ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" липня 2011 р.Справа № 5/29/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Жекова В.І.,
Суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.,
секретар судового засідання Марінова І.І.
за участю представників сторін 27.07.2011 р.:
від боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - не з’явився
від кредитора ОСОБА_2 –не з’явився
від кредитора Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва –не з’явився
від Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”- Кирик А.А.
від арбітражного керуючого Капінус Андрія Анатолійовича - не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”
на постанову Господарського суду Миколаївської області
від 13.04.2010р.
у справі № 5/29/10
боржник Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
кредитори Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва
ОСОБА_2
за участю арбітражного керуючого Капінус Андрія Анатолійовича
про банкрутство
Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 23.06.2011 р., яка надіслана учасникам процесу 24.06.2011 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2011р.
Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частини третьої ст.44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст.81 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 27.07.2011р. за погодженням сторони, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
04.03.2010р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою в порядку статті 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якій просив визнати ФОП ОСОБА_1 банкрутом та розпочати ліквідаційну процедуру.
Заява обґрунтована тим, що станом на дату подання заяви про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 має кредиторську заборгованість, час виконання якої настав та яка визначається боржником, у сумі 8 441 871, 67 грн. перед фізичною особою ОСОБА_2, що виникла на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.01.2010р.
На думку заявника задоволення вимог ОСОБА_2 приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Тому ФОП ОСОБА_1 прийнято рішення щодо звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в місячний строк.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010р. (суддя Міщенко В.І.) визнано боржника Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_1-арбітражного керуючого Попова А.Д.; зобов’язано призначеного ліквідатора надіслати копію постанови про визнання боржника банкрутом всім відомим кредиторам банкрута із зазначенням строку пред’явлення до суду кредиторами вимог до банкрута, який не може перевищувати два місяця з дня прийняття постанови суду про визнання боржника банкрутом.
Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” звернулось до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просило скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 13 квітня 2010р. по справі № 5/29/10; справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що господарський суд передчасно, без належного встановлення доказів в підтвердження підстав для порушення справи про банкрутство, а також без з’ясування наявності чи відсутності на момент порушення справи належних доказів того, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, дійшов висновку про визнання боржника банкрутом за процедурою, передбаченого ст.ст.47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, апелянт наполягає на тому, що заявником ФОП ОСОБА_1 крім судового рішення більш ніяких документів, які підтверджують отримання виконавчих документів по цьому рішенню, пред’явлення їх на виконання до органів ДВС та підтверджують факт його невиконання боржником до заяви додано не було.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції зроблено висновок, що боржник ФОП ОСОБА_1 неплатоспроможний, його заборгованість перед кредитором фізичною особою ОСОБА_2 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.01.2010р. по справі № 2-555/2010р. складає 8 441 871, 67 грн., у тому числі: 5 500 000, 00 грн. основного боргу, 45 205, 00 грн. 3% річних, 146 666, 67 грн. втрат від інфляції та 2 750 000, 00 грн. штрафу.
Між тим, оскаржувана постанова не містить посилань на докази, на їх дослідження, що стало б обґрунтованою підставою щодо застосування до боржника вимог ст.ст. 47,48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Так, положення ст. 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює особливості щодо порядку порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця. Виходячи з положень цієї статті обов’язковим є також дотримання загальних умов при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство, визначених нормами частини 3 ст.6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”: щодо безспірності кредиторських вимог до громадянина-підприємця, щодо якого порушується справа про банкрутство, розміру цих вимог-не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, та незадоволення цих вимог більше ніж протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов’язковим, відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця, які (умови) складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство. Перевірка та оцінка на предмет підтвердженості відповідних обставин належними доказами у справі, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця згідно ст.ст. 47, 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та відсутність підготовчого засідання у справі, як це передбачено нормами ч.4 ст.11 Закону, здійснюється у судовому засіданні, коли вирішується питання про визнання громадянина-підприємця банкрутом.
Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що заборгованість боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед фізичною особою ОСОБА_1 складає в сумі 8 441 871, 67 грн., яка стягнена за рішенням суду від 05.01.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчого листа на виконання вищезазначеного судового рішення видано не було, тобто кредитор фізична особа ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби щодо виконання зазначеного рішення суду не звертався відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження”, у зв’язку з чим не вбачається, чи було вказане рішення виконано добровільно, чи залишилося невиконаним, у зв’язку з чим факт незадоволення цих вимог більше ніж протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку на підставі виконавчого документу судом першої інстанції встановлено не було.
Отже, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що сума кредиторської заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед фізичною особою ОСОБА_1 в сумі 8 441 871, 67 грн. може бути покладена в основу кредиторської заборгованості згідно заяви про порушення справи про банкрутство підприємця.
Також, господарським судом, при цьому, не враховані та не застосовані належним чином норми ч.3 ст.6 та ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції не було встановлено на підставі доказів у справі, що кредиторська заборгованість підприємця відповідає вимогам ч.3 ст.6 та ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тобто є безспірною, яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку та підтверджується відповідними доказами у справі, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про дотримання підприємцем законодавства про банкрутство при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та наявність всіх підстав (і загальних, і особливих, що складають предмет спору у даній справі) для визнання підприємця банкрутом в порядку положень ст.ст.47, 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що в заяві про порушення справи про банкрутство боржник ФОП ОСОБА_1 не зазначив про наявність заборгованості перед ПАТ „УкрСиббанк”, а також виходячи з положень ч.3 ст.6 та ст.7, ч.2 ст.49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та зі складу зобов’язань перед ПАТ „УкрСиббанк”, прийняття рішення про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 банкрутом, порушує права кредиторів у справі, у тому числі ПАТ „УкрСиббанк” щодо задоволення своїх вимог до підприємця в позовному порядку (через виконавчу службу тощо).
Аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові від 01.06.2011р. у справі № 32/129-10-4924.
Крім того, згідно приписів частини 4 ст.47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви не додано план погашення боргів. А саме, план погашення боргів повинен включати:
строк його виконання;
розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику-громадянину-підприємцю та членам його сім’ї на споживання;
- розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 5 ст. 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд має право, за мотивованим клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця, змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сім’ї на споживання.
Наведене свідчить про неправильно застосування судом першої інстанції вимог ст.47, 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та неврахування вимог ст. 84 ГПК України.
Так, оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 84 ГПК України, а саме рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому:
1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення;
2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);
3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;
4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, приписами п.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.
Керуючись п.п.1-1 ст. 80 ,ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України,
колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2010р. у справі № 5/29/10 –скасувати, провадження у справі припинити.
Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя : Жеков В.І.
Судді: Картере В.І.
Пироговський В.Т.
Повний текст постанови підписаний 29 липня 2011р.