донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.07.2011 р.           справа №43/56

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:ОСОБА_2. –за довіреністю №14 від 12.07.2011р.

від відповідача:ОСОБА_1 –за довіреністю б/н від 21.06.2011р.

від третьої особи1:не з»явився

від третьої особи2:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від25.01.2011 року

у справі№43/56  (суддя  Овсяннікова О.В.)

за позовомПриватного підприємства «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ

до відповідача
Житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс»,            м. Маріуполь Донецької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1.          Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк»в особі Маріупольського відділення №8013 ВАТ «Державний ощадний банк»,                              м. Маріуполь Донецької області

2.          Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Донецької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м. Донецьк

простягнення  боргу в розмірі 69 660,40грн., пені в розмірі 53 896,68грн., інфляційних в розмірі 1905,15грн., 3% річних в розмірі 520,79грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Приватне підприємство «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс»,  м. Маріуполь Донецької області про стягнення  боргу в розмірі 69 660,40грн., пені в розмірі 53 896,68грн., інфляційних в розмірі 1905,15грн., 3% річних в розмірі 520,79грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.10р. по справі №43/56, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2010р., у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 15.07.10р. по справі №43/56 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2010р. по справі №43/56 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. по справі №43/56 ( при новому розгляді) у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ було відмовлено.

Позивач, Приватне підприємство «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 25.01.11 р. скасувати та прийняти до розгляду клопотання №8 від 10.01.2011р.

Відповідач,  Житлово-комунальне підприємство «Жилкомплекс», м. Маріуполь Донецької області надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Треті особи до судового засідання апеляційної інстанції не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомленій належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали,  неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідач в судовому засіданні заявив усне клопотання про не допуск представника позивача до участі у справі, в зв»язку з невідповідністю довіреності вимогам чинного законодавства. Судова колегія розглянула клопотання та відмовила у задоволенні.

Позивачем в судовому засіданні заявлено клопотання про витребування від третіх осіб додаткових документів щодо оплати боржниками боргів. Судова колегія розглянула клопотання та відмовила в зв»язку з безпідставністю.

Позивачем надані письмові пояснення з додатком, які долучені до матеріалів справи.

Позивач та відповідач в судовому засіданні підтримали вимоги та заперечення щодо  апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.          

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством „Український юридично-фінансовий центр” (повірений) та Житлово-комунальним підприємством “Жилкомплекс” (довіритель) був укладений договір-доручення №1-юр/29-07-09 ( далі по тексту –договір), відповідно до умов п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2 якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов’язання в межах цієї угоди здійснювати від імені довірителя комплекс юридичних та фактичних дій відповідно до його письмових вказівок та замовлень з метою представництва та захисту законних інтересів довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації довірителем своїх прав та обов’язків, а саме: вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від боржників; звертатися до суду про звернення стягнення на майно боржників, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Згідно п. 4.2, 4.3 договору, показником виконання робіт (наданих послуг) повіреним є сума погашеної боржником заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок довірителя, а також винагорода з сум, по яким проводилась робота і була виявлена додаткова інформація. Розрахунковим періодом для визначення розміру винагороди повіреного є один календарний місяць.

Пунктами 4.5, 4.6 договору визначено, що розмір винагороди повіреного складає 20% від фактичної суми погашеної заборгованості за житлово-комунальні послуги, яку довіритель зобов’язаний перерахувати на розрахунковий рахунок повіреного суму винагороди протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

З моменту надання замовлення будь-яке погашення заборгованості боржником на якого подана заявка у встановленому договором порядку, вважається вчиненим за договором і є базою для нарахування винагороди повіреному (пункт 5.5. договору).

За умовами п. 5.8. договору довіритель зобов’язаний щомісяця передавати повіреному інформацію про оплату заборгованості боржниками (за відповідний розрахунковий період) в електронному або іншому вигляді із зазначенням залишків заборгованості, протягом двох робочих днів з моменту отримання такої інформації, але в будь-якому випадку не пізніше десятого числа місяця, який слідує за розрахунковим.

Відповідно до пункту 5.9. договору довіритель зобов’язаний щомісяця протягом 5 робочих днів з моменту отримання підписаного повіреним акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), який був складений повіреним (за відповідний розрахунковий період), підписати його та передати повіреному. У разі відмови довірителя від підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) про погашення заборгованості споживачами житлово-комунальних послуг протягом терміну, встановленого для їх підписання, довіритель зобов’язаний надати повіреному письмову мотивовану відмову з детальним обґрунтуванням такої відмови (пункт 5.10. договору).

Фактом виконання доручення за цим договором вважається надходження від боржника коштів у рахунок погашення заборгованості на поточний рахунок довірителя у відповідному розрахунковому періоді (пункт 5.11 договору).

Згідно пункту 7.1. договору він набуває юридичної сили з моменту підписання та діє до 31.12.2009р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за 1 місяць до закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (пункт 7.2. договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

       На виконання умов договору, на думку позивача, ним у серпні-вересні 2009р. надані послуги з комплексу юридичних та фактичних дій відповідно до письмових вказівок та замовлень довірителя щодо своєчасної і повної оплати наданих житлово-комунальних послуг від боржників на загальну суму 339 506,10грн., в підтвердження чого надав  акти  здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 11.09.2009р., №1/2 від 25.09.2009р., №2 від 13.10.2009р. Акт №1 від 11.09.2009р. підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

       Крім того, позивачем в підтвердження надання послуг надані акти звірення виконаних робіт №3/1 від 05.11.2009р., №3 від 05.11.2009р., які підписані тільки з боку позивача та направлені відповідачу.

        На думку позивача, відповідачем зобов»язання з оплати винагороди повіреному за перераховану боржниками заборгованість оплачені частково в розмірі 52 514,75грн., тому рахується борг в розмірі 69 660,40грн., за стягненням якого та пені в розмірі 53 896,68грн., інфляційних в розмірі 1905,15грн., 3% річних в розмірі 520,79грн. Приватне підприємство «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ звернулося до господарського суду.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  

За  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя ( ст. 1000 Цивільного кодексу України).

Згідноч.1 ст. 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в підтвердження надання послуг за договором дручення та відповідно суми винагороди на загальну суму 122 175,15грн. представлені акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за серпень 2009р. №1 від 11.09.2009р. у сумі 33274,48грн.;  №1/2 від 25.09.2009р. у сумі 15386,48грн.;  за вересень 2009р. - №2 від 13.10.2009р. у сумі 19240,27грн.; акти звірення виконаних робіт (наданих послуг) за період з 01.08.2009р. по 30.09.2009р. №3 від 05.11.2009р. у сумі 33561,76грн. та  за період з 01.08.2009р. по 30.09.2009р. №3/1 від 05.11.2009р. у сумі 20712,15грн.

Пунктом 5.9 договору визначено, що відповідач зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту, складеного та підписаного позивачем, підписати його та передати останньому. У разі відмови від підписання цього акту, надати письмову мотивовану відмову з детальним обґрунтуванням такої відмови (п. 5.10 договору). В матеріалах спрваи відсутня відмова відповідача від підписання даних актів.

Всі акти, окрім акту за серпень 2009р. №1 від 11.09.2009р. у сумі 33274,48грн. підписані тільки зі сторони позивача та відсутня відмітка щодо відмови відповідача від підписання даних актів.

Відповідно до п. 5.5 договору, з моменту надання замовником замовлення будь-яке погашення заборгованості боржником, на якого подана заявка, вважається вчиненим за договором і є базою для нарахування заборгованості. Фактом виконання доручення вважається надходження від боржника коштів у рахунок погашення заборгованості. Водночас, умовами п. 5.1 договору не визначено яким чином та в якій формі оформлюється замовлення.

В матеріалах справи у 1 томі на арк.с. 46-110 та у 2 томі на арк.с. 49-90 містяться списки переліку осіб з зазаначенням адресів і сум заборгованості, але сторонами за договором не визначену форму даних замовлень. Також дані списки не містять відомостей, які б підтверджували  факт узгодження саме цих списків боржників відповідачем за договором, який є підставою данного позову.

Крім того, з листування сторін вбачається, що дані, які надавалися відповідачем щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги є недостовірними та приблизними, а тому посилання на дані списки в підтвердження факту виконання позивачем  послуг з погашення заборгованості є безпідставним.

За умовами п. 4.2, 4.4 договору, підставою для сплати винагороди позивачу є сума погашеної боржником заборгованості за житлово-комунальні послуги (яка визначена відповідачем у замовленні), яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок відповідача. При цьому, базою для нарахування винагороди позивачу є сума заборгованості погашеної боржником у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок.

Проте, за довідкою відповідача (т.1,арк.с.124) у серпні-вересні  2009р. боржниками оплачено 236 856грн., а винагорода позивача складає 47 371,24грн. При цьому, відповідачем здійснено оплату винагороди позивачу за договором в розмірі 52 514,75грн., що підтверджується платіжними дорученнями ( т.1, арк.с. 125-127).

Таким чином, позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, фактичного надходження коштів від боржників на розрахунковий рахунок довірителя відповідно до умов п. 4.2, 4.4 договору у серпні-вересні 2009р. саме на суму 339 506,10грн. та відповідно доказів виконання послуг на суму 122 175,15грн., в зв»язку з чим апеляційна інстанція дійшла висновку про належне виконання відповідачем згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов»язань за договором доручення щодо оплати винагороди повіреному. Тому, позивачем не доведено наявності боргу у відповідача в розмірі 69 660,40грн. за договором доручення, а судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог  Приватного підприємства «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ  про стягнення боргу в розмірі 69 660,40грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в розмірі 53 896,68грн., нарахованої згідно  п. 6.2 договору, яким встановлено, що у разі затримки підписання довірителем акта здачі –приймання виконаних робіт (наданих послуг),  на користь повіреного оплачується штраф за кожен день затримки у розмірі 0,5% від суми, яка належить до сплати за актом. Пеня нарахована за період з 05.10.2009р. по 10.03.2010р. (борг 15386,48грн.), з 26.10.2009р. по 10.03.2010р. (борг 19240,27грн.), з 16.11.2009р. по 10.03.2010р. (борг 20712,16грн.), з 16.11.2009р. по 10.03.2010р. (борг 33561,76грн.), то судова колегія дійшла висновку, що  позивачем не доведено прострочки підписання  даних актів, а також  не доведено наявність у відповідача зобов»язань щодо оплати винагороди саме на суму 122 175,15грн. за всіма актами, тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 53 896,68грн. є необгрунтованими, а судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні даних позовних вимог.

Позивачем також були нараховані 3% річних у сумі 520,79грн., за періоди з 12.10.2009р. по 19.10.2009р. (борг 15386,48грн.), з 19.10.2009р. по 20.10.2009р. (борг 3853,79грн.), з 20.10.2009р. по 16.11.2009р. (борг 15386,48грн.), з 16.11.2009р. по 10.03.2010р. (борг 54273,92грн.), інфляційних у сумі 1905,15грн. за періоди з 12.10.2009р. по 19.10.2009р. (борг 15386,48грн.), з 19.10.2009р. по 20.10.2009р. (борг 3853,79грн.), з 20.10.2009р. по 11.11.2009р. (борг 15386,48грн.), з 11.11.2009р. по 10.03.2010р. (борг 54273,92грн.).

У зв»язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 69 660,40грн., правові підстави для стягнення інфляційних в розмірі 1905,15грн., 3% річних в розмірі 520,79грн., відсутні, тому  судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні даних позовних вимог.

Щодо прийняття до розгляду клопотання позивача №8 від 10.01.2011р., то судова колегія зазначає, що дане клопотання було заявлено в суді першої інстанції, розглянуто та обґрунтовано відмовлено.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011 року у справі №43/56 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Приватного підприємства «Український юридично-фінансовий центр», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011 року у справі №43/56 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011 року у справі №43/56 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                Л.Ф. Чернота                              

Судді                                                                                                         Г.І. Діброва

                                                                                                                            Т.А. Шевкова

Надр.7 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4,5 –третім особам

6 –ДАГС;

7–ГС Донец. обл.