КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2011 № 34/146
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: не з’явився;
від відповідача : ОСОБА_1., довіреність №99 від 28.02.2011;
від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Телеканал „Тоніс”
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011
у справі №34/146 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Телеканал „Тоніс”
до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Медіа Дім”
про визнання договору поруки недійсним
Суть спору та апеляційної скарги:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства „Телеканал „Тоніс” (далі-позивач) до Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” (далі - відповідач) про визнання недійсним договору поруки №2151 від 17.12.2007, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що не дотримано істотних умов Договору, а саме сторонами чітко не було визначено обсягу зобов’язань по поверненню кредитних коштів, що суперечить вимогам цивільного законодавства, оскільки у Кредитному договорі визначено, що надання кредитних коштів здійснюється траншами:
- перший транш в сумі 10 000 000 грн. на строк до 12 червня 2009 року;
- другий транш в сумі 10 000 000 грн. на строк до 16 грудня 2010 року, тоді як умовами Договору поруки визначено, що позивач взяв на себе відповідальність по поверненню боржником коштів у сумі 20 000 000 грн. у строк до 13 грудня 2010 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі №34/146 у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Телеканал „Тоніс” відмовлено.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що обставини на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином не доведені, безпідставні та такі, що суперечать закону.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду Відкрите акціонерне товариство „Телеканал „Тоніс” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі №34/146 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Телеканал „Тоніс” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.07.2011.
У судове засідання 13.07.2011 з’явився представник відповідача.
На підставі приписів статті 77 ГПК України розгляд справи був відкладений на 27.07.2011.
В судове засідання 27.07.2011 з'явився представник відповідача.
Представник позивача вдруге не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, причин неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи ненадходження від позивача заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі №34/146 залишити без змін.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, заслухавши представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд:
ВСТАНОВИВ:
17.12.2007 між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Дім» (Позичальник) укладено кредитний договір №2151 (далі – Кредитний договір), за умовами якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти у сумі 20000000 (двадцять мільйонів) грн. (далі – Кредит) на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорів.
Надання кредитних коштів здійснюється траншами:
Перший транш в сумі 10000000 (десять мільйонів) грн. на строк до 12 червня 2009 року;
Другий транш в сумі 10000000 (десять мільйонів) грн. на строк до 16 грудня 2010 року.
Відповідно до пункту 2.1 Кредит надається на строк до 16 грудня 2010 року (включно) з наступним порядком погашення:
І-й транш у сумі 10000000 грн. надається на строк до 12 червня 2009 року;
ІІ-й транш у сумі 10000000 грн. надається на строк до 16 грудня 2010 року.
Згідно з пунктом 4.1.7 Кредитного договору виконання зобов’язань Позичальника за цим договором забезпечується порукою Телеканалу «Тоніс».
17.12.2007, у зв’язку із укладенням між Кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Дім» (Боржник) кредитного договору №2151 від 17.12.2007 (далі –Основний договір), Банк надає Боржникові грошові кошти у розмірі 20000000 грн. зі сплатою 19% річних на строк до 13 грудня 2010 року включно, Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за неналежне виконання Боржником усіх його зобов’язань за Основним договором та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що можуть бути укладені в майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору поруки визначено, що Поручителю відомі та він погоджується з усіма умовами Основного договору та погоджується з тим, що договір зберігає юридичну силу у разі зміни умов Основного договору та не потребує додаткового письмового погодження (дозволу) Поручителя або інших зацікавлених осіб, окрім випадків, коли зміни стосуються збільшення обсягу відповідальності Поручителя.
Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) та діє до повного виконання зобов’язань по Основному договору та всіх додатних угод до нього.
Отже, причиною виникнення спору у даній справі є те, що на думку позивача у оспорюваному Договорі поруки чітко не визначено обсягу зобов’язань по поверненню кредитних коштів, що суперечить вимогам цивільного законодавства, а саме частині 1 статті 638 ЦК України, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Аналогічні положення закріплені й у частині 1 статті 638 ЦК України.
Відповідно до частини 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 ГК України).
Подібна норма міститься і в частині 1 статті 631 ЦК України, згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 статті 251 ЦК України).
Як вбачається з умов Договору поруки, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) та діє до повного виконання зобов’язань по Основному договору та всіх додатних угод до нього.
Посилання позивача наведені у позові та апеляційній скарзі є помилковими, оскільки зазначення дати в Договорі поруки (13.12.2010), відмінної від дати, зазначено в Кредитному договорі (16.12.2010), яка по своїй суті різниться на три календарні дні не може бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, за умови що сторонами при укладанні Договору поруки було досягнуто усіх істотних умов та погоджено обсяг зобов’язань Поручителя по поверненню кредитних коштів.
Отже, за встановлених обставин, а також враховуючи положення Договору поруки, а також приписи чинного законодавства, зокрема статтей 203, 215 ЦК України позовні вимоги Телеканалу «Тоніс» визнані судовою колегією необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Телеканал „Тоніс” задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Телеканал „Тоніс” на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі №34/146 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі №34/146 залишити без змін.
3. Матеріали справи №34/146 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді
01.08.11 (відправлено)