У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Диби В.Г., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Комунального підприємства «Волинського обласного бюро технічної інвентаризації», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору купівлі-продажу та договору іпотеки недійсним, зняття з реєстрації об’єкта нерухомості, визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно з посвідченим нотаріально договором купівлі-продажу квартири від 22 червня 2002 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продали квартиру АДРЕСА_1 матері позивача ОСОБА_8 11 травня ОСОБА_8 померла, спадщину після її смерті прийняв позивач. При оформлені свідоцтва про право на спадщину 18 липня 2007 року йому стало відомо, що на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду Луцького міськвиконкому №403-рв від 7 вересня 2006 року на ім’я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 видано дублікат свідоцтва про право власності на продану ними спірну квартиру. 22 червня 2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вдруге продали спірну квартиру ОСОБА_5 3 серпня 2007 року відповідач ОСОБА_5 використав спірну квартиру для отримання позики в ТОВ «Укрпромбанку» (правонаступником прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») та заставив її за договором іпотеки №500/Zфквіп-07.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що місцевий та апеляційний суди дійшли вірного висновку про те, що право власності на спірну квартиру у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 припинилося з часу укладення договору купівлі-продажу квартири, що відповідає вимогам статті 128 ЦК України в редакції 1963 року, отже вони не мали права на відчуження її вдруге, тому спірний договір купівлі-продажу квартири та договір іпотеки є недійсними, а відтак суди правомірно задовольнили позовні вимоги ОСОБА_4
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Виходячи з вищевказаного, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Диба В.Г. Писана Т.О. Фаловська І.М.