У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства «Південбудтранс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недобросовісним набувачем нерухомого майна, повернення майна законному власнику, за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «Юженергобуд» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недобросовісним набувачем нерухомого майна, повернення майна законному власнику, за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 2 лютого 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2010 року ЗАТ «Південбудтранс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання їх недобросовісними набувачами нерухомого майна, повернення майна законному власнику і скасування реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.
В обґрунтування позову зазначало, що 24 січня 2003 року за договором купівлі-продажу ВАТ «Юженергобуд» продало, а ТОВ «Райдуга» купило нерухоме майно, а саме: магазин «Росток» по АДРЕСА_2 і магазин «Уют» по АДРЕСА_1. У подальшому ТОВ «Райдуга» 25 грудня 2008 року продало за нотаріально посвідченим договором спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1 (магазин «Уют») відповідачу ОСОБА_4, а за договором купівлі-продажу від 27 березня 2008 року - продало нерухоме майно по АДРЕСА_2 ( магазин «Росток») - ОСОБА_3, який 11 грудня 2008 року продав 1\2 частину нерухомого майна – магазину «Росток» - ОСОБА_5
Проте, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2009 року договір купівлі-продажу, укладений 24 січня 2003 року між ВАТ «Юженергобуд» і ТОВ «Райдуга» визнано недійсним з моменту його укладення.
Посилаючись на зазначені обставини та порушення своїх прав і законних інтересів, оскільки ВАТ «Юженергобуд» має перед ним борги, позивач просив визнати відповідачів недобросовісними набувачами спірного майна та повернути це майно законному власнику «Юженергобуд», а також скасувати державну реєстрацію спірного нерухомого майна .
11 березня 2010 року третя особа на стороні позивача ВАТ «Юженергобуд» звернулось до суду із самостійним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4Г, і ОСОБА_5А недобросовісними набувачами спірного нерухомого майна, посилаючись на те, що на час укладення договорів купівлі-продажу спірного майна, ухвалою господарського суду Миколаївської області накладено арешт на це майно. Крім того, договір, на підставі якого продавець спірного майна – ТОВ «Райдуга» набуло право власності на нього постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2009 року визнано недійсним з моменту його укладення.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ЗАТ «Південбудтранс» про визнання недобросовісним набувачем нерухомого майна, повернення майна законному власнику відмовлено.
Позовні вимоги ВАТ «Юженергобуд» про визнання недобросовісним набувачем нерухомого майна, повернення майна законному власнику задоволено частково: визнано ОСОБА_3 недобросовісним набувачем магазину «Росток», загальною площею 288,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; повернуто Ѕ частину спірного магазину позивачу; зобов’язано КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Южноукраїнська скасувати попередню реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 на Ѕ частину магазину; визнано ОСОБА_4 недобросовісним набувачем магазину «Уют», загальною площею 243, 5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; повернуто магазин «Уют» у власність товариства та зобов’язано КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Южноукраїнська скасувати попередню реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 на магазин «Уют» .
У задоволенні позовних вимог ВАТ «Юженергобуд» до ОСОБА_5 про визнання недобросовісним набувачем нерухомого майна, скасування попередньої реєстрації права власності та повернення Ѕ частини магазину «Росток» законному власнику відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 2 лютого 2011 року рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ЗАТ «Південбудтранс» задоволено частково: визнано ОСОБА_4 недобросовісним набувачем нежитлової будівлі магазину «Уют, загальною площею 243,5 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1; зобов’язано КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Южноукраїнська скасувати реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на спірну нежитлову будівлю магазину «Уют» та повернуто спірний магазин у власність ВАТ «Юженергобуд»; визнано ОСОБА_3 недобросовісним набувачем нежитлової будівлі магазину «Росток», загальною площею 288,3 кв.м, розташованого по АДРЕСА_2; зобов’язано КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Южноукраїнська скасувати реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину спірного магазину «Росток» та повернуто спірний магазин у власність ВАТ «Юженергобуд».
У задоволенні позову ЗАТ «Південбудтранс» до ОСОБА_5 відмовлено.
Вирішено питання про розподілення судових витрат.
У касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушується питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що спірне нерухоме майно - магазини «Уют» і «Росток» до січня 2003 року на праві власності належало ВАТ «Юженергобуд».
24 січня 2003 року ВАТ «Юженергобуд» продало, а ТОВ «Райдуга» купило зазначене нерухоме майно за договором купівлі-продажу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2009 року, укладений між ТОВ «Юженергобуд» та ТОВ «Райдуга» договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна визнано недійсним з моменту укладення.
14 жовтня 2002 року ухвалою Миколаївського господарського суду порушено справу про банкрутство ВАТ «Юженергобуд» і заборонено боржнику, власнику чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів товариства.
Про порушення справи про банкрутство ВАТ «Юженергобуд» було дано оголошення у газеті «Голос України» від 4 квітня 2004 року, та це був загальновідомий факт.
До того ж, станом на 20 січня 2003 року майно ВАТ «Юженергобуд» знаходилось у податковій заставі.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що оскільки ТОВ «Райдуга» володіло спірним нерухомим майном на підставі договору купівлі-продажу, який за рішенням господарського суду визнано недійсним, воно не мало права вчиняти будь-які угоди щодо цього майна, в тому числі і відчужувати його за договором купівлі-продажу відповідачам. Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повинні були знати про наявність судового спору щодо майна ВАТ «Юженергобуд» і придбали спірне нерухоме майно у особи, яка не мала права на його відчуження, вони є недобросовісними набувачами, тому відповідно до положень ст. ст. 386, 387, 388 ЦК України порушене право власності підлягає захисту, а майно - витребуванню від цих осіб.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови ЗАТ «Південбудтранс» в задоволенні позовних вимог про визнання відповідачів недобросовісними набувачами спірного майна та зобов’язання повернути це майно у власність ТОВ «Юженергобуд» та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову в цій частині позовних, виходив з того, що ЗАТ «Південбудтранс» з 16 вересня 2002 року є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство ВАТ «Юженергобуд», сума боргу якого складає 759 591 грн. 59 коп. і оскільки його звернення до суду із зазначеним позовом спрямоване на захист прав та інтересів цього товариства, зокрема пов’язаних із поверненням заборгованості ВАТ «Юженергобуд», заявлені ЗАТ «Південбудтранс» позовні вимоги підлягають задоволенню.
Проте погодитись з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з вимогами ч. 1 і 2 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, для вирішення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння суд, зокрема, має встановити обставини, що мають значення для вирішення цього спору, а саме: наявність у позивача права на витребування майна; обставини, за якими майно вибуло від нього; правовий статус набувача цього майна; правові підстави для витребування спірного майна чи обставин, що унеможливлюють його витребування.
Проте, суди у порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України, на вищезазначені вимоги закону уваги не звернули та без детального дослідження доказів і встановлення дійсних обставин справи, не обґрунтували свої висновки належними і допустими доказами, які б давали підстави для задоволення позову та на припущеннях задовольнили позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 недобросовісними набувачами нерухомого майна та зобов’язали повернути спірне майно ВАТ «Юженергобуд» на підставі того, що відповідачі, укладаючи договори купівлі-продажу спірного майна з ТОВ «Райдуга» повинні були знати про порушення процедури банкрутства відносно ВАТ «Юженергобуд» та заборону товариству вчиняти будь-які дії щодо продажу його майнових активів, зокрема спірного нерухомого майна ТОВ «Райдуга» й відповідно про існування в суді спору щодо цього спірного майна, при цьому не давши належної оцінки доводам відповідачів про те, що існування у суді спору саме по собі не може бути підставою для визнання відповідачів недобросовісними набувачами спірного майна.
Крім того, згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором
Проте такого способу захисту, як визнання в судовому порядку недобросовісним набувачем , законодавством України не передбачено.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Проте, визнаючи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 недобросовісними набувачами спірного майна за позовом ЗАТ «Південбудтранс» , апеляційний суд не встановив, чи вірно ЗАТ «Південбудтранс» обрано спосіб захисту порушеного права та чи може позовна вимога про визнання в судовому порядку недобросовісним набувачем вважатись визначеним ст. 16 ЦК України способом захисту порушених прав.
Крім того, задовольняючи позов ЗАТ «Південбудтранс», апеляційний суд також не звернув уваги на те, що ЗАТ «Південбудтранс» не є власником спірного майна та звертатись до суду з такими позовними вимогами в силу положень ст. 387 ЦК Україна права не має й відповідно до цього не встановив, у чому саме полягає порушення прав ЗАТ «Південбудтранс» відчуженням спірного майна відповідачам. При цьому залишено без уваги суду й те, що власник спірного майна - ВАТ «Юженергобуд» відмовився в частині позовних вимог до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання їх недобросовісними набувачами спірного майна та його повернення і провадженні в справі в цій частині позовних вимог закрито.
З огляду на викладене ухвалені у справі рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими та підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 2 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська