донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.07.2011 р. справа №11/6пн/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1. –за довіреністю №9 від 10.01.2011р.
від відповідача1:не з»явився
від відповідача2:не з»явився
від відповідача3:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від07.04.2011 року
у справі№11/6пн/2011 (суддя Москаленко М.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РЕМО», м. Свердловськ Луганської області
до відповідачів
1. Дочірнього підприємства «Шахта №71 –Спецпромтехніка»Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН та КО», м. Київ
провизнання права власності за позивачем на вугілля марки А в кількості 156,75тон на загальну суму 219 450грн., яке зберігається у відповідача1 відповідно до договору на переробку вугільної сировини №31/03-10С від 31.03.2010р.; зобв»язання відповідача1 повернути вугілля марки А в кількості 156,75тон на загальну суму 219 450грн.; зобов»язання відповідачів 2,3 усунути перешкоди в користуванні законним власником; визнати дії ліквідатора Птушко С.В. неправомірними
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РЕМО», м. Свердловськ Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Шахта №71 –Спецпромтехніка»Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН та КО», м. Київ про визнання права власності за позивачем на вугілля марки А в кількості 156,75тон на загальну суму 219 450грн., яке зберігається у відповідача1 відповідно до договору на переробку вугільної сировини №31/03-10С від 31.03.2010р.; зобв»язання відповідача1 повернути вугілля марки А в кількості 156,75тон на загальну суму 219 450грн.; зобов»язання відповідачів 2,3 усунути перешкоди в користуванні законним власником; визнати дії ліквідатора Птушко С.В. неправомірними.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.04.11р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РЕМО», м. Свердловськ Луганської області задоволені частково. Зобов’язано Дочірнє підприємство “Шахта № 71 –Спецпромтехніка”товариства з обмеженою відповідальністю вуглепромислової фірми “Термоантрацит” повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ремо” майно - вугілля марки А в кількості 156,75 тон на загальну суму 219450 грн. (з ПДВ), яке знаходиться на зберіганні у Дочірнього підприємства “Шахта № 71 –Спецпромтехніка” Товариства з обмеженою відповідальністю вуглепромислової фірми “Термоантрацит” за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, шахта № 71. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Відповідач2, Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглепромислова фірма «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 07.04.11 р. скасувати частково та відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов’язання ДП “Шахта № 71 –Спецпромтехніка” товариства з обмеженою відповідальністю вуглепромислової фірми “Термоантрацит” повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ремо”майно - вугілля марки А в кількості 156,75 тон на загальну суму 219450 грн. Скаржник посилається на відсутність факту здійснення господарських операцій за договором зберігання №05/07 від 05.07.2010р., а також на відсутність повноважень у директора відповідача1 ОСОБА_2 на укладення данного договору зберігання.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РЕМО», м. Свердловськ Луганської області надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Відповідачі, Дочірнє підприємство «Шахта №71 –Спецпромтехніка»Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИТАН та КО», м. Київ до судового засідання апеляційної інстанції не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 20.05.2011р. та від 25.05.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надала, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору на поставку вугільної продукції №26/01-10НУ від 25.01.2010р., укладеного між Приватним підприємством “Неофіт-Д” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ремо" (покупець) та специфікацій до нього, останнім було прийнято вугільну продукцію - вугілля марки АШ у кількості 1 063,28тон, що підтверджується актом приймання-передачі №57 від 30.03.2010р. та накладною №57 від 30.03.2010р., які підписані обома сторонами. Позивачем була здійснена оплата отриманої вугільної продукції згідно платіжних доручень 3101 від 19.04.2010р., № 102 від 21.04.2010р.
В подальшому, відповідно до товарно-транспортних накладних дане вугілля було перевезено - ДАТП “Авторем” ТОВ ВКФ “Ремо”, з місця розташування вугілля - шахти № 40 с. Володарське, на територію ДП “Шахта №71 - Спецпромтехніка”ТОВ ВФ “Термоантрацит” для здійснення переробки вугільної сировини на підставі договору на переробку №31/03-10С від 31.03.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Ремо" та Дочірнім підприємством “Шахта №71-Спецпромтехніка”ТОВ ВФ “Термоантрацит”, згідно п. 1.1 ( в редакції додаткової угоди від 01.04.2010р.), 1.2 якого замовник зобов'язувався своїми силами та засобами поставити переробнику вугільну сировину, а переробник зобов'язувався прийняти з метою переробки на обладнанні замовника у вугільну продукцію та наступної передачі готової продукції замовнику для реалізації, вартість, кількість, якісні показники, ціна сировини та готової продукції, та термін поставки яких викладені у Додатках, узгоджених двома сторонами та є невід'ємною частиною договору на переробку №31/03-10С від 31.03.2010р.
Пунктом 6.1 договору на переробку №31/03-10С від 31.03.2010р. визначено, що право власності, як на сировину, так і на готову продукцію залишається у замовника протягом всього строку дії даного договору.
Додатками №1, №2, №3 сторонами за договором на переробку №31/03-10С від 31.03.2010р. були визначені кількісні, якісні характеристики та вартість вугільної сировини, яка передається відповідачу 1 для переробки. Крім того, відповідно до акту від 01.04.2010р. позивачем було передано відповідачу1 необхідне обладнання для переробки вугільної сировини.
На виконання умов договору на переробку №31/03-10С від 31.03.2010р. позивачем відповідно до актів приймання-передачі сировини на переробку за квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р. було передано відповідачу 1 сировини у кількості 1337,304т. В свою чергу, відповідачем1 було передано вугілля марки А (навуглероживач) з переробки у квітні-липні 2010р. –1207,528т, що підтверджується актами приймання-передачі вугілля з переробки, які підписані обома сторонами і скріплені печатками.
Позивачем у квітні-травні 2010р. було вивезено вугільну продукцію у кількості 1034,026т, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.
Залишок готової продукції на території відповідача1, що була отримана в результаті переробки за актами приймання-передачі та не була вивезена позивачем з території відповідача1 у справі складає 156,75 т вугілля марки А (Антрацит - навуглерожувач), яка була передана позивачем на зберігання відповідачу 1 на підставі договору зберігання № 05/07 від 05.07.2010р., за умовами п. 1 якого відповідач1 зобов’язувався зберігати переданий йому позивачем на зберігання товар відповідно до актів приймання-передачі, та зобов’язувався видати прийнятий на зберігання товар за вимогою позивача.
Факт передачі позивачем вугілля марки А (навуглерожувач) кількістю 156,75 т вартістю 219450 грн. з ПДВ відповідачу1 за договором зберігання від 05.07.2010р. підтверджується актом №1 від 05.07.2010р., який підписаний обома сторонами без розбіжностей і скріплений печатками. Договір зберігання № 05/07 від 05.07.2010р. та акт з боку відповідача1 були підписані директором ОСОБА_2, який на той час був повноважним директором. Рішенням власника Дочірнього підприємства «Шахта №71 –Спецпромтехніка»Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області від 02.08.2010р. директора ОСОБА_2 було усунено від виконання повноважень та призначено виконуючого обов»язки – ОСОБА_3.
Так, представниками ДАТП «Авторем», ТОВ ВКФ «Ремо», ДП «Шахта №71 –Спецпромтехніка», ТОВ «Титан та КО»був складений акт від 14.06.2010р. про не допуск ліквідатором Птушко С.В. на територію промплощадки ДАТП «Авторем»для вивозу вугільної продукції ТОВ ВКФ «Ремо». В зв»язку з чим, позивач звернувся з вимогою № 280 від 17.08.2010р. усунення перешкод з вивозу вугільної продукції позивача з території ДП “Шахта №71-Спецпромтехніка” ТОВ ВФ “Термоантрацит” за адресою: Луганська область, місто Свердловськ, шахта №71, яка залишена ТОВ ВФ “Термоантрацит” без задоволення.
Тому, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності за позивачем на вугілля марки А в кількості 156,75тон на загальну суму 219 450грн., яке зберігається у відповідача1 відповідно до договору на переробку вугільної сировини №31/03-10С від 31.03.2010р.; зобв»язання відповідача1 повернути вугілля марки А в кількості 156,75тон на загальну суму 219 450грн.; зобов»язання відповідачів 2,3 усунути перешколди в користуванні законним власником; визнати дії ліквідатора Птушко С.В. неправомірними.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до приписів ст.ст. 317, 328 Цивільного кодексу України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності ( ст. 392 Цивільного кодексу України).
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РЕМО», м. Свердловськ Луганської області на вугільну продукцію, яка отримана ним при виконанні умов договору на переробку №31/03-10С від 31.03.2010р. не оспорюється сторонами.
В зв»язку з порушенням справи про банкрутство №12/560б Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми "Термоантрацит", м. Свердловськ Луганської області, яке постановою господарського суду Луганської області від 01.02.10р. у справі №12/560б визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, тобто до 01.02.11р., було призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кулика В.В. Потім, ухвалою від 07.06.10р. у справі №12/560б припинено повноваження арбітражного керуючого Кулика В.В. в якості ліквідатора банкрута ТОВ Вуглепромислової фірми "Термоантрацит" та призначено новим ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Птушка С.В., на якого покладено повноваження та обов’язки по проведенню ліквідаційної процедури.
З акту від 14.06.2010р., який складений представниками ДАТП «Авторем», ТОВ ВКФ «Ремо», ДП «Шахта №71 –Спецпромтехніка», ТОВ «Титан та КО»вбачається, що на підставі розпорядження ліквідатора Птушко С.В. на територію промплощадки представниками ТОВ «Титан та КО»були не допущені представники ДАТП «Авторем»для вивозу вугільної продукції ТОВ ВКФ «Ремо».
При цьому, матеріали справи свідчать, що вугілля марки А (навуглерожувач) кількістю 156,75 т вартістю 219 450 грн. з ПДВ було передано відповідачу1 за договором зберігання від 05.07.2010р., що підтверджується актом №1 від 05.07.2010р., який підписаний обома сторонами уповноваженими особами без розбіжностей і скріплений печатками.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог щодо зобов»язання відповідача1 повернути спірне майно, судова колегія виходить з того, що відповідачами не спростований факт отримання відповідачем1 спірного майна за договором зберігання від 05.07.2010р., який не визнаний в судовому порядку недійсним.
Враховуючи, що позивачем доведено належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, факт отримання відповідачем1 на зберігання вугілля, яке належить позивачу на праві власності, то судова колегія вважає, що у Дочірнього підприємства «Шахта №71 –Спецпромтехніка»Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області відсутні правові підстави утримання спірного майна, а вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РЕМО», м. Свердловськ Луганської області щодо зобв»язання відповідача1 повернути вугілля марки А в кількості 156,75тон на загальну суму 219 450грн. є обґрунтованими, в зв»язку з чим судом першої інстанції правомірно зобов’язано відповідача1 повернути позивачу майно - вугілля марки А в кількості 156,75 тон на загальну суму 219450 грн. (з ПДВ), яке знаходиться на зберіганні у відповідача1 за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, шахта № 71.
Щодо позовних вимог про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «РЕМО», м. Свердловськ Луганської області на спірне майно, то апеляційна інстанція вважає вірним висновок суду першої інстанції, що фактичними обставинами справи (договором на поставку вугільної продукції №26/01-10 НУ від 25.01.2010р., договором переробки №31/03-10С від 31.03.2010р., актами приймання-передачі давальницької сировини другому відповідачеві, актами приймання-передачі вугілля з переробки, тощо) підтверджено право власності позивача на спірне майно.
При цьому, позивачем не доведено факту оспорення або невизнання відповідачами права власності на спірне майно, яке потребує захисту згідно вимог ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, а сам факт неповернення позивачеві спірного майна не є оспоренням або невизнанням його права власності на вказане майно і не є підставою для застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання права власності на вказане майно. Тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за позивачем на вугілля марки А в кількості 156,75тон на загальну суму 219 450грн., яке зберігається у відповідача1 відповідно до договору на переробку вугільної сировини №31/03-10С від 31.03.2010р.
Також правомірною є відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про зобов»язання відповідачів 2,3 усунути перешкоди в користуванні законним власником спірним майном, оскільки порушення прав позивача полягає у неможливості вивезти спірне вугілля, а у неможливості користуватися ним на території відповідача1, а тому підлягає захисту саме шляхом зобов’язання відповідача1 повернути позивачеві спірне майно, а не в усуненні перешкод в його користуванні.
Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення відповідачами 2,3 перешкод саме щодо реалізації позивачем свого права користування спірним майном як власника, так як позивачем в якості підстави позовних вимог визначено можливість вивезення спірного майна з території відповідача1 та подальшу реалізацію цього майна іншим особам.
Щодо позовних вимог про визнання дій ліквідатора ТОВ ВФ “Термоантрацит” Птушка С.В. неправомірними у зв’язку з перешкоджанням господарській діяльності позивача, то апеляційна інстанція дійшла висновку, що позивачем не надано ні правового обґрунтування, ні документального обґрунтування даних вимог, не визначено саме в чому полягають неправомірні дії ліквідатора ТОВ ВФ “Термоантрацит” , а також всі питання щодо дій арбітражного керуючого повинні вирішуватися в рамках справи про банкрутство, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні даних вимог.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Посилання скаржника на не дослідження господарським судом питання щодо виникнення податкових зобов»язань у позивача за результатами господарської діяльності за договором зберігання від 05.07.2010р. є безпідставним, оскільки по-перше, в матеріалах справи є податкові накладні, які складалися позивачем виходячи з моменту здійснення господарської операції, а по-друге, в матеріалах справи є належні докази передачі на зберігання спірного майна, а дослідження питання щодо наявності чи відсутні у позивача податкових зобов»язань не стосується предмету спору.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2011 року у справі №11/6пн/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Керуючись статями 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглепромислової фірми «Термоантрацит», м. Свердловськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2011 року у справі №11/6пн/2011 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2011 року у справі №11/6пн/2011 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.7 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3,4,5 –відповідачу; 6 –ДАГС; 7–ГС Луг. обл.