отримання її відповідачем, а також її неповернення останнім у визначений у договорі строк, а оскільки зобов’язання на підставі ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, суд в цій частині задовольнив позов ФГ „Ольво”, стягнувши з ФОП ОСОБА_1 5000,00 грн. боргу.
Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевий суд виходив з вимог ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Як правильно зазначив суд, за розрахунками позивача, що містяться в матеріалах справи, за період з 31.12.2009р. по 12.05.2011р. інфляційні втрати складають 873,24 грн., а 3% річних –212,50 грн., але, суд, перевіривши надані розрахунки, встановив, що розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період становить 755,70 грн., а 3% річних - 204,24 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий суд задовольнив вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних –частково.
Вирішуючи позов в частині стягнення нарахованих позивачем на підставі п. 3.1 договору пені, місцевий суд виходив з вимог ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України.
Суд правильно встановив, що позивач просив стягнути з відповідача 425,67 грн. пені за період з 01.01.2010р. по 12.05.2011р., однак, прийнявши до уваги приписи ч.6 ст. 232 ГК України, суд правомірно задовольнив пеню частково, у розмірі 253,08 грн.
Перевіривши зроблені місцевим судом розрахунки, судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та розміром стягнень.
Оскаржуючи рішення, апелянт послався на те, що висновки суду про обґрунтованість заявлених ФГ „Ольво” вимог є помилковими, так як суд не взяв до уваги докази, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, а саме:
- те, що гроші були перераховані позивачем на банківський рахунок, який відкрито ОСОБА_1 не для здійснення підприємницької діяльності, а як фізичній особі. В зв’язку з чим відповідач вважає, що у нього, як суб’єкта підприємницької діяльності відсутні обов’язки по оплаті даної суми.
- претензію він від позивача не одержував, а тому, на його думку позивач не вжив заходів досудового врегулювання господарських спорів.
- суд безпідставно залишив без уваги вимоги про припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Однак з даними доводами апелянта судова колегія погодитись не може, оскільки вони є безпідставними та спростовуються матеріалами, справи, а саме рахунком № 1 від 25.03.2009р., який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою і в даному рахунку відповідач виступає як суб’єкт підприємницької діяльності; платіжним дорученням № 8 від 25.03.2009р., за яким гроші були перераховані відповідачу також як суб’єкту підприємницької діяльності, а також підтверджується тим, що відповідач проти одержання 5000,00 грн. не заперечує.
Не можуть бути підставою для скасування рішення посилання скаржника на те, що він не одержував претензію, так як про вимогу ФГ „Ольво” про стягнення з відповідача коштів він був обізнаний безпосередньо через наявність відповідного позову.
Не можуть бути взяті до уваги й посилання апелянта на те, що суд безпідставно залишив без уваги його вимоги про припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, оскільки у суду не було підстав для даних процесуальних дій.
На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що вказані висновки першої судової інстанції є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.06.2011р. у справі № 5016/1431/2011(8/47) залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.
Головуючий суддя Е.І.Андрєєва
Судді: В.В. Лашин
П.Ф. Мацюра
Постанова підписана 03.08.2011р.