У Х В А Л А
іменем України
13 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Олійник А.С.,
суддів: Касьяна О.П.,
Колодійчука В.М., Кафідової О.В,
Лесько А.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» на рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, змінивши його в подальшому, та просив стягнути на його користь з ВАТ «Донецький металопрокатний завод» 1 285 грн. 15 коп. матеріальної і 3 000 грн. моральної шкоди, 1 366 грн. 93 коп. втрати товарної вартості, заподіяної в результаті пошкодження автомобіля під час ДТП з вини водія ОСОБА_8, який управляв автомобілем ГАЗ, що належить товариству, під час виконання своїх трудових обов?язків у відповідача.
7 вересня 2010 року рішенням Київського районного суду м. Донецька, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2011 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «Донецький металопрокатний завод» на користь позивача 2 352 грн. 04 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди, 131 грн. 36 коп. судового збору та 45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав:
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 17 грудня 2008 року ОСОБА_8, виконуючи трудові обов?язки в ВАТ «Донецький металопрокатний завод» керував автомобілем ГАЗ, що належить товариству, рухався по вул. Привокзальній на станції Донецьк Сєвєрний Ясинуватинського району Донецької області.
Порушивши правила дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем позивача ЗАЗ ДЕУ, внаслідок чого автомобіль позивача дістав технічні ушкодження на суму 2 352 грн. 04 коп., і позивачу заподіяна матеріальна і моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 29 січня 2009 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2009 року провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що шкода заподіяна внаслідок ДТП з вини ОСОБА_8 при виконанні ним трудових обов`язків у товаристві, відповідач повинен її відшкодувати, як володілець джерела підвищеної небезпеки.
З таким рішенням погодитись не можна, оскільки воно ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
У відповідності з вимогами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Суд не врахував цих обставин, не виконав вимог ст. ст. 33, 35 та 168 ЦПК України за наявності в матеріалах справи договору про страхування відповідачем цивільно-правової відповідальності, не вирішив його клопотання та не залучив до участі у справі страхову компанію ЗАТ «УАСК «АСКА», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, не з?ясував та не дослідив питання про можливість відповідальності страхової компанії та про межі такої відповідальності.
У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вирішуючи питання про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП діями ОСОБА_8, суд не врахував тих обставин, що у разі відшкодування шкоди відповідач має право заявити позов в порядку регресу та не залучив ОСОБА_8 до участі у справі, ухвалив передчасне рішення з порушенням вимог матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув, залишив без змін рішення суду першої інстанції.
У відповідності з вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, без дотримання вимог матеріального і процесуального права судові рішення не можуть бути визнанні законними і обґрунтованими, а тому у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 335 та ст. 338 ЦПК України касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Донецька від 7 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С.Олійник
Судді: О.П. Касьян
О.В. Кафідова
В.М. Колодійчук
А.О. Лесько